14 жовтня в Україні відзначають державне свято ─ День захисників і захисниць України. В цей самий день шанують День Заснування УПА, День українського козацтва, а в релігійних уставах ─ Свято Покрови Божої Матері.
Покрова Пресвятої Богородиці – покровителька українського козацтва, а згодом – Української повстанської армії, Захисників України
Редакція сайту УманьNews.City, разом з всеукраїнською мережею партнерських сайтів City запрошує приєднатися до флешмобу #дякавоякам.
В чому суть
Сьогодні Україна відзначає День захисників і захисниць. Це День сотень тисяч тих, найкращих, найсміливіших, найдостойніших ─ хто боронить наш мирний сон, дає можливість посміхатись і пити вранішню каву, тих, хто жертвуючи собою, своїм здоров'ям, життям і волею дарує нам можливість жити у вільній Україні!
УманьNews.City запускає флешмоб #дякавоякам.
Хочемо, щоб не тільки сьогодні, а і кожного дня українці пам'ятали, кому вони завдячують можливістю вільно дихати, кохати, працювати, народжувати і виховувати дітей, слухати українську музику, читати українською, займатись улюбленою справою.
З особливими словами привітань ми звертаємося нині до тих, хто ЗАРАЗ не прочитає і не побачить наших матеріалів. Але ми точно знаємо, віримо і чекаємо на повернення з полону наших героїчних земляків - азовців.
Зі святом вас, захисники і захисниці!
Сергій Кравець
Сергій ─ військовий за покликанням серця. У 1986-87 роках служив в Афганістані, нагороджений медаллю «За відвагу».
З дитинства вихований батьками на засадах честі і совісті, Сергій не миритися з несправедливістю і ніколи не залишається осторонь. Він завжди робить те, що вважає за потрібним і щиро вірить у те, що робить. Тому він був активним учасником Євромайдану, був поранений. Після 2-місячного лікування в Литві міг залишитися вдома, але почалося АТО. Сергій знову надяг військовий однострій і пішов захищати Україну.
Досвідчений військовий, розвідник, добре тренований спортсмен з власною школою виживання, він швидко знайшов своє місце серед однодумців у полку «Азов».
Щоб не турбувати батьків ніколи і нічого не розповідав ні про службу, ні про поранення.
2017 року ще раз був серйозно поранений, та знову відновившись повернувся в полк. Тільки від друзів дізнаються вдома що там Сергій. На всі запитання батька у нього одна відповідь : «тату, воно тобі не треба», ─ розповів батько, Анатолій Кравець.
Сьогодні, разом з родинами інших полонених, батько продовжує свою роботу по поверненню сина з військового полону.
Богдан Танчук
Після закінчення Уманського медичного коледжу у 2020 р, почав службу в «Азові».
Мама воїна, Світлана Танчук розповідає: «Мій син Богдан Танчук, якому 21 рік ─ єдина дитина у матері, єдиний онук у бабусі. Колись у козаків був звичай: такі хлопці носили сережку у вусі (ознаку, що це останній чоловік у роду) та їх берегли, як зіницю ока.Богдан не виходив на зв'язок у Маріуполі, не знімав відео, бо не сидів у бункері. Єдине фото надіслав наприкінці квітня, коли дістався Азовсталі.
Тут він схудлий і змарнілий. Страшно уявити, який зараз, через 5 місяців. Отже мушу писати, говорити, кричати про нього і про тих, хто ще залишається у полоні. Вірю, що ваш репост допоможе їх повернути.
Справжні чоловіки
Про Богдана Танчука і його побратима Дмитра Іващенка написала в facebook їхня одногрупниця Маша Гунько
На цих кадрах ви бачите не просто молодих військових , ви бачите моїх друзів , одногрупників з якими ми навчалися 4 роки, Іващенко Дмитро та Танчук Богдан.
«Справжні чоловіки»так про них можна була сказати , ще під час навчання в медичному коледжі. Відразу після отримання дипломів хлопці вступили до полку «Азов».
І звичайно з перших днів війни Діма та Богдан стали як і інші захисники бронею Маріуполя, боронили Азовсталь. Але на превеликий жаль вони потрапили до полону, де перебувають до сьогоднішнього дня. Коли відбувся той довгоочікуваний обмін на який чекала вся Україна, на жаль ні Богдана ,ні Діму не обміняли!
Я від всією нашої групи прошу не мовчати, і надалі розголошувати інформацію про наших бійців! Ми не маємо право про них забувати!
Віталій Каракай
Захищати Україну, пригадує батько Сергій, син хотів завжди і готувався до цього дуже серйозно з дитинства. У свої 25 років юнак тричі став чемпіоном України і світу з гирьового хортингу. Не випадково, побратими називають його «Гиря».
Та не лише фізичним гартуванням переймався Віталій. Після школи він вступив на історичний факультет Черкаського національного університету, закінчив його, та не встиг попрацювати в школі ─ довелося йти захищати Україну.
Не з примусу ─ з любові і розуміння що якщо не він, то хто ж інший стане супротив тисячолітнього ворога. І «Азов» Віталій обрав не випадково, а можливо ─ «Азов» обрав його.
Наразі Віталій офіційно вважається зниклим безвісти. Та батько Сергій переконаний, що син у полоні. Він розповів, що в березні хлопця було поранено і він був у військовому шпиталі у Маріуполі. Коли росіяни захопили місто і лікарню, всіх поранених вони полонили і після 12 квітня жодної інформації про сина немає.
Та батькове серце знає ─ син живий, і він обов’язково повернеться додому.
Антон Штукін
Антон готувати себе до захисту України почав з дитинства. Юнак серйозно займається спортом, тому має КМС по ММА (кандидат у майстри спорту зі змішаних бойових мистецтв). Щойно йому виповнилося 18, вступив до лав «Азову».
Дозволу у батька не питав, але радився, пригадує батько ─ Сергій. Зараз Сергій Штукін згуртував навколо себе родини полонених захисників і вони роблять те, що можуть ─ аби повернути дітей додому.
Юля Масловська (Чепурко)
Перед полоном, 6 травня в оточеному Азовсталі вони з уманцем-азовцем Олександром Чепурко одружилися.
За освітою Юля вчителька, але пройшла вишкіл і пішла в полк «Азов» медиком. На Азовсталі вони були разом. Після полону вони не бачилися. Сашу звільнили під час великого обміну 22 вересня, а Юля залишається в полоні.
Тому нам є за кого боротися і за кого молитися.
Приєднатися до флешмобу #дякавоякам дуже просто!
- Публікуйте фотографії своїх рідних, друзів, коханих, хто сьогодні боронить Україну і позначайте хештегом #дякавоякам.
- Просто позначайте в коментарях під дописами в соціальних мережах наших захисників і ставте поряд #дякавоякам.
- Просто зателефонуйте, напишіть повідомлення, чи підійдіть на вулиці до людини у військовому однострої ─ привітайте зі святом і подякуйте.
А щоб українську вдячність захисникам відчув і непроханий ворог ─ донатимо на волонтерські збори, на потреби бійців, бригад, на посилення міці наших збройних сил.
