Олена Онопрієнко ― лікарка-отоларингологиня хірургічного відділення Уманської міської лікарні. В наступному році буде тридцять років, як вона працює у професії. Про те, що змінив карантин у роботі та як вплинув на життя, пані Олена розповіла УманьNews.City.
У медицину Олена Онопрієнко прийшла не випадково, адже продовжує справу своїх батьків. Батько був хірургом, а мама — педіатринею. Отоларингологію обрала сама, навчаючись в Івано-Франківському медичному інституті. Там і сьогодні працюють її колишні однокурсники. Вони і розповідають про ситуацію із захворюванням на коронавірус, бо їхній регіон опинився в «червоній» карантинній зоні. На жаль, і серед її знайомих є лікарі, які перехворіли на коронавірус, та такі, хто померли від нього. Тому до віруса лікарка ставиться серйозно.
Олена Онопрієнко працює на пів ставки у міській лікарні і має приватну практику. З перших же днів карантину приватний кабінет закрила. Тих, хто вже розпочав лікування, продовжили консультувати телефоном і в режимі онлайн. А в міській лікарні працювали безперервно. І ось тут мабуть вперше, Олена Іванівна відчула, що про медиків у місті турбуються.
Спочатку були розгубленість і розпач
Спочатку були розгубленість і розпач, пригадує лікарка. Потім самі медики згуртувалися, пригадали, як діяти в подібних ситуаціях, купили партію перших респіраторів. Потім влада міста і волонтери почали допомагати. Медиків доволі швидко забезпечили засобами індивідуального захисту.
Волонтери визвалися підвозити медичних працівників на роботу і з роботи. Потім на міському рівні організували спецперевезення. Пані Олену щодня підвозив на роботу її колишній пацієнт Анатолій Бондар. Їздили в масках, спілкувалися мало, щоб мінімізувати ризики зараження.
Анатолій Бондар щодня відвозив лікарку на роботу до лікарні
― В Умані медиків дуже підтримали. Багато підприємців відгукнулися на це. Лікарні допомагали і дезрозчинами, і обладнанням. І по сьогодні засобами індивідуального захисту уманська лікарня забезпечена. Якщо дивлюся хворого з температурою, з болями в горлі, то немає проблем одягнути засоби захисту: щитки, респіратори, маски і халати. Це все є. Це завдяки нашій адміністрації міста, і підприємцям. Місто згуртувалося. Дуже важливою допомогою, я вважаю, була організація онлайн-спілкування з лікарями з Італії та Ізраїлю, ― говорить пані Олена.
Під час жорсткого карантину лікарню перевели в режим роботи тільки з важкими, ургентними хворими. Люди приходили за допомогою вже в невідкладних станах. Так і свій день народження у квітні 2020 року лікарка зустріла за хірургічним столом, рятуючи дитину.
День народження зустріла за хірургічним столом
― З Маньківського району привезли 5-річне дитя з інородним тілом у носі. Дівчинка гралася і засунула в ніс блискучу паєтку з одягу. Поки батьки самі намагалися витяги її, то запхнули ще далі в ніс. Дитині зле, поїхали до своєї районної лікарні, а там не прийняли. Сказали, що всі лікарі в лікарні закриті на самоізоляцію, бо був хворий з COVID. В дитячій лікарні те ж саме ― лікарі всередині і на самоізоляції. Добре, що ми працювали. Серед ночі робили операцію, ― пригадує лікарка.
Пацієнтам з онкологією не можна відкладати лікування навіть в час карантину
Потім, коли карантин послабили, до лікарні почали приходити хворі з ускладненнями, у дуже запущених станах. Особливо важко було онкохворим.
― З Кіровоградської області приїхав хворий із раком гортані. Він мав їхати на хіміотерапію в онкодиспансер, але коли зробили кардіограму, його направили лікувати серце. Кардіодиспансер не прийняв через коронавірус. Направили додому, а там що лікували, що не лікували. Йому стало гірше. Тому прошу: навіть якщо буде карантин, не сидіть дома, звертайтеся до лікарні. Тому що при онкопатології раннє звернення врятує життя, ― каже пані Олена.
Після послаблення карантину в роботі ЛОР-кабінету і протоколі прийому хворих є зміни. Зокрема перед прийомом не лише лікар обробляє руки, але й пацієнт. Йому також вимірюють температуру. З усіма пацієнтами проводять медичне анкетування, щоб виявити потенційні ризики зараження на коронавірус. Час роботи кабінету продовжили, бо зробили 15-хвилинну перерву між прийомом пацієнтів. Після кожного пацієнта роблять провітрювання і кварцування кабінету.
Лікарка Олена Онопрієнко і медична сестра Наталя Ткаченко під час прийому хврих надягають увесь захист
― Вважаю, треба робити масове тестування. І не лише тим, хто йде на планове лікування, але й медиків також бажано регулярно тестувати. В місті дуже потрібна своя ПЛР-лабораторія. Можна буде і більшу кількість людей обстежити і результати будуть значно швидше. Мої колеги розповідали, що в Чернівцях, коли почався спалах захворювання і всіх лікарів почали масово тестувати, то із протестованих ЛОР-лікарів 80% були позитивними. Добре, що всі вижили. Розумієте, ми ж можемо бути безсимптомним носієм. Тобто, я дуже сильно відчуваю свою відповідальність, розумію всі ризики і зовсім не хочу спричинити лиха, ― говорить лікарка.
Олена Онопрієнко вважає, що медична реформа ― це вчасний проєкт. Хоча зараз через карантин він трохи гальмує. З 1 квітня розпочалося впровадження другого етапу медичної реформи. В стаціонарі ця система тільки впроваджується.
Лікарка і медична сестра після прийому пацієнтів
― Мені подобається, що тепер кожен може обирати лікаря і «гроші йдуть за пацієнтом». Колись ЛОР-відділення Уманської міської лікарні було міжрайонним, але через брак грошей ми почали лікувати лише уманчан. Іногородні, які хотіли до нас потрапити, платили за ліжко-дні. Думаю, за нової системи це буде оплачувати держава. Вже зараз рентген за направленням лікаря роблять безкоштовно. Люди не платять за плівку. В стаціонарі з’явилися безкоштовні для пацієнта ліки. Це не великий перелік, але вони вже є, ― говорить лікарка.
Зараз до лікарні звертаються люди, які пересиділи карантин і тепер їх треба виводити з ускладнених станів. Також є пацієнти із банальною літньою патологією: напірнався в басейні, річці, морі ― заболіло вухо, потрапила вода в ніс ― гайморит, напився холодного ― абсцес у горлі.
Влітку пацієнтів теж багато
― З медичної точки зору, ще раз хочу наголосити, ми тут в Умані були в кращій ситуації, ніж інші райони. Нам місто допомагало. Я думаю, що немає такого лікаря, який не піде рятувати людину. Але, якщо немає захисту, як вона може йти і надавати допомогу? Держава і суспільство мають підтримувати медиків і матеріально, і морально. І самі медики також підтримують один одного. В нашому відділенні всі працювали на совість у найстрашніші дні, коли почали надходити перші пацієнти з коронавірусом. Тому що ми ж живемо у цьому місті, і як нам потім людям в очі дивитися, якщо ти втік, сховався, розрахувався… Це звичайно кожен обирає для себе, але я ходжу вулицями, вітаюся з людьми, хочу щоб і далі зі мною віталися, ― додає лікарка.
Найперше, що пані Олена зробить після карантину, ― обійме маму. Їй 85 років, і вона у групі ризику.
― Я старалася до мами не заходити, щоб не інфікувати. Ми живемо в сусідніх під’їздах, я постійно приносила продукти, ставила їй під дверима і не заходила в квартиру. Так ми пропустили сімейні свята. Племінники прийшли і привітали бабусю під балконом, ми всією сім’єю дуже берегли її, ― каже лікарка.
Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у спецпроєкті, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
