3 червня уже кілька років поспіль відзначається Всесвітній день велосипеда. УманьNews.City пропонує дослідження уманського краєзнавця, директора ДІАЗ «Стара Умань» Владислава Давидюка про зародження і розвиток велоспорту в нашому місті.
Газета «Киевское слово» від 1 листопада 1892 року в статті «Велосипедний спорт» писала: «Велосипедный спортъ въ нашемъ городе начинаетъ пріобретать право гражданства. Любителей оказалось такъ много, что решено устроить клубъ. И вотъ храмъ Мельпомены (летній театръ) на зиму превращается въ арену для бега велосипедистовъ. Пожелаемъ успеха этому единственному предпріятію, такъ какъ, несмотря на большое число интеллигенціи, здесь до сихъ поръ нетъ клуба, хотя, правда, починъ для этого сделанъ и уставъ посланъ на утвержденіе годъ тому назадъ, но до сихъ поръ не возвращенъ».
З цієї публікації стає відомо, що ще в 1891 році уманські велосипедисти бажали заснувати велосипедний клуб. І тільки в середині листопада 1893 року їхні мрії збулися. Так, газета «Киевское слово» від 18 листопада 1893 р. сповіщає про створення в Умані першого спортивного товариства велосипедистів-любителів: «Министръ внутреннихъ делъ на-дняхъ утвердилъ «Уставъ общества уманскихъ велосипедистовъ». Такимъ образомъ, общество, начавшее свою деятельность въ виде небольшаго «кружка», стало на законную почву и насчитываетъ въ настоящее время до 50 членовъ. Въ состоявшемся недавно общемъ собраніи членовъ представителемъ общества единогласно избранъ присяжный поверенный Е.Г. Соколовскій, наиболее видный сторонникъ и пропагаторъ велосипедного спорта въ г. Умани. Общество обзавелось уже зимнимъ помещеніемъ и развиваетъ успешно свою деятельность».
З київської газети «Жизнь и искусство» від 10 грудня 1896 року відомо, де в ті роки знаходився клуб велосипедистів. Невідомий автор статті незадоволений місцем його розташування. Він пише: «По договору съ предпринимателями — городъ сдалъ имъ городскую землю только для постройки театра, а между темъ гг. предприниматели пристроили к театру еще и двухъэтажный домъ, съ жилымъ помещеніемъ, и часть этого дома отдали в наемъ местному клубу велосипедистовъ, говорятъ, за 800 руб. въ годъ. Предприниматели не имели права — говорятъ они — устраивать здесь никакихъ другихъ учрежденій, кроме театра».
Не обходилося в клубі без непорозумінь. Так, нові члени-«новатори» хотіли запровадити свої порядки, що викликало супротив основної маси велосипедистів. Газета «Киевское слово» від 6 листопада 1897 року писала: «Несколько летъ тому назадъ у насъ открылся клубъ велосипедистовъ. Нашлись добрые люди, которые вознамерились въ спеціально велосипедные интересы внести здоровую струю. Стали поговаривать о выписке газетъ и журналовъ для клуба, что не понравилось некоторымъ изъ членовъ. Завязался бой, въ которомъ истинные велосипедисты решили во что-бы то ни стало побить рекордъ и вытеснить новаторовъ. Къ удовольствію спортсменовъ, новаторы поодиночке стали уходить подальше отъ клуба».
Варто звернути увагу на те, що і в ті часи були «любителі» полякати перехожих громадян та вершників, особливо на центральних вулицях міста. З цього приводу газета «Киевское слово» від 14 липня 1903 року писала: «За последнее время въ нашемъ городе развелось изрядное количество велосипедистовъ. Для езды на велосипедахъ они, конечно, избираютъ троттуары, какъ места более удобныя для катанія. Пользуясь отсутствіемъ всякаго надзора, ежедневно, съ наступленіемъ вечера, наши велосипедисты на своихъ стальныхъ коняхъ мчатся по несколько часовъ сряду взадъ и впередъ по троттуарамъ, сбиваютъ съ ногъ пешеходовъ и нередко причиняютъ имъ даже увечья.
Недавно мне пришлось быть свидетелемъ такой сцены: по троттуару, прилегающему къ городскому театру, передъ вечеромъ прогуливалась одна дама съ двумя детьми. Вдали послышался звонокъ велосипедиста. Не успела дама оглянуться, какъ на нее налетелъ велосипедистъ, сшибъ ее съ ногъ, изорвалъ въ клочья ея платье и умчался дальше. Блюститель порядка, присутствовавшій при этомъ, пустился въ погоню за велосипедистомъ, но пешкомъ догнать его ему не удалось. Следовало-бы положить пределъ подобнымъ безобразіямъ».
На перших порах розвитку у місті велоспорту такі курйози траплялись, але з часом любителів велоспорту ставало все більше і прикрі епізоди припинились. У наше місто заходив новий вид спорту — велосипедна їзда і її шанувальників щороку ставало все більше…
