Минулого року через повномасштабну війну мешканка Нової Каховки Вікторія Кулакова змінила місто проживання і заново відкрила свій магазин крафтових виробів практично з нуля. Для УманьNews.City Вікторія розповіла, чому вибрала для життя зараз Умань, як планувала відновити роботу магазину ще перебуваючи в окупованому місті і про плани на найближче майбутнє.
Із Нової Каховки в Умань
Вікторія Кулакова — із Нової Каховки. До Умані вона приїхала у квітні 2022 року, після майже двох місяців життя в захопленому російськими військами місті. В окупації Вікторія виходила на акції протесту і допомагала землякам — разом із колегою купувала продукти у фермерів і роздавала тим, хто потребував. Досить швидко їхнє волонтерство привернуло увагу росіян і довелося виїжджати.
— Нову Каховку окупували у перший же день. О десятій ранку російські танки перейшли через дамбу ГЕС, ми вже були відрізані. До того, десь о четвертій, я прокинулася від вибухів — у нас відбувалося те ж саме, що й по всій Україні, — говорить Вікторія.
Акція безстрашних українців в Новій Каховці в березні 2022 року
Коли постало питання переїзду, Вікторія обирала місто, керуючись двома чинниками. По-перше, щоб рідні були поряд:
— В Умані живе моя сестра, тож це було особистим рішенням. Де сестра — там спокійніше.
Другий чинник — можливість одразу відновити бізнес. У Новій Каховці Вікторія розвивала магазин «Це Крафт», де продавала локальні продукти, вироби українських майстрів і митців із Херсонщини.
До Умані разом із нею переїхав також співвласник магазину і голова громадської організації «АРР Таврійського об’єднання територіальних громад» Павло Ярмій, з яким до повномасштабної війни Вікторія займалась розвитком громад на Херсонщині. В Умані вони перевідкрили бізнес, тепер «Це Крафт» працює в нашому місті. Також відновили роботу громадської організації, у межах якої створюють проєкти на Уманщині, а віднедавна і на Вінниччині, що спрямовані на пошук і розвиток туристичних родзинок. Водночас вони вже думають над тим, як відновлювати рідну Херсонщину після звільнення від окупації.
— Оскільки ми їхали разом з Павлом, то він стратегічно обирав місто, яке було би схожим на Нову Каховку. Ми знаємо, як працювати з громадами десь до 120 тисяч населення в аграрному й туристичному регіоні — це наша цільова аудиторія. На Херсонщині ми розвивали туризм, допомагали підприємцям будувати зв'язки. Тож коли при приїхали сюди, то одразу взялися за роботу, — каже Вікторія Кулакова.
«Це Крафт» — магазин і сервіс
Ідея магазину локальних крафтових продуктів «Це Крафт» з’явилась у березні 2020 року, а працювати він почав за кілька місяців — у травні. В асортименті були товари, виготовлені на Херсонщині. В окупованій Новій Каховці, коли зрозуміла, що переїзд неминучий, Вікторія вже думала про відновлення магазину.
— Я попросила сестру проаналізувати нерухомість в Умані і вона знайшла це місце, а потім і почала тут працювати. Оскільки ми готувалися до перевідкриття, перші замовлення виконали вже в кінці травня. Тобто у нас місяць пішов, щоб обладнати все, закупити техніку, відновити з нуля. Адже з окупації ми вивезли лише бізнес-ідею. Я чула тільки чутки і байки, що хтось вивозить техніку, але не знаю нікого, кому це справді вдалося, — пригадує підприємиця.
На Херсонщині Вікторія мала достатню базу контактів крафтових виробників та малих підприємців. У новому місті і в умовах повномасштабної війни їй довелося шукати нових. Зізнається, що це був довгий процес.
— Раніше до повномасштабної війни у нас було 56 виробників, з якими постійно працювали, вони у нас були в швидкій доступності. Якщо все продалося і немає на складі, швидко за день-два отримали і відправили, — розповідає Вікторія Кулакова. — Коли ми вже переїжджали, я проаналізувала, що 75% наших виробників не працюють: через війну, через релокацію, через все. Тому дуже-дуже швидко потрібно було відновлюватись, щоб дорости хоча б до 50 виробників і мати на складі продукцію, з якої можемо скомпонувати щось цікаве. На це пішло щонайменше пів року.
В «Це Крафт» сьогодні можна купити тверді сири, вино і м’ясні вироби, спеції, олії, картини, сувеніри з дерева, текстилю, кераміки та багато іншого. Зараз магазин співпрацює із 79 новими виробниками, серед яких близько десяти з Уманщини та Черкащини — це, наприклад, цукерки, соуси, варення із вирощеної біля Умані черешні. Однак найважче було поновити роботу із крафтовиками, які виїхали з окупованих територій.
— Крафт — це більше про творчість, це хобі. А хобі в депресивному стані не займатимешся. Треба, щоб людина була щаслива, тоді і продукт гарний. Тому я телефонувала до наших «стареньких» виробників, хто був релокований, — хтось із них відновив роботу з часом. Але це був довгий процес, не менше року, — говорить Вікторія Кулакова. — Дуже чекали наші томати з півдня від Андрія Бігленка. Зараз він переїхав на Одещину, орендує невеликий цех на підприємстві й зміг поставити нам товари тільки цього року. Переселенці з Харкова, які до війни шили вироби з банерного матеріалу, тепер роблять сувеніри з гільз.
В Умані Вікторія і Павло знайшли співробітників, які працюють в магазині по вулиці Шевченка і з замовленнями на сайті. Відновити рівень доходів (але не прибутків) на рівні до повномасштабного вторгнення вони змогли наприкінці 2022 року.
— Зараз готуємося до Нового року, напрацьовуємо постійних клієнтів, працюємо над сайтом, щоб ним було зручно користуватися. Це постійна-постійна-постійна робота — тримати рівень послуг і прибутковості, — говорить про найближчі плани Вікторія Кулакова.
Рік в Умані — це насичена і плідна робота
За рік в Умані Вікторія Кулакова з колегою Павлом Ярмієм організували чимало корисних і цікавих проєктів. Наприклад, благодійну арт-резиденцію для художників «Херсонщина — це Україна», в межах якої 20 митців жили і творили в Умані, а гроші, зібрані під час мистецьких заходів та з продажу картині товарів з принтами, передали на відбудову культурних пам'яток та підтримку ЗСУ. Також започаткували проєкт «Шляхами трипільської праматері», суть якого — допомогти громадам Черкащини, Вінниччини та Кіровоградщини розробити туристичні маршрути, підготувати локації і гідів, промотувати регіон. Окрім того, завершують грантовий письменницький конкурс «Кентавріада» та провели низку тренінгів для переселенців і уманців про бізнес-планування і написання грантових заяв.
— Проєкти, котрі можемо виконати в рамках сьогоднішнього дня під час воєнного стану, направлені на соціальний розвиток — їх реалізовуємо і не відкладаємо. Проєкти, котрі спрямовані на відновлення окупованих територій, плануємо. Павло дуже багато зусиль на це витрачає, я доєднуюсь. Так сталося, що для мене зараз час реалізації творчих проєктів, які відкладала в часи до війни. В окупації думала: «Так, мені погано, але я справлюся. А як творчим людям, як дітям? Що я можу зробити?» — розповідає про мотивацію Вікторія. — Саме тому стартував літературний конкурс, ідея якого зі мною ще з 2012-13 років. Арт-резиденцію ми проводили й раніше, але поновити її зараз спонукала війна.
Наразі Вікторія Кулакова планує запуск нових колекцій для «Це Крафт», зокрема, ювелірних, для яких підшукала майстрів. Також є ідеї для виготовлення кераміки, а ще текстилю для створення мерчу.
Також у серпні Вікторія з Павлом проведуть «Школу активістів регіонального розвитку», до участі в якій можуть долучитись усі, хто готовий змінювати свої громади.
Умань — комфортне місто
Говорячи про Умань після року життя, Вікторія зазначає, що місто комфортне та приємне.
— Жити тут зручно, тому що місто невелике, а я дуже не люблю витрачати час на щось, що не приносить прямого впливу. Я радію, що трішки увійшла тут в спільноту креативників, бо вони надихають і можна перепочити душею. Мені не завжди вдається відвідати всі виставки, але те, що в Умані є галерея, дуже подобається, — говорить Вікторія. — Тут Легедзине неподалік і я познайомилася з новою культурою, яка надихнула мене на ідею поєднати в «Це Крафті» тему Скіфії та Трипілля. Також спонукаємо громади Уманщини вкладатися в туризм — створювати туроб’єкти та інфраструктуру. Через такі культурно-дослідницькі, туристичні, освітні проєкти ми досягаємо мети — розвиваються громади, підприємці, культура, свідомість. Мені в Умані комфортно, бо ми в місті, котре дозволяє будувати. Не в кожному місті можна приїхати і створювати щось своє. Тут це вдається.
Робота з людьми і можливість їм допомогти, за словами Вікторії Кулакової, окриляє і мотивує:
— Коли ми ще були в Новій Каховці, до нас зверталися і просили допомоги. Коли не було зв'язку і не могла пересуватися чи щось робити, тоді допомагало глибоке заглиблення в якусь тему. Це, по суті, відволікання — на інших людей, вглиб себе, пошук певних істин ґрунтовних, котрі тримають хребет прямим, — говорить про те, що дає сили рухатись вперед. — Сьогодні більше орієнтована назовні. На себе, чесно скажу, часу взагалі не вистачає. Постійно працюю — проєкти, консультації, магазин, тренінги. Це «колесо» наче забирає сили, але водночас вдячність людей після консультацій чи тренінгів повертає мені енергію.
