Ми живемо у динамічному світі, який щодня диктує розвиток ключових компетентностей для успішного життя. Активна волонтерська діяльність, рішучість, креативність — це показники сучасної молодої людини; стресостійкість, відданість роботі, вміння дотримуватися дедлайнів — це характеристика якісного працівника. А що насправді криється за компетентністю та самовідданістю?
Яскраві афіші дають відповідь — культ задоволення від бажань і почуття негідності, якщо задовольнити ці бажання у людини немає можливості. Чому? Схема проста.
Щастя
Ми звикли, що щастя зовні: у реалізованих проєктах, нових речах, смачній їжі та розвагах. Якщо ти можеш собі дозволити це все — ти щасливий.
А що ж таке справжнє щастя? Впевнена, що більшість з вас давно не відчував справжнього відчуття, не пов’язаного із зовнішнім світом — людьми, речами, а істинного почуття, яке приносить легкість, ніжність, свободу, абсолютне прийняття себе. Чому? Тому що важко глибоко дихати, опустити плечі, розслабити м’язи, розвантажити голову від думок, що мчать зі швидкістю 100/хвилину. Страшно зустрітися з собою і запитати у себе: «А що для мене важливо зараз? Чого хочу? Куди рухатися далі?». Не всі готові зустрітися з собою, тому простіше летіти зі швидкістю потяга за зовнішнім щастям, не маючи змоги його відчути.
Сором
Люблю це почуття — воно дозволяє людині «стертися в нуль», аби доказати світу свою потрібність. Люди, які відчувають сором за власне життя, свої бажання, потреби є унікальними працівниками, які будуть працювати у три зміни, аби світу від того була користь. Це віддані, чесні, принципові, завзяті бджілки, які користуються малим і віддають все, що зароблять іншим — тим, кому це більше треба. Для себе така людина нічого не має права мати — лише для когось. Почуття сорому — це про біль і відчай, бажання визнання кимось рідним і важливим. І ця поведінка реально діє, варто лише обрати «жертву» для якої ви будете гнути спину і приносити свою здобич із очима мисливського пса очікувати на похвалу господаря. От тільки похвали не буде! Лише безпорадність.
Безпорадність
Безпорадність, безпомічність — це глибинні пускові механізми страху і вони є пусковими у системі самознищення. Система така: «Я не можу нічого змінити у своєму житті, то нехай хтось буде щасливим. Я покладу всі свої сили, аби комусь полегшити страждання і життя (дітям, батькам, сиротам) і від цього (втомлений і розбитий) отримаю радість».
От і все! Ви бажаєте кращого життя для інших, знищуючи себе та нівелюючи свої бажання, тоді як люди, які навчилися розуміти себе і приймати гармонію у собі — будують цілі імперії для задоволення реалізації ваших бажань.
