14 лютого — це не тільки День святого Валентина, а ще й Міжнародний день дарування книг. Цілком слушно було б відзначити обидві події вдало — звісно ж цікавою книжкою.
У світовій літературі вічних чи швидкотліючих історій кохання назбиралося чимало. А як щодо української літератури? Невже тільки журба, непозбувна бентега чи уярмлені воли? Зовсім ні!
Утім, хотілося б відійти від банальних, шаблонних історій кохання й додати цікавинки — такого в нас точно не бракує.
Пропоную вам три зовсім невеликі книжки про різні прояви стосунків, що стануть хорошим чтивом і гарним подарунком у будь-який день.
«Стосунки й травми»
Оксана Забужко «Польові дослідження з українського сексу»
Ця книга витримана часом та численними перевиданнями, як хороше вино, що втім не кожному смакує. Один із перших бестселерів незалежної України, ще з 1996 року викликає бурхливі дискусії, присоромлені погляди, нелюбов чи захват десятків читачів.
Стосунки на відстані. Взаємини із собою та минулим. Замовчувані травми пережитих досвідів головної героїні та цілої країни, що молодою знову (після семи десятиліть тюремних кайданів) постала серед бурхливого галопу історії.
Поетка та художник — слово та колір — розділені континентами, але об’єднані спільним досвідом. Чи можливі стосунки на відстані? Зараз це питання набуло нової актуальності. Тисячі українських родин нині будують своє сьогодення розділено.
Про що ж «Польові дослідження…»? — як на мене, про травму, та висновок кожен зробить свій.
Стиль авторки безумовно своєрідний. Нехай вас не вводить в оману невеличкий об’єм книжки — її читання буде ще тим випробуванням. Але наприкінці в мене виникла лишень одна (насправді ні) думка — «воно того варте».
«Стосунки й час»
Ірен Роздобудько «Ґудзик»
Ще один український бестселер, що пережив чимало перевидань, обкладинок та навіть екранізацію — роман «Ґудзик».
Чуттєва історія про Дениса, Єлизавету та Ліку. Оповідь ведеться ще з 80-х років ХХ століття й навіть не обмежується однією книжкою. Персонажі продовжують жити навіть після фінальної крапки. Їхні життя не стоять на паузі, й читач може зазирнути в те, що було за завісою «кінець». Адже після подій Революції Гідності авторка написала продовження.
Одна випадкова зустріч серед мальовничих Карпат назавжди змінила життя головних героїв. Ґудзик тут символізує саме ту випадковість, що часто стає вирішальною і веде наші долі цілком іншими дорогами.
Стосунки в «Ґудзику» тривають, міняться, перетікають із одного часу в інший, як і наше реальне життя — такі ж складні, подекуди несправедливі, але чесні.
«Стосунки й заборони»
В. Домонтович (Віктор Петров) «Дівчина з ведмедиком»
Молодий учитель та амбітна учениця-бунтарка. Що з цього вийде? Вже точно нічого хорошого!.. або чудовий роман! Бідний інтелектуал та ексцентрична дівчина із заможної родини. Велика різниця у віці та поглядах, досвідах. Заборон тут багато, протиріч іще більше. Це ж «Лоліта» Набокова, скаже хтось — зовсім ні! Адже «Дівчина з ведмедиком» була написана раніше, проте довгий час ця історія залишалася в тіні російського-радянського літературного засилля в світі й в Україні теж.
Автор дуже майстерно та натуралістично описує повсякденне життя українських містян в 20-х роках ХХ століття, коли зашморг комуністичної імперії вже був накинутий на шию свобод, але ще не повністю затягнутий.
Віра Агеєва дуже слушно зауважує: «...у романах Віктора Домонтовича, написаних у другій половині двадцятих років, найбільше цікавить сутність зміни культурно-історичних епох, розриву зв’язку часів, усіх тих модернізаційнихконтроверсій, свідками яких стали саме представники цієї генерації…».
«Дівчина з ведмедиком» — зразок класичної, але небанальної інтелектуальної прози з часів, які російська радянська більшовицька влада намагалася розчинити в крові репресованої української інтелігенції. Це та «висока полиця» української класики, що вартує десятків європейських літератур. Це та історія стосунків, яка не може застаріти, бо плід, вирощений із насінини заборон завжди проросте.
