Уманський краєзнавець, директор Державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань» Владислав Давидюк видав книгу, в якій відкриває таємниці історії нашого міста, одні міфи, легенди і чутки розвіює, інші навпаки — підтверджує фактами. А найбільший розділ книги присвячений темі, що вже не одне десятиліття збуджує фантазію уманчан — підземеллям.
— «Історія Умані: міфи і дійсність в документах» має п’ять розділів. У ній всього 317 сторінок, 200 з яких присвячені розділу «Підземні ходи», — розповідає Владислав Давидюк.
Уся інформація в книзі підкріплена документами. Автор стверджує, що підземні ходи під Уманню таки є, проте не усі провалля, які утворюються в місті — це саме вони.
— Кожен може прочитати і буде знати та орієнтуватись, що в Умані було і є під нами. Однозначно стверджую, що ходи є. Вони йдуть від старої фортеці, мають декілька напрямків. І ті, хто будуть читати книгу, знайдуть карти, які я вставляю у свої дослідження підземель вперше. Це карти: Стефановича, відділу надзвичайних ситуацій та колишнього заступника міського голови Умані Володимира Віблого.
Кілька сторінок своєї книги «Історія Умані: міфи і дійсність в документах» Владислав Давидюк присвятив дослідженню провалля під центральною площею, яке утворилось навесні 2018 року.
— Керівник групи археологів-спелеологів, які вивчали провалля, Павло Нечитайло надав мені два звіти, в них повністю описані їхні дослідження підземних споруд, які розташовані під центральною площею. Ці звіти подаються в книзі і кожен може їх прочитати. Зрозуміло, що це були старі підвали, але найцікавіше, що тут був відкритий другий ярус, який вони характеризують, як старі підземні ходи. Хочу розвіяти чутки, які гуляють містом, і до мене також звертаються уманчани з питанням: «Чому засипали ці ходи?» Я був свідком і, як директор заповідника, контролюю всі ці моменти, тому що це є наше старе місто. І хочу сказати, що ходи не засипані, а законсервовані, щоб туди не потрапляла вода і вони не руйнувались. Знаю, що є плани з відкриття підземель, які будуть вирішені з часом, коли будуть надходження коштів.
Ще чотири розділи краєзнавчого дослідження автора «Історія Умані: міфи і дійсність в документах» розповідають про не менш цікаві історичні події та факти.
— Другий розділ — це «Трамвайний міраж і електрифікація». До сьогодні всі кажуть: «У нас є Трамвайний провулок, значить в Умані ходив трамвай. Дійсно, була спроба запустити, були прокладені колії по вулицях Незалежності, Київській і Європейській. Але Перша світова війна, потім громадянська і трамвай запустити не вдалось, колії на початку 20-х років були розібрані на господарчі потреби. Наступний розділ — «Вулиця Шевченка, медичні заклади». Я взяв цю вулицю, тому що не кожне місто може похвалитись тим, що в 1916 році в Умані з’явилась вулиця Шевченка, до 1917 року це було заборонено, а в Умані вона з’явилась. Окрім того, на вулиці багато медичних закладів, тому я вирішив описати їх історію, тим більше — Земська лікарня була побудована на цій вулиці у 1909-1911 роках. Розділ «Перші чавуноливарні заводи» — це про наш дослідний завод сільгоспмашинобудування. Про нього усі вже забули, на його місці тепер різні магазини. Але він найстаріший завод в нашому місті — з’явився у 1871 році. Мені навіть вдалось знайти загальну фотографію робітників цього заводу, серед яких є власник Альфонс Тіхтер. «Гітлер і Муссоліні в нашому місті» — цю тему я також неодноразово висвітлював у газетах, але в книзі вперше все на документальній основі, є посилання на літературу. Тобто не просто чутки, а посилання на документи в яких описується, хто з них був в нашому місті і чому.
Нині Владислав Давидюк працює над продовженням дослідження життя Умані за газетами сторічної давнини. Перший том має назву «Умань та Уманщина в київських газетах ХІХ ст. («Заря», «Жизнь и искусство»), а другий, який нещодавно вийшов у світ — «Умань та Уманщина в київській газеті «Киевлянин».
— Зараз готую книгу за газетами «Киевское слово» і «Труд». В них дуже багато інформації про Умань та Уманський повіт, є такі рубрики як «Нам пишут из Умани».
