Про те, що ботаніка – це не лише про гарні квіточки, а наука, яка надає аргументи для міжнародного трибуналу проти російських загарбників і прискорює вхід України до європейської спільноти, розповіла наша землячка, українська науковиця, провідна наукова співробітниця Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, співзасновниця Української природоохоронної групи Анна Куземко.
Приводом для нашої розмови стала інформація про те, що на благодійному Інтернет-базарі «Медіа-кава», лот «Кава з Anna Kuzemko» було викуплено за надзвичайно високу ставку в 6620 грн. При тому, що початкова ціна становила лише 150 гривень, а в проєкті брали участь багато медійних людей. Перераховані кошти спрямовані на допомогу бійцям Сил спеціальних операцій ЗСУ.
Для читачів УманьNews.City Анна розповіла чим займається зараз і чому погодилася взяти участь у «Медіа-каві».
Умань — місто дитинства, юності і хороших спогадів
Анна народилася в Туркменії — батько був військовим, але загинув, коли вона була ще немовлям. Тоді мама з 2-місячною донькою приїхала в Умань до своїх батьків.
Мама працювала на вітамінному заводі, а Анна закінчила Уманську середню школу №7, навчалася в Уманському медичному училищі. А потім закінчила Уманський педагогічний інститут в 1997 році за спеціальністю біологія і хімія й поступила в Києві в аспірантуру Інституту ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України.
У 2006 році молода науковиця повернулася в Умань і працювала в Національному дендрологічному парку «Софіївка» до 2017 року. Спочатку науковим співробітником, потім завідувачем відділу трав’яних рослин, потім вченим секретарем і провідним науковим співробітником. Саме в «Софіївці» Анна зібрала матеріал для докторської дисертації, багато подорожувала Україною і Європою. Це були програми обміну досвідом і дуже хороші умови для праці.
В полі зору науковиці ─ дослідження природної рослинності України. І зараз, вже на міжнародному рівні вона продовжує вивчення луків, степів, інших типів трав’яних екосистем, займається їх збереженням, біоінформатикою, створенням фітосоціологічних баз даних.
Кому це сьогодні в Україні потрібно?
В загальній уяві, наука ботаніка — це щось таке про квіточки, про тичиночки, взагалі біологія, якісь пташки літають, якісь метелики. Але основна діяльність, якою займаюся я і мої колеги, — це збереження дикої природи.
Сьогодні Україна йде європейським курсом, вона ратифікувала багато міжнародних конвенцій — це Бернська конвенція, Бонська конвенція, конвенція CITES, Оселищна Директива ЄС та інші. Наша країна має звітуватися про те, як вона виконує це все. І цілком зрозуміло, для того, щоб людям нормально жилося, щоб працював і економічний сектор, і аграрний, треба, щоб був певний відсоток дикої природи, тому що вона забезпечує формування ґрунтів, їх родючості, зберігає ці ґрунти, утримує воду, сприяє тому, щоб вода була чиста, щоб було чисте повітря, щоб не було посух, повеней, щоб не було якихось там таких інших катаклізмів, як пилові бурі.
І оце фактично основна наша діяльність — як зробити так, щоб зберегти оці останні клаптики дикої природи та щоб це відповідало цьому загальному європейському курсу збереження дикої природи, так званому зеленому курсу (Green Deal), який Україна має виконувати. Усе це на глобальному рівні забезпечує існування людства в комфортних для нього умовах.
Зафіксофані факти екоциду в Україні
Справді, починаючи з 24 лютого, з дня повномасштабної агресії рф проти України, ми намагаємося оцінити шкоду, завдану окупантами. На жаль, території, які тимчасово окуповані, наразі недоступні для нас. Але на щастя, у 2021 році, завдяки проєкту по трав’яних екосистемах, профінансованому Національним Фондом Досліджень України (НФДУ) ми дуже гарно проїхалися по лівобережжю Херсонської області, по Миколаївській області й зафіксували той вихідний стан цих всіх наших унікальних трав’яних екосистем, який він був за рік, за пів року фактично до повномасштабного вторгнення.
Це Асканія-Нова, Олешківські піски, Нижньодніпровський національний парк, це Азово-Сиваський національний парк, Кінбурнська коса — ми проїхали всі ці території та зафіксували, що там було на той час з природою.
Тепер, на жаль, ми не можемо потрапити на ці території та на власні очі побачити, що там відбувається, але для нас доступні супутникові знімки, на яких можна простежувати пожежі, на яких можна навіть вираховувати щільність вирв від вибухів від бомб і снарядів. І ми, разом з колегами, зараз займаємося якраз моделюванням з використанням дистанційних методів дослідження, намагаємося з'ясувати масштабність цього впливу.
Ну і деякі території, які зазнали окупації, через які кілька разів пройшла лінія фронту, це такі як національні природні парки «Кам'янська Січ», «Святі Гори», «Залісся», Чорнобильський біосферний заповідник. Вони зараз звільнені, і попри те, що вони заміновані значною мірою, в окремих місцях, де вже розміновані, ми можемо їх відвідати та подивитися все-таки на оті наслідки.
Наслідки ... Моніторинг стану пошкоджених воєнними діями екосистем на території НПП Камʼянська Січ
І ми склали перелік загроз на різні типи екосистем.:
- як впливають пожежі,
- як впливає проходження важкої військової техніки,
- як впливають вибухи,
- як впливає забруднення вибуховими речовинами тощо
І також ми з колегами прорахували екосистемні послуги, тобто те, що надає людям жива природа, різні типи екосистем. Це і лікарські рослини, це і гриби ягоди, це і психологічне відновлення, реабілітація, естетична насолода, медоноси, ґрунтоутворення, утримання води – оті всі речі, які природа нам дає, які фактично теж мають свою ціну,
Ми зараз зробили аналіз, які конкретно екосистеми надають які послуги і їхнє пошкодження різними факторами внаслідок воєнних дій ─ як воно впливає на зниження цієї можливості екосистем надавати екосистемні послуги.
Так зараз працюють науковці: "Вплив воєнних дій на Національний природний парк “Кам’янська Січ” очима ЕПЛ"
Це дослідження продовжується, але насправді, масштаби того пошкодження на даний час неможливо оцінити, поки уся територія України не звільнена від рашистів.
Природа відновлює себе
Але з іншого боку, є й певні позитивні моменти. Це можливість для ревайлдингу (повернення природних систем до стану, коли природа може дбати про себе сама, спонтанне відновлення).
Природа сама відновлює себе шаленими темпами (Національний природний парк "Кам'янська січ")
І зараз на тих територіях, які неможливі для господарського використання, через замінування, через забруднення, йде просто шаленими темпами відновлення природної рослинності. Лише після війни ми зможемо реально оцінити масштаби пошкоджень, але природа відновлює сама себе. І можливо, за рахунок цього, екологічна ситуація в тих регіонах буде, можливо, навіть покращуватися.
Важливо, ЩО ростиме на звільнених землях
Ми знаємо, що пожежі суттєво не впливають на якісний склад рослинності. Після пожеж степова рослинність дуже добре відновлюється, а от вибухи і воронки, якщо вони дуже щільні, це дуже погано для степів. На місце воронок, де природна дернина знищується, проникають інвазійні (чужинні) види рослин, які нехарактерні для даної місцевості. І тому, чим щільніше там падали снаряди, тим більше там буде амброзії, злинки канадської, золотарника, тих видів, яких там не повинні бути, і тим важче буде відновитися степу.
Ковила, Донецька область, Національний природний парк "Святі гори", травень 2023
Дуже важливий руйнівний фактор, на який не звертали увагу, це якщо проходила важка техніка, танки, БТР… Якщо вони там стояли ─ вони дуже сильно пошкоджують природну рослинність. На місця проходження цієї важкої техніки теж проникають замість типових рослин інвазійні види.
Каховське водосховище ─ місце подвійної катастрофи
Каховське водосховище. Створення цього водосховища (у 1955-1958 роках) ─ це вже була екологічна катастрофа, внаслідок якої було знищено природне русло Дніпра. Були знищені природна рослинність, Великий луг, заплавні ліси, болота, луки… воно все було знищене і покрите водою. Натомість утворилися мілководдя з непроточною водою, яка застоювалася, «цвіла».
Але і підрив цього водосховища – це теж екологічна катастрофа.
Екоцид...
Після сходу води ми з колегами двічі відвідали цю територію, власне, не водосховища, а його відрогів. Тому що відвідувати саме водосховище небезпечно, росіяни постійно ведуть спостереження за територією та обстрілюють її. Власне, і наша група двічі потрапляла під обстріл, навіть на території національного парку «Кам'янська Січ».
Велике самовідновлення природи
Так от якраз там, на «дні» Каховського водосховища відновлюється, на щастя, природний заплавний ліс. Саме той Великий Луг, хоча багато хто не вірив в можливість такого відновлення. Там відновлюється природне русло тих річок, які були затоплені, відновлюється та рослинність, яка там існувала 100 років тому. І це щось унікальне, що ми можемо це спостерігати на власні очі. Зрозуміло, що це лише перші спостереження. Минуло лише кілька місяців… але оті жахливі прогнози про пустелі й пилові бурі не справджуються.
Ця територія тепер в полі активної уваги міжнародних науковців, адже це унікальна ситуація.
У червні, відразу після підриву дамби, ми зібрали все, що можна було зібрати: проби ґрунту на вміст важких металів, різних отруйних речовин, на вміст ґрунтових водоростей, вірусів, бактерій, потім зафіксували, які сіянці яких рослин там були присутні …
За 4 місяці ми знову фіксуємо все що відбулося, з 5-10 видів рослин, які ми там бачили в червні, тепер ми маємо понад 60 видів на дні колишнього водосховища. І то тільки на трьох маленьких ділянках, які ми змогли обстежити за один день, бо працювати треба було дуже швидко і швидко потім звідти тікати.
Через науку про війну в Україні
Під час моєї участі в науковій конференції в Австралії, у вересні цього року, було дуже багато питань саме про Каховське водосховище: що там росте, що там формується… Всім цікаво, тому що це безпрецедентний випадок, коли таке величезне водосховище існувало 70 років, і тепер воно зникло, і дуже всім цікаво, що там відбувається і що там буде відбуватися далі.
Анна Куземко в Австралії на науковій конференції.
Насправді інтерес дуже великий. І не лише науковий, але й політичний. Я вже дала кілька інтерв'ю, які перекладено на іноземні мови, тобто для людей з різних країн.
Тому коли говорять, що за кордоном люди «втомилися від війни в Україні», це не правда. Насправді наукова спільнота завжди запитує інформацію, всі питають яка тепер ситуація, навіть чи часто бувають тривоги в Києві тощо.
Ну і звісно, як науковцям, колегам дуже цікавий оцей вплив війни на стан довкілля в Україні й багато хто готовий долучитися до розробки проєктів відновлення наших екосистем, тому що це буде дуже велика та унікальна робота. Я сподіваюся, що допомога буде і методична, і матеріальна.
А щодо участі в проєкті «Медіа-кава», то чому б і ні. Це цікава ініціатива, таким чином вони вже зібрали для ЗСУ понад 5 мільйонів гривень. Зараз збір триває для спецпризначенців, тому брати участь у таких проєктах, значить допомагати нашим захисникам.
