На Уманщині відбулись безоплатні покази документального фільму «20 днів у Маріуполі», що представлятиме Україну на премії «Оскар». Покази фільму стали можливі завдяки співпраці Благодійної організації «Благодійний фонд історико-культурний центр міста Умані» та громадського активіста, коменданта найбільшого в блокадному Маріуполі сховища, де було врятовано 6000 людей Євгена Тузова.
Загалом відбулось три покази фільму «20 днів у Маріуполі» — в Христинівці, в Паланській сільській територіальній громаді та в Умані. Як повідомила виконавчий директор Благодійної організації «Благодійний фонд історико-культурний центр міста Умані» Ірина Рибницька, коли з’явилась можливість організувати покази цього фільму в Умані, вирішила обов’язково це зробити.
— Ми, як Благодійна організація, співпрацюємо з багатьма благодійними та громадськими організаціями. В Дніпрі ми познайомились з маріупольським волонтером Євгеном Тузовим, який запропонував показати фільм «20 днів в Маріуполі». Тому ми вирішили зробити такі покази в Умані та в громадах на Уманщині, — говорить Ірина Рибницька. — 26 та 27 відбулись покази фільму в Христинівській і Паланській громадах, в Умані. В листопаді плануємо ще один показ в Умані та в Монастирищі.
В Христинівці перегляд фільму відбувся в Будинку культури, в Паланський сільській територіальній громаді глядачі зібрались на перегляд в залі адмінбудівлі по вулиці Залізняка. А в Умані залу для перегляду фільму надав кінотеатр «Прем’єра».
— Такі фільми мають бачити глядачі, щоб не забувати про війну в Україні і знати про те, що пережили мешканці Маріуполя. Тому ми надали залу для трансляції, — говорить директорка кінотеатру «Прем’єра» Вікторія Колісніченко.
Перед переглядом в Паланській СТГ Євген Тузов залишив серце з побажаннями на карті України в холі адмінбудівлі.
27 жовтня на перегляд фільму в Умані прийшли місцеві мешканці і переселенці із Маріуполя, волонтери, матері уманських азовців, які захищали це місто, керівництво міста.
— Дуже важливо донести до усього суспільства, що було в Маріуполі, чому ми з ним носимось — а це єдине місто в Україні, яке було в блокаді і це єдине місто, в якому за три місяці назавжди поховані понад сто тисяч людей, мирних мешканців. Хотілося б, щоб вся Україна, все суспільство розуміло і пам’ятало, що коли зараз люди у більш-менш мирних містах сидять дома на кухні, п’ють каву, святкують день народження в ресторані, то це вони роблять також завдяки подвигу, який зробив Маріуполь. Він подарував час для передислокації військ, щоб зупинити таке швидке, як на те розраховували росіяни, просування військ ворога, — говорить Євген Тузов. — Мені дуже приємно, що історія Маріуполя викликає інтерес у багатьох українців зараз, навіть, коли вже пройшло стільки часу. Наше завдання — донести до кожного історичну правду, не дати її перекрутити.
Після перегляду фільму Євген Тузов та Олександр Швидченко, які привезли фільм на Уманщину, ділились із глядачами своїми спогадами і своїм досвідом виживання в оточеному росіянами Маріуполі, розповідали про неймовірні історії порятунку і страшну реальність блокадного міста. Вони допомагали людям, розміщували у найбільшому в місті сховищі, шукали воду і продукти, ліки, теплі речі тощо. Тож, довго спілкувались із глядачами про те пережите особисто, пережите мешканцями Маріуполя.
Загалом, автор фільму — журналіст Associated Press Мстислав Чернов та його колеги Євген Малолєтка і Василина Степаненко провели в Маріуполі 20 днів і зняли понад 30 годин матеріалу про те, що переживало місто і його мешканці в ці дні. На 21 день після вторгнення вони виїхали через гуманітарний коридор і вивезли увесь зняти матеріал. Фільм «20 днів в Маріуполі» — це документальна хроніка, яка правдиво показує події в блокадному місті.
— Це просто жахіття побачити все у фільмі й просто не уявляю, як це було в реальності, як люди все це пережили. Це справді пекло. Усі півтори години думала про те, як люди там тримались, — ділиться враженнями після перегляду Анна Поліщук.
— Це на тисячу відсотків правдивий фільм. Він показував майже мій будинок, бо я знаю, що мій дім стояв через один від того місця. У фільмі дійсно показано напевно 10 відсотків того, що можна було показати. Наприклад, у фільмі показаний підвал, де люди могли стояти у повний зріст. В нашому підвалі мені доводилось пригинатись зі зростом 1,56м, і нас було 108 осіб і тварини. Собак ми поїли вином, щоб вони не вили, коли чули літаки. Діти молились, сидячи під стінами, — ділиться про свої враження після перегляду Лілія Шевченко, мешканка Маріуполя, яка вже півтора року живе в Умані. — Це дуже правильно, що є такий фільм і його показують, щоб люди знали. Я дуже дякую за показ. Я згадую обличчя Євгена, пам’ятаю Сашу — він стояв на вході в TerraSport, коли мої діти були там спочатку. До них ми приходили по хліб і воду, до них можна було звернутись, до них приносила простирадла, бо там були маленькі діти і привозили поранених. Ми виїхали з Маріуполя 18 березня — зайшли росіяни і сказали: «Біжіть, там через 3 кілометри стоять автобуси на евакуацію, у вас 15 є хвилин, тут буде бій». А до того ми три дні взагалі не могли вийти з підвалу, не мали їжі та води, а будинок наш був розбитий міною.
Оскільки на організований Благодійною організацією «Благодійний фонд історико-культурний центр міста Умані» в Умані показ фільму «20 днів в Маріуполі» 27 жовтня не змогли потрапити усі охочі, то планується, що в листопаді в наше місто фільм привезуть ще раз. Слідкуйте за анонсами на сторінці Благодійної організації у Facebook.
Про фільм: «20 днів у Маріуполі» (англ. 20 days in Mariupol) — документальний фільм українського воєнного кореспондента та письменника, відеографа АP Мстислава Чернова про осаду Маріуполя у лютому-березні 2022 року під час повномасштабного російського вторгнення. Фільм зроблений Associated Press і Frontline у співпраці. Випущений у 2023 році. Прем'єра відбулася 21 січня 2023 року на найбільшому в США фестивалі незалежного кіно Sundance, де він потрапив до конкурсної програми «Світове документальне кіно» (Sundance Film Festival Grand Jury Prize for Best Documentary) і отримав Приз глядачів (Sundance World Cinema Audience Award: Documentary). Фільм висунутий на «Оскар» від України у категорії «Найкращий міжнародний повнометражний фільм».
