Історію прапора України, який вивезли в квітні 2022 року з Нової Каховки, розповідають Катерина Гета і Раїса Авраменко. Вони свахи — син Катерини Олексій та донька Раїси Ольга одружені. Сьогодні вони живуть в Умані, плетуть маскувальні сітки в волонтерському центрі «Разом» і мріють повернутись додому, адже усі навесні минулого року виїхали з рідного міста через окупацію.
Катерина та Раїса з колегами із волонтерського штабу тримають прапор, який їхні діти вивезли з Нової Каховки
Перші дні окупації Нової Каховки
Катерина Гета та Раїса Авраменко розповідають, що в перші дні повномасштабного вторгнення росії та окупації Нової Каховки вони були учасниками мітингів — разом з усіма були в центрі міста, висловлюючи протест проти окупації. Пані Раїса в телефоні зберігає відео з мітингу в Новій Каховці, де є вся родина.
— У нас окупація почалася сразу в перший день, в пів одинадцятого вони вже були у нас, зайшли колонами в наше місто. І коли вони їздили по нашому місту, дня чотири або й тиждень, воно наче вимерло — нікого не було у місті були по своїм місцям. Всі були здивовані, що ми так швидко були окуповані, — розповідає Катерина Гета.
— Уже в одинадцять годин на Каховській ГЕС вже висів їхній прапор. А через два тижні ми йшли з нашими прапорами на мітин, — додає Раїса Василівна. — От Умань обурюється, що прапори поначіплювали, а ми з нашими прапорами зустрічали окупантів, які думали, що ми на півдні будемо зустрічати їх з хлібом-сіллю. Отак ми їх зустрічали. Я не знаю, як ми не боялися ходити на мітинги. Ми просто йшли і нас багато було.
— Люди почали приходити до пам'яті, почали розуміти, що це окупація і почали організовуватися на мітинг. Вже в кулуарах скрізь ходила інформація, що буде мітинг — день, час та місце. І мітинг був не те що великий, він був величезний. Настільки було багато людей, що ми були самі здивовані (ті, хто проживають в цьому місті). І молоді дуже багато було. Всі йшли з нашими прапорами, всі йшли з лозунгами, що ми проти окупації, що ми не хочемо їхньої свободи і волі російської. Коли дійшли до виконкому, там були постріли. Вони почали стріляти по наших людях. Були поранені, кидали шашки там. Вони розганяли наш мітинг, вони розганяли, — продовжує Катерина.
Жінки розповідають, що згодом росіяни намагались організувати свій мітинг,в підтримку дій росії, їздили вулицями і закликали людей. Проте місцеві його не підтримали, хіба одиниці. Пані Раїса уточнює, що окупанти для масовості привозили людей з Криму.
Виїжджали з Нової Каховки в нікуди
Про те, що потрібно виїжджати з Нової Каховки встало зрозуміло, коли в місті почались арешти патріотично налаштованих мешканців.
— Мої діти держслужбовці, старша донька в соціальній службі на керівній посаді, Оля — завуч школи. Коли у сусідній Каховці почали пропонувати переходити на сторону росії, вони відмовились, сказали, що не будуть працювати на росію. Також і менша в школі відмовилась, коли до них прийшли рашисти. Тому потрібно було виїжджати, інакше могли забрати на підвал. Оля з Олексієм виїжджали на день раніше, — розповідає пані Раїса.
— Ми виїхали в Умань в той період, коли бачили, що почали арештовувати молодих хлопців й дівчат, які брали участь у мітингах. Їх здавали, видно, колаборанти, може вони дивились по відеокамерах. Вони виводили молодих людей зі сміттєвим мішком на голові і відвозили на підвал. В нас дуже багато знайомих, які були там і розказували про катування, — говорить Катерина Гета.
Жінки розповідають, що виїжджали з Нової Каховки не знаючи, де опиняться.
— Ми їхали в нікуди. Дві неділі жили у різних хостелах. Були у Вінницькій області. І поки ми тут знайшли житло, теж жили в хостелі. В Умані у нас є знайомі Надія і Сергій, які нам дуже багато допомогли. Знайомі досі нас підтримують, допомагають і морально, і матеріально, вони з нами поряд, — каже Катерина.
Прапор з Нової Каховки проїхав 36 російських блок-постів
16 квітня разом з дітьми Катерини та Раїси прапор почав свій шлях з окупованої Нової Каховки через російські блок-пости на підконтрольну Україні територію.
Прапор у квартирі Олексія і Ольги в Новій Каховці на
— Прапор України в нашій родині з’явився у 2014 році. Він висів прямо на вікні, щоб його бачили з вулиці всі люди. Потім, коли менший син Олексій з дружиною Олею відділилися в іншу квартиру, вони його забрали з собою. І в мене є фото, де цей прапор в їхній квартирі в Новій Каховці, — розповідає пані Катерина. — Коли син і його дружина виїжджали з Нової Каховки, вони вивезли цей прапор через 36 блок-постів. Вони дуже ризикували, але для них — це символ, символ країни, символ нашого життя. Вони дуже задоволені, що це їм вдалося і вони тут його зберігають. Потім ми заберемо його до себе в наше місто і він буде займати своє місце на тій стіні, де був. І буде надихати нашу молодь.
— Якщо чесно, ми навіть не знали, що діти вивозять прапор. Коли я побачила цей прапор в Умані, у мене був шок. Діти не побоялися і везли його. Вони нам нічого не сказали, — додає Раїса Авраменко. — Сьогодні діти дали нам прапор, щоб ми його показали і сказали, щоб обов’язково забрали назад, бо вони хочуть їхати з ним назад після звільнення Нової Каховки. Так що для нас прапор — це символ, символ перемоги.
Життя в Умані і мрія Повернутись у Нову Каховку
Приїхавши до Умані, велика родина почала шукати можливість прєднатись до допомоги українським захисникам.
— Наша родина задоволена, що ми можемо приносити якусь користь нашим воїнам. Ми плетемо сітки, щоб їх захистити і приблизити нашу перемогу. Ми дуже хочемо додому, але ми розуміємо — до цього ще треба дійти, — зазначає Катерина Гета.
— Позавчора був приліт у наш двір в Новій Каховці, постраждали вікна, особливо нижні поверхи, — говорить Раїса Авраменко. — Рашисти кажуть, що в Новій Каховці залишились одні ждуни, які чекають ЗСУ, колаборанти потікали. А мої знайомі, які залишились в місті, дійсно всі чекають ЗСУ. Я їм казала, щоб виїжджали, а вони говорять: «Ви всі повиїжджали, а хто буде зустрічати наших? Ми будемо наших зустірчати». От зараз наші вже десь кілометрів за 15-17 від нас — це неподалік, це вже ближче і ближче. Ми молимося.
Катерина Гета розповідає, що в Умані їхня родила стала більшою на одну дівчинку — нещодавно в неї народилась внучка:
— У нас в старшого сина народилась донька тут в Умані, їй лише три тижні. Назвали Соломією. Вона новокаховська уманчанка. Тому життя продовжується. І нам дуже сподобалося, коли ми були тут у штабі були і прийшли двоє військових, ми їм повідомили, що в нас є народження дитини, то вони сказали, що народження дівчинки — це на перемогу. Значить, все буде добре! Україна переможе!
