Громада в серці України
Буцька територіальна громада Уманського району, що на Черкащині, розташована неподалік географічного центру України. Не лише в нашій країні, але й за її межами Буки відомі своїм унікальним скелястим каньйоном.
Посеред рівнин українського лісостепу, саме на території селища Буки, тихий і мілководний Гірський Тікич утворив надзвичайний ландшафт ─ скелястий каньйон, що місцями нагадує норвезькі фіорди, водоспад та неповторно красивий краєвид.
Площа, що підлягає природоохоронним заходам – 80 га. З травня 1975 року цей об’єкт – державна комплексна пам’ятка природи місцевого значення.
Саме тут, на річці Гірський Тікич, була збудована перша в Україні гідроелектростанція.
Сьогодні тут розвивається невелика селищна громада, що утворена 2020 року й об’єднує вісім сіл, має територію 190 кв. км і 5 200 жителів.
Роботи вистачає
Громада маленька, але самодостатня і з хорошими перспективами, вважає її голова Сергій Залізняк. Він розповів, що на початку децентралізації, у 2019-2020 роках, бюджет громади становив 29 мільйонів гривень, а сьогодні, у 2023-му, навіть в умовах повномасштабної російської агресії, це майже 70 мільйонів. І головне, що є перспектива його збільшення майже вдвічі.
На 5 200 жителів вистачає роботи, адже в Буках розвивається виробництво: завод продтоварів, цегельний завод, молочні ферми, фермерські господарства, які вирощують зерно й овочі.
У громаді працюють пʼять шкіл, пʼять садочків, Буцький політехнічний професійний ліцей, є амбулаторії, ФАПи, ветеринарна лікарня.
На сьогодні планується збудувати на землях громади ще одну молочну ферму. Вже є напрацювання щодо залучення іноземних інвестицій. Всі детальні плани вже зроблені й документи погоджені. Вартість цього проєкту становить орієнтовно 50 мільйонів євро.
Сергій Залізняк переконаний, що такий внесок у громаду значно покращить ситуацію і фінансово, і завдяки створенню нових робочих місць.
Надії на «магніт»
Не секрет, що головні ставки в громаді завжди робили на каньйон. Він дійсно є туристичною родзинкою, магнітом і добряче підтримував підприємливих буківчан, які не лінувалися та надавали послуги туристам: екскурсії, супровід, оренда човнів, спорядження, харчування, нічліг. І хоча то все було «поза касою» громади, за приблизними підрахунками, розповідає Сергій, за сезон каньйон «приносив» понад пʼять мільйонів гривень. Тільки організованих «автобусних» туристів на місяць приїздило понад сім тисяч.
Але стався коронавірус, потім повномасштабне вторгнення і туристичний потік практично зупинився. Зараз потроху відновлюється активність, але однаково такого стабільного потоку відпочивальників немає.
“Та робота в цьому напрямі продовжується. Розроблюємо земельні плани, план розвитку території, дозвільні документи, щоб як тільки якийсь підприємець виявить бажання збудувати готель чи ресторан на нашій землі, працювати “по-білому”, ми відразу пакетом все надамо, ─ розповідає голова. ─ Ми дуже зацікавлені у розвитку інфраструктури, тому будемо лише підтримувати й всіляко сприяти”.
“Ми не бідні, ми перспективні”
На цьому етапі децентралізації Буцька громада вже чітко бачить шляхи свого розвитку й наповнення бюджету.
“Я б не сказав, що ми бідна громада, скоріше громада, яка ще має все поставити так, як потрібно”, ─ каже Сергій Залізняк.
Пояснює, що на заваді планам децентралізації став спочатку коронавірус, потім ─ доєднання нових населених пунктів, а потім ─ повномасштабна війна.
“Тому все, що хотілося зробити одразу якось не сталося, бо були зовсім інші проблеми, і їх потрібно було вирішувати негайно”, ─ каже голова.
А шляхи для розвитку громади є, і всі вони вже прописані й прораховані.
Крім туризму, джерелом наповнення бюджету є упорядкування земельних стосунків з орендарями. Не всі фермери хочуть чесно сплачувати податок.
“Колись скористалисьскористалися можливістю договору оренди на 49 років під 3%, ─ пояснює голова. ─ Сьогодні вже немає такої ставки. І ми працюємо, переконуємо. Багато хто нас чує, розуміє і переукладає договори, розуміючи, що треба наповнювати бюджет громади. Але є й такі, що хочуть залишити нульову ставку, такого не може бути. І ми над цим працюємо, і відповідні органи також повинні працювати”.
Маленькими кроками
Не секрет, що інфраструктура в багатьох малих містах, селищах і селах у поганому стані. Тому у 2019-2020 роках в Буках нова місцева влада почала відбудову комунального підприємства.
Спочатку сплатили всі його борги за 15 попередніх років, почали стягувати техніку в пусті ангари, відновили трудовий колектив.
На комунальне підприємство Буцької ТГ «Каньйон» за інфраструктурну субвенцію придбали техніку на майже 10 млн грн.
Ця техніка також стала на баланс комунального підприємства і працює для громади.
Саме КП «Каньйон» опікується вивозом і утилізацією сміття. На базі підприємства в перспективі планують створити переробну лінію. А поки що завдяки комунальникам вдалося очистити каньйон від сміття, яке залишали туристи, і підтримувати територію в чистоті.
Аграрний сектор об’єднав громаду
Вже другий рік Буцька громада є учасником проєкту «Сади Перемоги» від одного з міжнародних донорів.
Це всеукраїнська кампанія ефективного використання земель для вирощування харчових продуктів задля недопущення продовольчої кризи в Україні.
Зайняті в програмі всі мешканці громади, незалежно від віку, професії й посади. Це спільна справа, а тому й робота спільна.
Завдяки цій програмі, за 2022 рік Буцька ТГ з трьох гектарів зібрала майже 40 тонн врожаю, опанувала виробництво соняшникової олії та згущеного молока.
Третину вирощених і вироблених продуктів передали ЗСУ, ВПО в лікарні й установи соціального захисту. Але насамперед забезпечили школи, садочки громади, передали своїм землякам, які захищають Україну, розподілили між тими, хто потребував підтримки.
У 2023 році під програму виділили майже 12 гектарів землі, засіяли не лише овочами й городиною, але й олійними культурами, зерном.
Станом на 18 липня намолотили перші чотири тонни пшениці, а голова вже планує відкрити невеличке підприємство з перероблення збіжжя. І міжнародний донор готовий підтримати цей проєкт, а отже, будуть у громаді своя олія, борошно, крупи, хліб, консервація.
А робочих рук і кваліфікованих трудових кадрів вистачить, переконаний Сергій, адже викладачі й студенти політехнічного ліцею ─ це золотий резерв громади. Їм і практику треба проходити, і працювати після навчання.
Нове життя старої амбулаторії
Про сільську медицину зазвичай говорять лише з жалем і сумом. Але в Буках навпаки ─ нею пишаються і ведуть охочих на екскурсію в оновлену амбулаторію, якій днями виповнюється 110 років.
До амбулаторії запросили двох молодих лікарів, забезпечили їм достойну зарплату, хороші умови для проживання, надали в службове користування автомобіль.
Сергій Залізняк розповів, що в лікарні планується відкрити дві палати денного стаціонару.
“Людям тут зручно, послуги якісні, лікарі хороші, тому по допомогу і лікування приїздять мешканці не лише Буцької ТГ, але й з сусідніх районів”, — ділиться думками голова громади.
Виконувачка обов’язки директора амбулаторії Марина Шепеляк пояснила, що якість медицини значно покращилася після того, як вони від'єдналися від Маньківської лікарні й організували свою первинку. Почали поступово розвиватися.
Обладнати лабораторію амбулаторії за сучасними стандартами й вимогами допоміг один із народних депутатів України — для Буків виділили кошти з держбюджету.
За кошти місцевого бюджету і дольової участі місцевих підприємців виконується ремонт.
Про те, що відмінні умови праці сприяють хорошій роботі й стимулюють лікарів розвивати медицину громади, розповів в.о. медичного директора і сімейний лікар Ярослав Письменюк:
“Я тут менш як рік, але, наприклад, вже за цей рік відкрилась амбулаторія загальної практики в селі Червоний Кут — абсолютно нова, з новим обладнанням: все, що входить в комплект первинної медичної допомоги. Це, я вважаю, великий розвиток, адже лікаря в Червоному Куті не було останні 30 років.
По-друге, в нас стало більше лікарів, і ми тепер стали більш самостійним закладом, тому що в нас зʼявилася лікарсько-консультативна комісія (ЛКК), ми відправляємо людей тепер на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК). Раніше ми не могли з цього робити, бо треба було укладати договори з Маньківкою чи з Жашковом. Тепер людям не треба нікуди їздити, вони просто приходять до нас і ми це все робимо на місці”.
В планах — обладнати УЗД-кабінет та відправити лікарів на відповідні курси. Бо поки за такою послугою людям треба їздити в місто.
“Те ж саме з холтер-екг — це апарат, який є в районних центрах, і то не у всіх. А у нас є велика кількість пацієнтів, яким цей холтер треба, бо просто на кардіограмі не можемо зловити порушення. Ми вже проходимо курси й сподіваємось, що отримаємо його в лікарню.
Сподіваємося, тому що селищна рада йде назустріч і зацікавлена, щоб лікарня працювала.
Вважаю, що децентралізація пішла на користь нашому закладу і людям — якби нашого закладу не було, їм би прийшлося їздити за медичною допомогою далеко”, — ділиться виконувач обовʼязки медичного директора.
Пожежна рятувальна частина ─ це теж турбота про людей
Ще один проєкт, яким пишається голова Буцької ТГ, ─ відновлення відділення пожежної частини в громаді. Спочатку його відновили в Буках, а 28 липня 2023 року ─ в Червоному Куті. Це віддалене село, проте там часто горять плавні, тож саме там має бути рятувальна техніка.
В Червоному Куті Буцької громади відтепер є повноцінна пожежно рятувальна станція.
“Не кожна громада має своє пожежне відділення, а тим більше Кути”, ─ жартує Сергій, але насправді за тим стоїть багато роботи, коштів, перемовин.
У межах співпраці з Уманським районним управлінням ГУ ДСНС України у Черкаській області ми отримали безплатно вже другий автомобіль. 30 грудня минулого року нам передали ЗІЛ — погодили через Кабінет Міністрів. Він в пожежній частині тут, у Буках. А Газель буде в Червоному куті. Завдяки тому, що авто будуть у нашій власності, ми зможемо закладати кошти на їхнє обслуговування, — додає голова громади.
Це важливо, адже ми віддалені від пожежних команд (найближча в Маньківці — 24 км, а ще наш крайній населений пункт +15 км звідси). То поки державна служба приїде, ми вже на місці працюємо”.
Головна інспекторка відділу надзвичайних ситуацій Уманського районного управління ДСНС Наталія Федорова зазначила, що поки Буцька громада — єдина в Уманському районі отримала для своїх добровольчих пожежних команд автомобілі.
Турбота про немічних ─ ознака сильної громади
За півтора року «гарячої фази» російсько-української війни Буцька селищна громада дала прихисток понад семи тисячам людей, які втікали від війни. Нагадаємо, населення громади — 5 200 осіб.
Хтось приїхав на короткий термін, оговтався і поїхав далі, чи повернувся назад. Інші ─ залишилися в селах Буцької громади, зареєструвалися як ВПО, беруть активну участь в житті громади, волонтерять, працюють у «Садах Перемоги».
Є й такі люди, розповів Сергій Залізняк, яких привези евакуаційними потягами, без речей, документів, слабких і немічних. Всіма ними опікується громада. Вони проживають у будинку тимчасового проживання. Декількох людей довелося розмістити в Маньківському центрі для літніх людей, і за їхнє проживання там доводиться сплачувати 13 тисяч гривень на місяць, або 145 тисяч за рік.
Тому, коли прорахували всі варіанти, побачили що зможемо обладнати й достойно утримувати власний будинок для людей похилого віку.
Гранти для дошкілля
«Сади Перемоги» і вагома підтримка закордонних донорів настільки переконливо показали, що «відкривають тим, хто стукає», що колективи окремих закладів освіти в Буцькій громаді також почали писати й вигравати гранти.
Директорка закладу дошкільної освіти «Дзвіночок» Олена Майборода розповіла, що до повномасштабної війни вони в грантах не брали участі. Були повністю на фінансуванні селищної ради.
Від початку вторгнення садочок не припиняв роботи, тому що батьків мобілізували, мами були на роботах, і дітей не було де і з ким лишити.
“У нас була одна чергова група. І ми, крім того, що займались вихованням дітей, займалися волонтерством — робили тушонки, каші, плели сітки, потім консервували овочі, які виростили завдяки проєкту «Сади перемоги». Потім друга група з’явилась, на літо — третя. Працювали постійно.
Коли на пошту нам скинули анкету, ми її заповнили, як і всі документи. А потім виявилося, що ми потрапили в проєкт Міжнародного благодійного фонду «Руки Друзів». Нам надали 8,5 тисяч євро на обладнання. Потім ще отримали гуманітарну допомогу у вигляді побутової хімії й засобів гігієни”.
Сергій Залізняк додав, що селищна рада шукає міжнародні проєкти, завдяки яким спільнокоштом вдасться відремонтувати дах і утеплити фасад. Сьогодні вже виготовили проєктну документацію. Також планують ремонт у спортивній залі.
В "Дзвіночку " не зупиняються у пошуку грантів, програм, інвесторів. Так вже отримали обладнання для спортивної зали й меблі для кількох групових кімнат.
Школа між вчора і завтра
Будівля школи в Буках — 1977 року. Сергій Залізняк говорить, що за ці роки тут жодного разу не було нормального ремонту. Почали ремонтувати лише після децентралізації.
“Ми вже змінили всі вікна, вхідні двері. Зараз робимо ремонт. Бо як я прийшов сюди, коли тільки став головою, то я був шокований, якщо чесно — вікна з рам випадали. Технічки, які тут працювали 30 років, казали, що за цей час ремонт не робився. Сьогодні робимо ремонт в чоловічому туалеті. В жіночому зробили трішки раніше коштом громади. Ще є 73 тисячі гривень від одного з фондів на ремонт харчоблока або закупівлю обладнання.
Всі кабінети обладнані мультимедійними дошками. Оновили меблі в класах, а на другому поверсі плануємо зробити шкільну радіорубку зі скляною стіною, де будуть працювати діти”.
Начальниця гуманітарного відділу виконавчого комітету Буцької селищної ради Людмила Данилюк розповіла, що оскільки 2021 року до громади доєдналися села Червоний Кут, Нова гребля, Кислин, збільшилася кількість закладів освіти й дітей. Тому треба оптимізувати мережу закладів.
“Це нагальна проблема, тому що така мережа закладів себе вже віджила”, — каже чиновниця.
У громаді навчаються майже 450 учнів, але наповнюваність класів дуже низька. Наприклад, у Буках в опорному закладі, куди звозять дітей із навколишніх сіл, минулоріч навчалися 224 учні.
“Маємо надію, що це буде заклад третього ступеню. А у Багвянській філії було 64 учнів, у Новогребельському ліцеї також 64 учнів, у Червонокутському ліцеї було 90 учнів. Тому зараз держава запроваджує оптимізацію, щоб у класах сиділи 20 і більше дітей, була наповнюваність”, — пояснює Людмила Данилюк і додає:
Також серед нагальних потреб — утеплення фасадів. В громаді вже виготовили проєктно-кошторисну документацію на капітальний ремонт даху в садочку, готується документація на капітальний ремонт опорного закладу. А поки коштів у місцевому бюджеті недостатньо, освітяни й голова громади шукають програми та гранти технічної допомоги.
Чому децентралізація корисна
На думку Сергія Залізняка, децентралізація — дуже корисна, особливо для малих громад. До децентралізації все йшло на районні центри. Коштів на місцях не залишалося, інфраструктуру не розвивали, робочих місць не створювали.
Об’єднання у складі новоствореного Уманського району пан Сергій вважає доречним, адже в Умані люди дійсно можуть отримати багато якісних послуг, як те й має бути.
“Тому за ці чотири роки, відколи триває децентралізація (у Буцькій громаді, — ред.) , зроблено багато, і буде зроблено ще більше. Люди задоволені, вони ніби отримали свіжий ковток повітря і зрозуміли, що вони у своїй громаді можуть щось вирішувати, впливати, робити позитивно і якісно”, — завершує Сергій.
Громадські активісти: ми стаємо геть непоганою громадою
Про своє бачення і ставлення до децентралізації загалом та в Буцькій громаді зокрема розповіли Ігор Майоров – громадський активіст, підприємець, власник «Буцької садиби» та Василь Сологуб – громадський активіст, підприємець, екскурсовод, програміст, археолог.
Чи змінилося життя в громаді після 2020 року, коли відбулась децентралізація?
Василь Сологуб:
Через коронавірус у 2020 році люди до нас взагалі не приїжджали. Але згодом в плані туризму сталося дуже багато змін. З'явилися різні об'єкти, відкрилися різні заклади обслуговування туристів, десь хтось знову житло більше почав здавати, десь хтось уже харчувати, наприклад, як «Буцька садиба». Після 2020 року вже таких багато моментів, що пов’язані з туризмом, стали кращими разів в 10, якщо не більше.
Які проблеми є в громаді, які потрібно вирішити?
Василь Сологуб:
Перше, хоч це не на часі, — це дорога. Але не хочеться про це говорити зараз, бо зараз всі гроші мають йти на спорядження нашим бійцям, на їхню підтримку, фінансування. Але ця проблема залишається ще з 2000-х років.
Друге, мабуть, те, щоб вже ухвалили детальний план, щоб сюди підприємці могли вкладати гроші, платити податки, створювати робочі місця.
Чи задоволені ви змінами, які сьогодні відбуваються в громаді?
Ігор Майоров:
Я вам так скажу, за останні два роки йде розвиток сільського зеленого туризму, чого раніше не було. І в громаді з'являються готелі, гостьові будинки, приватні заклади харчування, де подається автентична кухня, іде відродження українських традицій, проводяться майстер-класи з приготування борщу, козацького, кулішу. Тобто люди пізнають українські традиції, звичаї, і це дуже цікаво.
Бачимо поступове збільшення кількості туристів — війна внесла свої корективи, коли не можна виїхати за кордон і люди шукають, куди поїхати всередині країни. Це дуже важливо.
Василь Сологуб:
Так. Наприклад, та сама лікарня — відкрилося нове відділення, ремонт зробили, додалися нові лікарі. Я чув багато про плани нашої селищної ради, що мають паспортний стіл відкрити ще. Тобто зручності, яких колись ми потребували й потребуємо зараз, нам треба було їхати мінімум в Маньківку, а якщо хтось без автомобіля, це автобусом годину трястися туди, годину назад і так далі. Чи в Умань — ще далі. То зараз все почало з'являтися на місцях.
Три найуспішніших практики: рецепт голови Буцької громади
1.
Це надважливе питання. Своя первинка (первинна ланка, сімейні лікарі) є далеко не в кожній громаді, а медична допомога людям потрібна щодня, в кожному населеному пункті. Тому це перше, що ми зробили.
2.
Завдяки участі в цій програмі, ми на 80% всі свої заклади освіти забезпечили продуктами. Наступним етапом плануємо запустити свою пекарню, і тоді ми не будемо купувати й возити щодня 500 буханок для своїх установ з Київської області. Свій хліб – це ще й запорука безпеки.
3.
Це про безпеку людей, тому це треба робити. Наближаємо всі послуги, зручності й служби до населення.
Цю статтю опубліковано в рамках кампанії «Голос громад», яка є частиною Програми для України з розширення прав і можливостей на місцевому рівні, підзвітності та розвитку «U-LEAD з Європою», що спільно фінансується ЄС та його державами-членами Німеччиною, Польщею, Швецією, Данією, Естонією та Словенією для підтримки України на її шляху до зміцнення місцевого самоврядування. U-LEAD сприяє прозорому, підзвітному та багаторівневому управлінню в Україні, яке відповідає на потреби громадян, та розширює можливості громад.
