Наталії Омельчук чотирнадцять років, вона закінчила сьомий клас Уманської гімназії №10. З першого погляду — це скромна школярка, а насправді — невтомна волонтерка, яка щодня думає про захисників і працює, щоб їм допомогти. Дівчинка займається виготовленням різноманітних хенд-мейд виробів, які потім продає, щоб зібрати кошти і допомогти ЗСУ. На початку червня роботи Наталі могли придбати усіх охочі відвідувачі розважально-пізнавального простору «Родинний вікенд». І саме тоді Наталія Омельчук розповіла нам про свою щоденну роботу, спрямовану на допомогу захисникам.
Наталя говорить, що вже майже рік виготовляє різні вироби ручної роботи, щоб продати, а зібрані кошти спрямувати на допомогу Збройним Силам України.
— Скоро буде рік, це десь було ближче до липня, коли я почала робити свої вироби і продавати, — говорить дівчинка. — Я продаю свої вироби. Збираю для ЗСУ. Я вже продала на 87 тисяч гривень, на яких купили машину, генератор, чоботи і так далі.
Дівчинка розповідає, що лише кілька разів спілкувалась із захисниками, яким передавали зібрані нею кошти, але кожного разу воїни дякували за її роботу.
На ятці Наталії великий вибір створених нею виробів. А також подяки, які відзначають її волонтерську діяльність. А ще прапор 72-ї окремої механізованої бригади «Чорні запорожці», який їй передали на знак вдячності бійці.
— В мене є магнітики, ведмедики, зайчики, вазочки, браслети, брошки, ляльки. Роблю їх сама, — показує свої вироби Наталя Омельчук. — А це Подяки зі школи та Громадської організації. Ще є прапор «Чорних запорожців». І прапор з підписами.
Дівчинка розповідає, що усі свої вироби виготовляє після закінчення уроків, а зараз радіє, що вже почались канікули. А ще розповідає про своїх помічників.
— Коли була школа, то трохи було важкувато. Я робила все ввечері, тому що уроки, а тепер вже канікули, тому в мене буде більше часу, — зізнається Наталя. — Я маю помічників. Це Оксана і Ангеліна — дві мої подруги, які мені буває допомагають. Також Олена Миколаївна — це жінка мого брата. І Коля підтримує. Мама і бабуся також допомагають, коли в мене була переламана рука, то допомагала мама.
Усі вироби юної майстрині і волонтерки заряджені позитивом.
— Я стараюся робити собі хороші думки, навіть коли не маю настрою. Якщо немає настрою, то треба подумати про щось хороше. Я вмикаю українську музику, це мене відволікає від думок і я собі спокійно працюю. Все виходить легко, — ділиться своїми секретом і філософією Наталя.
Коли запитую в Наталі, чи не школа їй витрачати свій вільний час на виготовлення виробів і їх продаж, я не встигаю закінчити речення — вона відразу твердо заявляє, що не шкода. Проте дівчинка має цікаві хобі, якими хотіла б займатись, якби не було війни.
— Я люблю малювати. Також займатись кулінарією, кондитерською справою — це моє таке захоплення, яке я хочу зробити роботою в своєму житті, постаратись зробити бізнес. Після школи хотіла б навчатись на кондитера чи кухаря. Це моя мрія, — ділиться планами на майбутнє Наталія Омельчук.
Свої вироби Наталя що вихідних продає у парку «Софіївка», неподалік фонтану «Змія».
