На Уманщині у селі Паланка відбулась презентація книг письменника Дмитра Безверхнього «Порцелянова пані» та «Порядні пані вмирають самітно». Паланка — рідне село Дмитра, де він живе й працює вчителем історії в Паланському ліцеї.
На сьогодні Дмитро Безверхній вже провів близько десяти презентацій своєї другої книги «Порядні пані вмирають самітно» у різних містах України. А під час зустрічі в Паланці письменник розповів, що на сьогодні роман «Порцелянова пані» вже має три перевидання, починаючи із березня 2020 року, а наклад збірки оповідань «Порядні пані вмирають самітно» за пів року після виходу вже віддрукували вдруге.
Чому порядні пані вмирають самітно?
Кожен автор, коли вибирає назву для книжки, якось її собі трактує. З «Порцеляновим поглядом» було простіше, тому що там кілька трактувань — буквальне трактування, коли погляд це погляд порцелянової ляльки; друге: порцеляна, як посуд, тому що там його багато; третій: в українському фольклорі є така прикмета про останній погляд помираючого, що він дивиться на того, кого хоче забрати з собою наступним і в «Порцеляновому погляді» обігрується також ця фольклорна частина. А от назва другої книги з’явилась задовго до книжки. Я над чимось працював і записав на листочку «порядні пані вмирають самітно» і відклав на років п’ять, а потім вирішив, що це буде назва книжки. Я собі її трактую як таку, що: не варто бути порядним, варто бути собою.
Найкраща муза
Дедлайн — це найкраща муза. Термін здачі дуже мотивує. Інколи я порушую дедлайн. Після двох книг вже інколи можна собі це дозволити. Але це найкраще мотивує, підштовхує і додає дисципліни, хоч це й не завжди виходить.
Жінка — це цікаво
В мене було дві причини, чому я вибрав головною героїнею саме жінку. Перша: коли я писав першу історію про Софію, в українському детективному сегменті не було серійних персонажок жінок. Тому вирішив взяти персонажем жінку, щоб вирівняти гендерну нерівність в детективній літературі. Друге: в процесі виявилось, що над жінками дуже цікаво працювати, це об’єкт для дослідження і дуже мінливий, загадковий. Це цікаво і не так нудно як створювати персонажа чоловіка і спонукає до ще більших пошуків. Жінка — це цікаво і сподіваюсь, що мені вдалося описати жінку цікаво. З чоловіком трошки простіше, бо я знаю все, що потрібно знати про чоловіків.
Якби не детективи, то…
Якби не детективи і взагалі не детективи, то можливо я спробував би писати фентезі чи містику. Я ще я хочу написати класичний історичний роман. Я вже над ним працюю.
— Я працюю в Синицькій бібліотеці, а Дмитро Безверхній новий автор, тому я вирішила відвідати презентацію його книги в Паланці. Мене також зацікавило те, що в одній з його книг написано і про село Синицю, також хочу, щоб ці книги з’явились у нашій бібліотеці, — говорить по завершенню зустрічі Тетяна, бібліотекарка. — Також цікаво, чому письменник чоловік писав про відьом.,
Загалом Дмитро Безверхній залюбки відповідав на питання читачів: де бере ідеї; як пишуться детективи; чому пише саме ретродетективи; чому назви його книг починаються на «п»; як обирає зазву для книги; чи допомагає фах історика в написанні книги та інші.
— Це перша презентація в Паланці, хоча колись була дуже камерна презентація в школі, а це ми вперше зібрались і я дуже радий, що людей було багато і вони приходять читати, це дуже приємні враження. Також мені сподобались питання, вони були непересічні, тож є про що говорити із читачами і не замовкати, не затихати, — поділився своїми враженнями про зустріч із читачами у рідному селі письменник Дмитро Безверхній.
А в травні Дмитро Безверхній та Уманська доросла бібліотека для дорослих готують велику детективну зустріч-презентацію, тож слідкуйте за анонсами. А третя книга про Софію Нрієвську за планом має вийти друком вже цього року і вона відкриє більше таємниць.
