Костянтин професійний художник, однак дуже любить готувати, а в останні роки захоплюється приготуванням копченостей. Він розповідає, що у перші дні повномасштабного вторгнення мав багато сімейних проблем і, щоб відволікти себе, почав готувати смачні м’ясні вироби для захисників. Зараз найчастіше його ранок починається з 6 години і закінчується день в 12 чи о першій ночі ночі. Він має двох помічників — дружину і сина, які в усьому допомагають — нарізають м’ясо і сало, дивляться за коптильнею. На сьогодні, за підрахунками чоловіка, вже передав українським бійцям більше двох тисяч упаковок м’ясних виробів.
Костянтин говорить, що почав готувати смаколики для захисників, щоб опанувати себе після смерті батьків.
— 10 числа помер батько і з мамою були великі проблеми, а тут ще війна і бомбардування. Трохи більше ніж за місяць померла й мама. І тоді треба було себе чимось зайняти — так виникла ідея, щоб нарізати і пакувати сало шматочками. Порадився зі знайомим, він сказав, що це гарна ідея. Моя сестра тоді допомагала дівчатам випічку робити, тож з нею теж порадився, — говорить кулінар. — Я собі подумав, що це зручно, бо банка тушонки об’ємна, а так собі пакунок із салом в кишеню вкинули і можна йти на вилазку. І зробив одну партію, потім іншу і так пішло. Спочатку робив усе за свої кошти, але коли зрозумів, що вже не вистачає, той же знайомий порадив дати оголошення в Facebook, що роблю ось таку справу, а вони допоможуть поширити. Так потроху люди почали допомагати коштами на сало, м’ясо, вакуумні пакети, спеції, сіль.
На сьогодні перелік м’ясних виробів, які готує уманець Костянтин Шепета, для захисників вже досить різноманітний. Він говорить, що куштував усе, що готує для бійців, аби знати, що віддає хлопцям смачні вироби, але особисто йому найбільше подобаються грудинка і ковбаски.
— Починав з того, що коптив хлопцям сало і частіше грудинку. Ось днями люди віддали мені баранчика, тиждень визрівав фарш і я вже почепив його на сушку — будуть типу кабаноси. Бувають такі позиції, що немає холодильника і постійна спека, де навіть тушонка не витримує, ось — це добрий варіант для таких екстремальних позицій, — пояснює Костянтин. — Ковбаски роблю, реберця копчу. Два рази зі штабу давали по свинячій туші — це Черповоди і Кочубіївка, здається допомагають. Також паштет готую.
Для зручності доставки хлопцям і зберігання паштету на позиціях, Костянтин вирішив спробувати нову для себе технологію консервування паштету у реторт-пакетах.
— В реторт-пакети не проникає сонячне світло, в них краще зберігається продукція, ніж в банках, менше займають місця. Порожня банка важить 100 грамів, а реторт-пакет 3-4 грами. Куратор штабу розповідала, що деяким хлопцям потрібно щонайменше 1,5 кілометри ящики з банками на собі тягнути, бо машини не можуть проїхати. То пакети значно зручніші в цьому варіанті. Якщо я не помиляюсь, це натівська розробка 1974 року. Якщо хтось може робити в них, то я рекомендую. Це набагато зручніше хлопцям, — ділиться власним досвідом пан Шепета.
Реторт-пакети
Зауважимо, що Костянтин підійшов до справи серйозно та отримав сертифікат від Держпродспоживслужби, що його продукція якісна.
— Я хотів зробити усе по-дорослому і перевірити, бо технологія з реторт-пакетами нова для мене. Тому порадився з нашим санітарним лікарем і вона сказала, що можна здати в лабораторію, а вони протестують. Вони два тижні продукцію піддавали тестам в різних температурних режимах і сказали, що все нормально. В результаті я отримав сертифікат. Ще паралельно я залишив дома кілька пакетів — один був в тіні, інший на сонці. Той, що на сонці, лежав шість днів, а потім я його нанароком роздавив, але я його скуштував і смак був нормальний. А той, що був у тіні, пролежав у мене три тижні. Потім я намастив тим паштетом бутерброд, з’їв і все добре — ніякої кислоти. Ось такі екстремальні умови реторт-пакети витримують.
Костянтин Шепета професійний художник, він має спеціальність виконавця художніх робіт з деревини, проте зізнається, що зараз не має часу на написання картин, хоча має нові ідеї. А от його дружина Анастасія робить їхні упаковки унікальними:
— Дружина малює на коробках бойових котиків, гусей, їжаків, лелек. Я вже казав, що їй потрібно якийсь комікс запустити про наших котиків. Вигадати історію і творити. Я теж ношу ідеї в голові і хочу вже писати. Але думаю, що зараз буде актуальніше готувати для бійців.
Костянтин розповідає, що він з дитинства дуже любить готувати, а його батько займався копченостями. І сам він вже кілька років займається виготовленням копченостей.
— Коли почався перший локдаун, я зробив собі маленьку коптильню з бочечки і почав пробувати. Батько давав настанови, також достатньо відео в ютубі і літератури, також вчився методом проб і помилок. І дійшло до того, що один знайомий попросив, щоб йому щось закоптити, потім інший. Спочатку лише сало коптив, потім ковбаси почав освоювати — краківську, київську, дрогобицьку, чорнобаївську, — пригадує чоловік. — Але бувають і невдачі, бо дуже багато залежить від самої сировини. Я якось на початку взяв свіжини і давай з неї ковбасу робити. А, виявляється, так не можна робити, бо по технології м’ясо має відлежатися 3-4 дні, щоб потім з нього вийшов гарний продукт. Таких нюансів багато. До чогось сам додумався, щось з літератури, щось з відео дізнався.
Костянтин Шепета - кулінар з Умані, який частує захисників смачними копченостями
Також чоловік має мрію, що пов’язана з його кулінарним захопленням:
— В мене є мрія зробити свій магазинчик крафтових копченостей невеликих тиражів, але всю концепцію не буду розказувати. Звичайно, мрію про свою справу, щоб люди приходили і брали натуральне, приготоване з м’яса, за класичними технологіями і з сучасними якісними компонентами.
Костянтин Шепета продовжує радувати наших захисників м’ясними і сальними смаколиками і ви можете допомогти йому це робити. Рахунок для підтримки смачної і корисної справи Костянтина:
5168 7574 1024 2988, Шепета К.В.
