Спеціальну відзнаку «Вибір дітей» Міжнародного літературного конкурсу «Дитяча коронація» у номінації «Найкращий твір для підлітків за 2021 рік» за повість «Літо в халабуді» отримала Вікторія Коваль з Умані.
Церемонія нагородження переможців Міжнародного мультимистецького конкурсу «Дитяча Коронація слова» відбулася онлайн 11 червня 2022 року.
Та, що говорить з людьми
Журналістку Вікторію Коваль добре і давно знають уманці. Багато земляків і гостей міста стали героями її авторських телевізійних програм на місцевому телебаченні. Вона писала про Умань і уманців в місцевих і всеукраїнських газетах. Зараз Вікторія журналістка локального сайту УманьNews.City.
Вона багатогранна і талановита людина, вміє розкрити душу кожного співбесідника, проте не любить розповідати про себе. Однак, про те, що Вікторія пише прозові твори для дітей і дорослих її шанувальники знають. Ті, хто підписані на її сторінку в фейсбук вже давно слідкують за пригодами героїв її творів.
Вміє дивувати і дивується сама
Спецвідзнака «Вибір дітей» Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» у 2016 році, в номінації «Кращий прозовий твір для дітей дошкільного віку» за казку «Перша пригода іграшкового песика Бублика» була приємним здивуванням для багатьох друзів і колег Віки.
У 2022 році спецвідзнака «Вибір дітей» в «Дитячій коронації» стала сюрпризом для самої Вікторії.
Вона розповіла, що подавала свій твір на Міжнародний мультимистецький конкурс «Дитяча Коронація слова» ще у 2021 році. Оголошення результатів мало відбутися 26 лютого. Але сталося те що сталося і Вікторія зовсім забула про літературний конкурс. Тому лист від оргкомітету «Коронації» і повідомлення про онлайн-церемонію стали для неї справжнім сюрпризом.
Ще більш приємним, хоча і дуже бажаним сюрпризом стало те, що її твір для дітей високо оцінили саме діти.
Премію «Вибір дітей» заснувала письменниця Лариса Ніцой. Діти з різних куточків України читають твори і ставлять їм свої оцінки. Потім виставлені дітьми бали підсумовуються і так визначають переможців.
Коли є ідея, слова знаходяться самі
Повість «Літо в халабуді» про трьох друзів, які живуть у сусідніх будинках в одному з мікрорайонів Умані, вони щойно закінчили 4 клас і відбули пришкільні табори. І тепер у них є 70 днів вільних літніх канікул. За ці дні вони встигають зробити кілька добрих справ і поволонтерити, втрапити в халепу, дізнатись нове, придумати, ким хочуть стати, коли виростуть, прибрати від сміття невеличкий куточок міста і ще дещо.
Першими читачами повісті «Літо в халабуді» стали діти Вікиного друга. Вони читали по розділу, поки Вікторія писала і просили продовження. Це було хорошим стимулом, пригадує авторка. Потім твір прочитали батьки і братова дружина. Всі вони ділилися своїми враженнями. Були таким «дорадчим органом», чи «фокус-групою».
Після конкурсу свою повість Вікторія планує (вперше!) надіслати у ті видавництва, які зараз працюють. Тому, коли і де буде надруковано «Літо в халабуді» поки що невідомо.
Але з іншими героями Вікиних творів можна познайомитися у неї на сторінці в фейсбук.
«В голові прокручується ніби фільм чи мультик, потрібно лише встигнути підібрати слова, щоб описати картинку».
─ Ідеї творів і образи героїв десь з’являються самі, ─ розповідає Вікторія. ─ Наприклад, одного разу знайомий обмовився, називаючи моє дівоче прізвище, і тепер у мене є ім’я для одного фантастичного героя. Ідея повісті «Літо в халабуді» з’явилась, коли я об’їдалась шовковицею. Маю оповіданнячко про курця-інопланетянина — ідея з’явилась, коли в сотий раз сусід закурив поки спускався з п’ятого поверху до виходу і задимів увесь під’їзд. Часом щось прочитаю, ще мама підкидає цікаві ідеї для героїв чи сюжетів.
Писати ─ це робота
Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Вікторія робила кілька спроб щось написати «для душі». Каже, навіть почала маленьке оповіданнячко для Facebook, але змогла написати лише з десяток речень. Трагізм сьогодення відставляє творчість на другий план.
На перший план вийшла журналістика ─ коли робота Вікторії приносить конкретну користь землякам. Це інформація «з перших вуст», це знайомство з героями фронту і тилу, це конкретні поради: як вижити, де отримати допомогу, куди звертатися, що робити. І хоча, зізнається Віка, вже декілька разів намагалася змінити фах, все ж таки зараз найбільшу користь країні і людям вона приносить саме тут ─ на інформаційному фронті у складі «Медіабатальйону» Агенції медійного росту АБО в мережі сайтів The City.
Є ідея для казки, буде і натхнення
─ Війна заглушила натхнення, ─ зізнається Віка. ─ Взагалі, зараз не можу робити багатьох улюблених і звичних речей. Маю ідею для казки — хочу спробувати, можливо дитяче щось вдасться писати. Дуже люблю читати, але читати зараз можу лише дитячі книжки, любила дивитись фільми і серіали, але, здається, повномасштабна війна вилікувала мене від цього хобі.
А письменництво — не знаю, я ще не вважаю себе письменницею. Але писати будь-яку історію — це робота. Бо якщо не сядеш за комп і не почнеш писати, то нічого й не напишеш.
