1 червня — День захисту дітей і 98 день повномасштабного вторгнення росії на територію України.
Зазвичай щороку цього дня по всій країні дітям влаштовували свято — конкурси, розваги, концерти, квести. А у 2022-му році ми щодня здригаємось від жорстоких цифр, які констатують кількість українських дітей, які постраждали від війни. За інформацією Офісу Генерального прокурора, станом на ранок 31 травня більше ніж 689 дітей постраждали в Україні внаслідок повномасштабної збройної агресії російської федерації: 243 дітей загинули, 446 — поранені. За даними Міжнародної організації з міграції, 2,5 мільйони українських дітей стали внутрішньо переміщеними особами і більше 1,8 мільйона дітей виїхали за кордон. Але попри всі труднощі, українські діти і підлітки мають плани на майбутнє і допомагають наближати перемогу України.
Мені 16 років. Навчаюсь в ЗОШ №14 міста Умань.
У щоденних розмовах із друзями/родиною не уникаю теми війни, сучасної політики, дипломатії і т.д. Часто обговорюю українську культуру, музику, мовне питання.
Щодня читаю актуальні новини, переважно це інформація про війну.
Про волонтерство
Якщо говорити про буденні справи, то багато часу проводжу вдома та у волонтерському штабі. У волонтерстві я з перших днів повномасштабного вторгнення. Спочатку плела маскувальні сітки, потім виготовляла основи для них. На даний час, уже близько місяця, зайнята розписом тубусу від Javelin. Його плануємо продати, а на виручені кошти купити автомобіль.
Про плани на майбутнє
На дозвіллі відвідую кав'ярні, парки, багато гуляю.
Найближчі плани пов'язані із навчанням: скласти іспити, вступити до ВНЗ. Мислячи більш глобально, хотілося б реалізувати себе та забезпечити своє життя, тобто, продовжувати розвивати свої хобі та мати стабільне джерело доходу.
Про сучасну молодь
Як на мене, сучасна молодь є рушієм культурного прогресу, тому їм важливо працювати і на цьому фронті також.
Зараз дуже актуально пропагувати й просувати українську мову, музику, українських майстрів та спеціалістів, і молодь з цим впорається якнайкраще створюючи нові тренди та ідеї. Звісно, як діти так і дорослі можуть і мають робити все, що в їхніх силах. У нашому місті ледь не на кожному кроці діють волонтерські осередки до яких можуть приєднуватися всі бажаючі.
Мені 17 років. Приїхав до Умані з міста Кремінна, Луганської області, навчаюсь в Кремінському медичному коледжі (спеціальність — «Лікувальна справа») та в Харківському Національному аерокосмічному університеті імені М.Є.Жуковського «ХАІ» (спеціальність — «Публічне управління та адміністрування», заочно)
Виїхав з родиною, а вивіз чоловік з жінкою, яка для мене є колегою по громадській роботі та директоркою дитячого центру, де я працював аніматором.
Про волонтерство
Наразі в Умані займаюсь питаннями гуманітарної допомоги кремінянам, як координатор Кремінської ТГ в Черкаській області, а також підтримую заходи, які спрямовані на підсилення молодіжної політики та екологічної безпеки!
Про друзів
Друзі серед уманців — є! Місто привітних та щирих людей, тому друзів знайти стало не важко! Спілкуюсь з усіма, бо маю багатьох знайомих!
Під час неформальних зустрічей намагаємось говорити про різні теми, про молодь, екологію та торкаємося теми війни, за новинами активно стежимо! Проводжу час в місцях, де збирається велика кількість людей та молоді!
Про плани на майбутнє
Наразі невідомо, як доля визначить місце проживання, бо рідне місто залишається в окупації! Планами на майбутнє наразі є закриття сесій в обох навчальних закладах, а після — активна громадська робота, аби не втратити навички!
Молодь зараз може робити багато — активна соціальна підтримка, реклама, підтримка в ІТ-сфері та волонтерство! Я активно шукаю гуманітарні можливості для ВПО, створюю екологічні акції та молодіжні ініціативи, вважаю, що ми виступаємо єдиним фронтом!
Михайло Бибік
Мені 18 років. Приїхав з Кремінної, навчався в Рубіжанському фаховому коледжі.
З Кремінної виїхав з родиною на машині, приїхав в Умань з сім'єю 28 березня. Зараз займаюся навчанням на дистанційці.
Про друзів
Маю друзів серед уманців — гарні люди, говоримо про різне.
Спілкуємося про те що робиться вдома, але тільки з рідними.
В Умані проводжу час вдома, в рідних, в парку.
Про плани на майбутнє
Коли можна буде, планую повертатися в рідне місто, закінчити навчання в технікумі.
Допомагати волонтерам.
Мені 17 років. Навчаюсь в ЗОШ №1 міста Умань.
Зараз готуюся до НМТ, також займаюсь танцями та спортом, допомагаю у волонтерському центрі — я нарізаю стрічки на «кікімору» для снайперів, розвідників.
На прогулянках ми говоримо про все що відбувається: війна, події в місті, особисте життя…
Гуляти ходимо на Центральний стадіон і площу Соборності.
Про плани на майбутнє
Найближчим часом я планую вступити до університету в Києві, а також взяти участь в танцювальному конкурсі. Через років 5-10 я бачу себе журналісткою, яка мешкає в столиці України.
Про волонтерство
Багато підлітків сьогодні ходять у волонтерські центри — плетуть сітки, допомагають розвантажувати, малюють… Хто має змогу, той допомагає коштами. Я вважаю, що навіть репост в інстаграмі важливої інформації — це вже допомога, або хоча б не поширювати фейки. Я стараюсь робити все це одночасно.
