Вікторія Коваль
Журналістка
19 березня 2023 11:11
Скільки в небі зірок, стільки є українських казок.
Є казки про тварин, сили природи, про добрих легінів і багатоголових зміїв, хитрих панів і вигадливих царів, розумних жінок, які й чорта навколо пальця обведуть, і працьовитих чоловіків, про летючий корабель і багато-багато інших цікавих історій, які склав український народ. Казки на будь-який випадок життя, до будь-якого настрою, на будь-який вік.
Редакція УманьNews.City пропонує згадати дитинство і пройти наш казковий тест.
Вгадай казку — отримай бубликів в’язку!
Чи знаєте ви українсьткі народні казки? А пройдіть наш тест і перевірте себе!
Побіг вовк мерщій на річку та до ополонки, та хвіст в ополонку...
"Ловись, – каже, – рибко, велика та все велика! Ловись, рибко, велика та все велика! Ловись, рибко, велика та все велика!"
Не хочеться йому малої. А мороз надворі такий, що аж шкварчить! Лисичка бігає по березі та все:
"Мерзни, мерзни, вовчий хвосте! Мерзни, мерзни, вовчий хвосте!"
А потім почепив торбу на сухій вербі, сам у хату, знайшов півника, розв’язав, взяли вони вдвох усю лисиччину страву поїли, горщика з окропом вивернули, а самі втекли додому.
Колись був у Києві князь, і була в нього дочка, така розумна та гарна, що й сказати не можна. І був тоді коло Києва змій, і щороку кияни йому данину давали: або парубка молодого, чабо дівчину.
От прийшла черга й до дочки самого князя. Нічого, не вдієш – коли давали городяни, треба й йому давати!.. Плаче князь, бідкається, а дочка йому каже:
"Не плачте, не журіться, може, я й сама визволюсь та й від інших біду відверну."
Ото взяв він ті гроші, привіз їх додому, заховав, а жінці нічого не каже. А другого дня Петро – в базар; купив там трохи не з лантух бубликів та зайця застреленого, а вертаючись з базару, привернув до річки та витяг з ятерів та з верші рибу, а зайця положив у вершу.
Тоді рибу ту одніс у ліс і порозкидав попід кущами, а ті бублики взяв та й почіпляв на одній груші, що на краю лісу стояла. Тоді вертається додому, пообідали з жінкою, от він і каже їй:
"Жінко, а ходімо в ліс, пошукаємо, чи не притхнулась там риба, то позбираємо!"
Дуже давно жив один цар. Держава його займала велику частину заходу. Але той цар ніколи на захід не дивився. Винесе, було, собі стільця й сяде лицем до сходу. І так день за днем усе не схід дивиться, ніби когось очікував звідти. При тому одне око завжди плакало, а друге сміялося.
Колись була птиця-жайворонок царем, а царицею – миша, і мали вони своє поле. Посіяли на тім полі пшеницю. Як уродила їм та пшениця – давай вони зерном ділитися. От одне зерно зайве було. Миша каже: "Нехай мені буде!"
А жайворонок каже: "Нехай мені!"
Думають вони: що тут робити? Пішли б позиватися, та немає старших за них: немає до кого йти позиватися. Потім миша каже: "Ну, я лучче його перекушу."
Цар на це діло згодився. Миша тільки взяла зерно в зуби та в нору й побігла.
Ідуть та йдуть, чи довго чи недовго, аж увійшли у такий темний ліс, що тільки небо та земля. Увіходять у ліс, притомилися трохи; а так, над стежкою, стоїть обгорілий пеньок. Батько й каже:
"Притомивсь я – сяду, одпочину трохи".
От сідає на пеньок та: "Ох! Як же я втомився!" – каже.
Тільки це сказав, аж із того пенька – де не взявся – вилазить такий маленький дідок, сам зморщений, а борода зелена аж по коліна.
Привіз його вовк у великий ліс, а посеред того лісу стояла хата велика; біля тієї хати стоїть стовп, на стовпі висить клітка, а у тій клітці сидить птиця така, аж сяє. От дурень як уздрів її та й каже вовкові: "Як би мені украсти цю птицю?"
"Іди,– каже йому вовк,– та полізь по стовпу, та не берись за вірьовочку, а прямо бери клітку".
В одного чоловіка був кіт старий, що вже не здужав і мишей ловити.
От хазяїн його взяв та й вивіз у ліс, думає: «Навіщо він мені здався? Тільки дурно буду годувати. Нехай краще в лісі ходить».
Вовк каже:
"Ну, гляди: як вийде твій хазяїн із жінкою жати, і вона дитину положить під копою, то ти будеш близько ходити коло того поля,– щоб я знав, де те поле,– то я візьму дитину, а ти будеш віднімати від мене ту дитину, тоді наче я тебе злякаюсь, та й пущу її".
Поділитись результатом
