1 квітня в Умані встановили 9 інформаційних стендів біля важливих об'єктів культурно-історичної спадщини.
Таким чином ознакували найцікавіші і найважливіші, на думку уманчан і фахівців історичні і культурні місця, про які варто знати більше, повідомила Умань туристична.
Об’єкти, які ознакували інформаційними стендами:
- Торгові ряди
- Василіанський монастир
- Кінотеатр ім. Черняховського
- Чоловічу гімназію
- Жіночу гімназію
- Костел Успіння Богородиці
- Будинок Надії Суровцової
- Готель «Новоєвропейський»
- Територію уманського гетто
Ознакування відбулося в рамках проєкту «ReHERIT: спільна відповідальність за спільну спадщину» за кошти Європейського Союзу з дольовою участю міського бюджету Умані.
Туристичні пілони містять карту та інформацію про об'єкт чи простір в нашому місті. Інформація подана чотирма мовами: українською, англійською, польською та на івриті. За посиланням у QR-коді доступні розширена інформація та аудіо-гід.
Одна з організаторів компанії з ознакування в Умані Людмила Гекалюк зазначає, що кожен пілон, це масив історичних даних про об’єкт ознакування і різні періоди життя нашого міста. Вона буде цікавою і для уманчан і для туристів.
Кому заважає ознакування
За добу, 2 квітня «зник» інформаційний стенд біля кінотеатру імені Івана Черняховського.
Всіх, кому відома будь-яка інформація про злочин просять повідомити до поліції за номером телефону 102, або телефон для звернень: (04744)-3-80-37.
Інформація яку «вкрали»
Кому б не завадив інформаційний стенд біля приміщення кінотеатру імені Черняховського, знищити факти про історичну цінність цього об’єкту неможливо.
Поки триває процес паперового «забуття», історична будівля руйнується, але на думку фахівців, що більше уваги громадськості буде прикуто до історичної будівлі ─ то більше шансів її вберегти.
Концертний зал Потоцького / Військовий собор / Кінотеатр імені І. Черняховського
Розташований: м.Умань, вул. Незалежності, 6
Що відомо про будівлю
Будинок, задуманий як концертна зала і простір для світських заходів польської еліти міста, почали зводити у 1830 році коштом графа Олександра Потоцького. «Публічна зала для шляхетних зібрань» понад 30 років слугував місцем зустрічі, спілкування і розваг багатоетнічної еліти Умані.
У другій половині ХІХ ст. будинок передали під військові потреби.
У 1866 – 1877 роках тут діяв військовий манеж для виїжджування коней кавалерійського полку.
У 1877 – 1878 роках, під час російсько-турецької війни, тут утримували полонених турків, а після війни зберігали зброю та амуніцію і облаштували гауптвахту.
У 1894 році будівлю було викуплено і перебудовано у Військовий собор святого благовірного князя Олександра Невського та святої преподобної Ксенії.
У 1913 році тут проходило святкування 300-ліття дому Романових . Звідси відправляли солдатів на фронт Першої світової війни.
Після 1917 року собор відігравав важливу символічну роль для місцевого українського руху, що пожвавився. Біля нього проходили мітинги і збори з українськими політичними вимогами, паради українізованих частин імперської армії, відбувалися панахиди за Тарасом Шевченком і загиблими вояками українських загонів, оголошували універсали Центральної Ради.
У 1921 році храм змінив свою конфесійну приналежність і перетворився на кафедральний собор Української автокефальної православної церкви, ставши осередком українських впливів в місті та окрузі.
У 1932 році, на хвилі радянської антирелігійної кампанії храм перетворили на кінотеатр.
У 1950-х роках завдяки масштабній реконструкції будівля кінотеатру знову стала однією з найпомітніших у місті. Центральний вхід стали прикрашати шість колон, а на фронтоні з’явився барельєф із зображенням Івана Черняховського.
Останній фільм тут показали в середині 1990-х років, відтоді кінотеатр закрився. Будівлю було продано приватному власнику, окремі приміщення в ній стали надаватися в оренду. Колись красива і доглянута, сьогодні вона переживає занепад.
Будівля кінотеатру, зважаючи на важливу роль в історії міста, заслуговує на захист та збереження.
Уманчанки влаштовують біля будівлі фотосесії в стилі ретро, щоб привернути увагу до історичного місця
Хоча кожна влада впродовж ХІХ – ХХ ст. використовувала її простір по-своєму, будівля завжди була місцем зустрічей та активного спілкування для містян. Було б добре, аби і в майбутньому ця традиція не перервалася.
Про що ще розповідалося на вкраденому стенді, і про всі інші ознаковані об’єкти можна детально прочитати на сайті проекту ReHERIT.
