Уманчанин Олександр днями закрив лікарняний після місяця лікування від коронавірусної інфекції. Йому 44, говорить, що не пам’ятає, аби колись хворів так важко. Де заразився, точно сказати не може, але має дві версії — від колег на роботі або під час поїздки до Києва. Хоча зазначає, що дотримувався усіх рекомендацій: у людних місцях носив маску та намагався тримати дистанцію, мив руки, користувався антисептиком.
УманьNews.City розпитав Олександра про історію його хвороби.
«Здавалося, що мене збив поїзд»
Увечері 13 жовтня відчув легку слабкість, а ближче до ночі вже піднялася температура 39. Температуру намагався збити парацетамолом. Однак вдавалося знизити температуру лише до 38,5. А вже вночі почало «ломити» тіло — почалися болі в суглобах і м’язах. Усе тіло боліло так, що неможливо було спати, не знав як лягти, щоб не відчувати біль — здавалося, що мене збив поїзд. І одразу з’явився кашель.
Температура 39 трималася кілька діб поспіль. Збити її не вдавалося ні вдень, ні вночі. Увесь час була сильна втома і сил не було взагалі. Їсти нічого не хотілося і не міг, лише багато пив чаїв та води.
Окрім парацетамолу на третю добу почав також пити темпалгін, щоб втамувати біль у тілі і мати можливість хоч трохи поспати, адже не спав дві доби, через сильну ломоту в тілі, головний біль і біль у м’язах. Знизити температуру вдалося через чотири дні. Вона вже була в межах 37-37,5.
Результат ПЛР-тесту підтвердив COVID-19
Наступного дня, тобто 14 жовтня, я зателефонував сімейному лікарю, розповів про усі симптоми і свій стан. Він сказав, що за усіма ознаками це COVID і потрібно здати тест. Мобільна бригада приїхала взяти біометеріал для ПЛР-тесту на COVID, здається, 16 жовтня. Того дня подзвонили із лабораторії, що приїдуть брати аналіз. Коли приїхала мобільна бригада, зателефонував водій і просив вийти, захопивши паспорт і одягнувши маску. Коли я вийшов, то у «швидкій» відкрилося віконечко, я показав паспорт, записали мої дані, потім у мене взяли мазки з рота і носа. А на п’ятий день з лабораторії мені повідомили що у мене COVID і сказали, що мій результат передадуть сімейному лікареві.
Я відчув себе краще десь на п’яту добу
Вже міг пересуватися квартирою і трохи їсти. Через тиждень вже навіть мав сили вийти з дому і погуляти з собакою десь подалі від людей. Думав, що напевно час закривати лікарняний. Однак, хоч температура і була вже нормальною, я ще кашляв. Сімейний лікар прописав таблетки від кашлю. Загалом я вже почував себе добре.
Я ледве дихав і було відчуття, що вдихаю, а повітря зовсім не вдихається
Однак десь на 12 добу — це, здається, була п’ятниця 23 жовтня, стисло в грудях, я не міг ні вдихнути, ні видихнути. Дихання було дуже поверхневим. Під вечір дружина викликала мені швидку допомогу — я ледве дихав і було відчуття, що вдихаю, а повітря зовсім не вдихається, через нестачу кисню забувався, що робив, що говорив, з ким говорив.
Лікар «швидкої» поміряв мені сатурацію і сказав, що насичення киснем дуже низьке. Я втрачав свідомість і спогади про той день і вечір, і про приїзд швидкої маю дуже уривчасті. Також лікар сказав, що потрібна госпіталізація, бо у мозок не поступає кисень — ще година зволікання і буде пізно. Вони одразу ще вдома вкололи мені антибіотик і повезли у лікарню. Я був у терапевтичному відділенні міської лікарні, яке відвели для лікування хворих на COVID. У лікарні зробили рентген легень, підключити до кисню і поставити крапельницю. Рентген показав, що у мене двобічна пневмонія. Після крапельниць я досить швидко став сам дихати, хоч і погано ще. Я бачив, що у відділенні дуже багато хворих і через два дні попросився додому, бо мені стало легше і не хотів займати місце. Крапельниць мені вже не було потреби ставити.
Доліковувався я ще трохи більше двох тижнів вже вдома — пив і колов антибіотики.
10 листопада, майже через місяць після початку хвороби, я нарешті закрив лікарняний.
Досі ще є кашель і задишка
Спочатку після лікарні я міг ходити і щось робити не довше 15 хвилин, потім потрібно було робити перерву на півгодини, щоб посидіти чи полежати і відпочити. І досі ще є кашель, задишка — піднятися пішки на третій-четвертий поверх ще важко. Вранці після сну кілька годин поспіль трусяться руки. Відчуваю, що COVID сильно вплинув на роботу серця.
Сьогодні ще продовжую пити таблетки від кашлю, трав’яні чаї для бронхів та вітаміни.
