2 вересня 1945 р, на палубі лінкора «Міссурі» генерал Кузьма Дерев’янко, від імені Радянського Верховного Головнокомандування, разом із найвищим командуванням союзницьких армій підписав Акт про капітуляцію Японії, яким було поставлено останню крапку в Другій світовій війні.
Під час підписання Акта про капітуляцію Японії. 2 вересня 1945 року.
Попри численні труднощі, нестатки, репресії колишній селянин зумів стати талановитим розвідником, знавцем кількох іноземних мов, зокрема японської, військовим стратегом. У 37 років він став генералом.
Походив майбутній генерал із численного роду Дерев’янків, що здавна здобував хліб важкою селянською працею та славився гарними каменотесами, які обробляли місцевий граніт. Після церковно-приходської школи навчався у Першій українській гімназії ім. Бориса Грінченка в Умані (нині НВК «Уманська міська гімназія – школа естетичного виховання»). Нестримне бажання навчатися спонукало Кузьму до пошуку шляхів подальшої безкоштовної освіти. Таку можливість на той час надавали військові навчальні заклади. Отож Кузьма Дерев’янко добровільно вступив до лав Робітничо-Селянської Червоної армії (РСЧА) і 25 серпня 1922 р. став курсантом Другої Київської школи червоних старшин. Саме в цьому закладі Кузьма Дерев’янко почав вивчати японську мову, якою захоплювався впродовж усього подальшого життя.
Друга світова війна для нього особисто почалася ще 1938 року під час виконання спеціальної операції на кордоні з Китаєм, за яку він був нагороджений орденом Леніна, найвищою урядовою нагородою уряду СРСР. Був під слідством, реабілітований, у 1939 році виконував спеціальні завдання на фінському фронті. За участь у фінській кампанії Кузьмі Дерев’янку присвоєно звання полковника, він був нагороджений орденом Червоної Зірки та іменним золотим годинником.
Кузьма Дерев'янко. 1940 рік.
28 червня 1941 р. полковника Кузьму Дерев’янка було призначено начальником розвідвідділу Північно-Західного фронту, керував фронтовою розвідкою.
У грудні 1943 р. Кузьма Миколайович отримав призначення на посаду начальника штабу 57-ї армії 2-го Українського фронту, яка діяла на північ від Кривого Рогу. Але оскільки армія на той час перебувала в обороні, він звернувся до командування з проханням перевести його на Звенигородський напрям, де розпочиналася Корсунь-Шевченківська операція та невдовзі мало відбутися визволення рідного села. Душевна історія про зустріч сина-генерала з матір’ю в нещодавно визволеній Косенівці досі жива серед мешканців села. У своїх спогадах офіцер згадував: «Відмічаю на своїй робочій карті звільнені військами армії міста й села. Як мама? Чи жива ? Мої роздуми перервав полковник Герасим Воронцов: — Кузьма Миколайович, Косенівка наша ! Літак чекає, я наказав підготувати Ваш У-2 до вильоту. Приземлилися вдало. Я поспішив до нашої хати. Увійшов на подвір’я і побачив матір. — Мамо, — гукнув я її, а серце так і стиснулося від жалю, коли побачив схудлу, згорблену й дуже постарілу матір. Упізнавши мене, вона сплеснула руками, зробила кілька кроків і раптом зупинилася. Я майже підбіг до неї: — Що Ви, мамо, що таке? — Синку, йти не можу, ноги віднялися. По обличчю матері горохом котилися сльози. — Радість яка ! Живий, здоровий. — Мамо, мамо ! Чого тільки не довелося Вам винести. Але все найстрашніше позаду, — шепотів я, низько схиливши перед нею голову. Вискочили племінники, повисли в мене на руках. Усі разом ми увійшли до хати. Подвір’я швидко заповнювали односельці. Радість, як і горе, під час війни було спільним. Бійці підрозділу, збентежені тим, що мимоволі стали свідками нашої зустрічі, вирішили, як видно, залишити двір і садок, де розмістилися на відпочинок. Їх командир старший лейтенант Микола Борик наказав перегнати польову кухню, за нею потяглися й солдати. Я покликав Борика і сказав йому: — Перебазовуватися не треба: тут і поранених буде кому доглянути. Ось тільки за садком мені дивіться, а то танкісти народ бідовий. До речі, ось ці яблуні посадив я сам…».
З сином Віталієм. 3 травня 1942 року.
З 4 лютого 1944 р. і до закінчення війни генерал-майор Кузьма Дерев’янко — начальник штабу 4-ї гвардійської армії 2-го і 3-го Українських фронтів. Учасник Корсунь-Шевченківської, Умансько-Ботошанської, Яссько-Кишинівської операцій, форсування Дунаю, звільнення м. Будапешт, боїв у районі м. Секешфехервара та озера Балатон, Віденської операції та завершальних боїв на підступах до м. Лінц, де війська 4-ї гвардійської армії зустрілися з воїнами 3-ї американської армії генерала Джорджа Паттона.
27 серпня 1945 р. телеграмою зі Ставки ВГК повідомлялося, що генерал-лейтенант Кузьма Миколайович Дерев’янко уповноважується від імені Радянського Верховного Головнокомандування підписати Акт про беззастережну капітуляцію Японії.
2 вересня 1945 року
Кузьма Дерев’янко згадував: «Як тільки генерал МакАртур оголосив про те, що зараз Акт підпише представник СРСР, на нас спрямувались погляди усіх присутніх, фото і кінокамери майже п’ятисот кореспондентів усіх країн світу. Намагаючись видаватися спокійним, я в супроводі генерал-майора авіації М.В. Воронова і контр-адмірала А.М. Стеценка підійшов до столу. Не кваплячись, сів, дістав з кишені автоматичну ручку й поставив свій підпис під документом. Мимоволі пригадалася розповідь одного з очевидців підписання представниками гітлерівської Німеччини Акта про беззастережну капітуляцію. Та церемонія ознаменувала собою завершення війни в Європі, а зараз ставилась переможна крапка під Другою світовою війною. На землю прийшов довгоочікуваний мир…».
Генерал-лейтенант Кузьма Дерев'янко. 1953 рік.
Після того як усі учасники церемонії підписали документ, генерал Дуглас МакАртур виголосив завершальне слово: «Давайте помолимося, щоб на всій Землі настав мир і Господь зберіг його назавжди…». О 9:25 завершилися всі формальності.
Указом Президента України від 7 травня 2007 р. за мужність і самовідданість, виявлені в роки Другої світової війни 1939-1945 років, визначні дипломатичні заслуги в повоєнному врегулюванні міждержавних відносин генерал-лейтенанту Кузьмі Миколайовичу Дерев’янку посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Інформація з книжки Національного музею історії України у Другій світовій війні «З музейного досьє. Кузьма Дерев’янко».
