Любов до усього рукотворного в уманчанки Софії Кримовської (Кисельової) розпочалась ще у дошкільному дитинстві, коли вона спостерігала за мамою, яка вишивала та сама зробила першу вишиту поробку у садочку.
— Коли мені було ще років десь п’ять, в садочку до якогось чергового 8 березня потрібно було зробити поробку і наші вихователі вирішили, що це має бути вишивка. Моя серветка була найкращою, але всі казали, що це вишивала не я, а моя мама, бо я ще так не можу. Я тоді так затялася, що ну як же так, значить треба ще краще, — згадує з усмішкою Софія. — До того як я пішла в школу, тобто до 7 років, у мене всі ляльки були обшиті. А взагалі, скільки я себе пам’ятаю, хотілося взяти в руки голку, нитки і вишивати. Моя мама збирала вирізки з радянських журналів, там часто були зразки вишивки — я могла їх годинами роздивлятися, могла годинами перебирати нитки, насолоджуватися усіма тими кольорами.
Ювелірною або мікровишивкою Софія займається менше трьох років і це допомагає відволіктися від буденних справ.
— Я дуже засиділася у другій декретній відпустці, було дуже важко витягувати себе із стану постійного якогось «карантину» — в усіх життя, робота, відпустки, а в тебе дитина розвивається інакше, ніж інші і ти на постійному «карантині». І я почала пробувати вишивати щось абсолютно інше, ніж раніше. Знайшла в інтернеті фурнітуру для кулончиків, здається, купила тоді всього шість штучок. Вже точно не пам’ятаю, але моя перша мікровишивка — це була або рожева трояндочка, або кетяг калини. Я показала вишивку в фб і мене запитали чи можна придбати. Віддала тоді за вартість матеріалів.
По суті сьогодні ті ціни, за які в Умані, та й в Україні, сьогодні можна продати зроблені вручну вироби, це не заробітки, це оплачуване хобі. Для того, щоб заробити, тоді це треба ставити на потік, вишивати машинкою. В такому разі втрачається індивідуальність. Я, наприклад, не хочу носити речі, які є ще на комусь.
Софія розповідає, що їй більше подобається вишивати прикраси за власною задумкою, фантазією:
— Часто мене просили вишити щось на замовлення і замовник вказував бажаний малюнок — результати були як вдалі, так і не дуже. А ще я ледача людина і мене ніколи не стимулювали гроші, мене стимулює сам процес творчості — я отримую насолоду від творчості і від процесу. Але бувають дні, коли абсолютно немає бажання вишивати — не можу, не хочу, але через якийсь час знову тягне до голки і ниток.
Кожна нова прикраса, створена Софією, розпочинається із вибору тканини, ниток, стрічок, фурнітури. Напевно колись спробувала і сподобалось.
— Беру шматочок тканини і дивлюсь, який колір до цієї тканини «проситься» — дістаю свою величезну коробку із стрічками і теж вибираю, яка «проситься», придумую, якій квітці личитимуть ці кольори і тоді в уяві «розміщую» композицію. Також вибираю зелений колір, бо в мене є зелені теплі, зелені холодні, зелені мерзотні, зелені красиві — у мене відтінків різних кольорів, мабуть, як у виробників ниток. Також нитки і стрічки відрізняються одна від одної не лише кольором і відтінком, а й фактурою, блиском і вони теж диктують правила. Рідше у композиції я застосовую бісеринки, зараз частіше беру лелітки — вони відтіняють або доповнюють. Я не дуже люблю різну мішуру у виробах, але коли йде мова про малесенькі вироби, то блиск інколи дуже допомагає, а у великій прикрасі додає несмаку, на моє особисте переконання.
У вишитому доробку Софії величезна кількість прикрас — сережок, перснів, кулонів, браслетів, брошок. Це ювелірна вишивка прикрас лише нитками або з додаванням бісеру чи камінців.
— Не можу сказати, що подобається вишивати більше. Просто воно все різне і мені подобається, коли різне. І, до речі, зовсім різні люди, яким подобається той чи інший мій виріб. Хтось взагалі не звертав увагу на мою ювелірну вишивку, натомість вишивка камінчиками, лелітками для них ближча і вони зацікавилися моїми роботами. Але справа в тому, що лелітки і навіть найдрібніший бісер, крупніші, ніж ті мініатюрні речі, що я шию нитками.
Створені Софією Кримовською вишиті прикраси купують собі і на подарунок дружинам, мамам, колегам.
— Приємно, навіть, якщо не купують, а пишуть коменти чи говорять: «Я таке не вмію носити, але вони такі класні». Це теж приємно. Не обов’язково купувати, інколи вистачає гарного слова, щоб в душі потеплішало. Так склалося, що дуже часто купують вишиті мною прикраси для викладачів. Оригінальний подарунок виходить, тим більше, що останній рік я приділяю велику увагу упаковці — маю свої коробочки, наліпки, можна сказати, що мої вироби мають власне обличчя. В упаковці зручно й зберігати, бо ми ж не носимо щодня вишиті речі. До речі, я навчилася робити упаковку сама. Все просто: потрібні лише картон, прозорий пластик, клейовий пістолет.
— Важлива умова створення таких прикрас — зробити дуже чисту роботу, крім вишивки. Зробити чисту вклейку, ідеально розмістити посередині чи скраю, правильно підібрати ланцюжок і оправу, підібрати їхній колір. Наприклад, я майже ніколи не працюю із золотим кольором, він сам по собі яскравий і вишивка, яка б вона не була, губиться проти нього. А мої прикраси мають чітко виражену вінтажність, тому їм найбільше пасує мідь. Бронза або античне срібло. Тому, вишивка — це перший етап, а 70% — це оздоблення вишивки.
Окрім ювелірної вишивки Софія Кримовська такоє створює ялинкові прикраси та вишиті яйця.
— Вишивати їх набагато легше, бо вишиваєш великий виріб і є де розігнатися. А відрізняються технікою. Я якось подивилася відео як виготовляють іграшки, мені дуже сподобалося і я спробувала.
А найменшим обов’язково сподобаються створені Софією казкові будиночки та іграшкові меблі.
— Часто залишаються коробочки. Я почала різні коробочки від чаю, печива та інші цікаві речі складати в одну велику коробку. І раптом, з’явилась ідея спробувати зробити такі крафтові будиночки. Загалом, виготовлення таких будиночків захопило дуже багатьох людей і по суті це є розумна утилізація різного сміття. Наприклад, у жовтому будинку я використала: коробку від коньяку, дві від чаю, дві від ліків, одна від какао, ще одна коробка від посилки. Також у такий будиночок можна «провести» світло, вклавши гірлянду чи діоди, однак це потрібно продумувати з самого початку. Для фарбування ззовні використовую звичайну акрилову фарбу, якою білять стелю. А для розмальовування використовувала фарби, які залишились від малювання картин за номерами. Перший будиночок, який я зробила, подарувала бібліотеці. В основі наступних будиночків також коробка від коньяку та банка від кави. В картонному прорізані вікна і вони просвічуються — можна спустити діоди. «Цеглу» для оздоблення будиночка робила із коробки від піци — можу сказати, що дуже добре для виготовлення таких будиночків підходять саме коробки від піци, набагато легше працювати з цим картоном. Другий будиночок оздоблений картоном із упаковки від яєць, пофарбований акриловою фарбою і тричі вкритий акриловим лаком — в разі потреби його можна легенько помити. Меблі також виготовлені із упаковки від піци, маленький шматочок поролону і тканини.
