Одарка Дьома-Пісна
Карантин — досить знайоме слово нам всім, але більш не знайоме явище. Ніхто із нас не замислювався, що робити в період самоізоляції, але всі ми, за рахунок такого стрімкого життя, постійно хотіли трішки часу для того, що не встигали зробити. Наприклад, приділити більше часу будинку, навести лад в саду, поміняти місцями меблі або провести більше часу з рідними, приділити більше уваги дитині, не поспіхом прочитати казку, а насолодитися разом з нею, поспілкуватися з родиною не про загальні питання буднів, а про щось минуле, приємне, помріяти разом і зрозуміти, що щастя, воно не десь там, а тут поруч у вашому домі в очах ваших рідних. А можливо і повністю зрозуміти, що життя «до» зовсім не те, що робить вас щасливим і чітко вирішити все кардинально змінити. Коли людина залишається у спокої і на самоті з собою, тоді майже всі відповіді приходять самі, головне лише їх прийняти і не опиратися своїм бажанням.
Моя самоізоляція проходить в родині. Я вперше за багато років, знаходячись у своєму рідному домі в Умані, насолоджуюсь повністю цим часом, мені не потрібно нікуди їхати, не потрібно швидко перепаковувати валізу для нової подорожі, не потрібно відповідати на тисячу дзвінків по роботі, готувати нові проекти і постійно відкладати мій час з родиною «на потім». Так парадоксально, але в цей не спокійний час для всього людства, я знайшла свій спокій в моєму світі. Не скажу, що самоізоляція, всесвітній карантин зовсім не вплинув на мою роботу, але, краще сказати, він відкрив нову дорогу і нову історію для мене.
Як я поводжу свій час? Досить організовано, чесно кажучи. Не зважаючи на обставини, я досі пишу план на новий день. Я отримую від цього задоволення, коли поставлені цілі, підкреслюються виконаною лінією увечері. Ранок я розпочинаю о 7:00. Я обожнюю вранішні години. Ранок, для мене став часом для спорту. Не має якоїсь певної методики моїх занять. Я кожного разу запитую себе: «що сьогодні я хотіла б зробити?». З неймовірної кількості відео та інформації в соціальних мережах я завжди пробую щось нове, адже зараз той час, коли можна випробувати все до чого не доходили руки і час. Наприклад, мене завжди приваблювала йога і мені здавалось, що я зможу нею займатись. Але ні)) йога не для мене. А ось вправи на дихання, на моє превелике здивування мені підійшли. Іноді я роблю силові вправи, і якщо додати трішки креативу, то гантелі можна зробити навіть з тих речей, що до спорту не мають ніякого стосунку. Потім свій день я розділяю на ту роботу, що на цей день я запланувала. Це може бути і догляд за садом, і прибирання в будинку, і упорядкування світлин в альбоми, які я не могла скласти років шість, мабуть. Я обов’язково займаюсь зі Златкою, ми пишемо і вчимось читати, робимо орігамі, малюємо, граємо в різні ігри. Я і сама навчаюсь — почала вивчати італійську онлайн з моєю подругою і вчителем, продовжую удосконалювати англійську мову. І, авжеж, читаю книги. Багато, різних і одночасно. Деякі слухаю онлайн коли, наприклад, тренуюсь або працюю в майстерні.
А, що стосовно творчості, вона зараз заграла новими фарбами. Мені здається, що завдяки такому неочікуваному сповільненню життя, зупинці всього того потоку інформації та вирішенню нагальних питань, моя творча свідомість, нарешті, змогла пробитись до моїх думок і нагрянула на мене новими ідеями для нових проектів. А саме головне — з можливістю знайти час для їх втілення. Для багатьох не секрет, що я вже більше року працюю над колекцією біблійних сюжетів. В минулому році в цей самий час ми презентували мій перший каталог та виставку в Палермо на цю тематику. А зараз я взяла нову тему — це жіночий образ в Біблії, але для того, щоб картини несли історію та були пізнавальні для глядача, я опрацьовую велику кількість інформації для правильного написання робіт. Ця колекція виходить досить науково-дослідницькою і я впевнена, буде досить цікавою для моїх глядачів. І є ще дещо зовсім нове, креативне, але це я поки що збережу в таємниці, але впевнена скоро покажу у новому проекті.
Отже, мої дорогі, цей час зовсім не звичний для нас, але саме головне залишилось з нами, і це — вибір. Ми маємо повне право вибирати як провести цей час — в страху, гніві, сварках, постійних звинувачуваннях влади, людей, депресії і саморуйнуванні або почати домовлятись з собою і з усім, що навколо нас, відповісти на головні питання: «Чого хочу саме я?» і реалізувати ті плани, які можна втілити не виходячи з дому. Впевнена — їх достатньо. Почати щось нове або закінчити давно вже відкладене на потім, розвиватись, спілкуватись з рідними і цінувати те що, у кожного з нас є — це життя.
Софія Кисельова
Ось такі яєчка зробила. Майже рік мріяла про те, аби влаштувати виставку, але не склалося цього року.
Проте завдяки сучасним технологіям невеличка відео-виставка можлива. І це відео трохи більше за три хвилини, за добіркою 12 яєць-вишиванок.
Найменше 7,5 см заввишки, найбільше — 18 см. В основі виробу пінопластове яйце. Вишивка на трикотажному оксамиті шовком, муліне, камінням, бісером, стразами, лелітками, атласними стрічками. Техніка — кімеконі. Маскування швів тасьмою, мереживом, стрічкою. Використовується ювелірна фурнітура.
Курчата — дуже простенька поробка, яку можна зробити разом з дітками. Повсть (фетр), нитки, голка і дві бісеринки. Просто трьох кольорів: біла, жовта і червона. Трохи наповнювача (синтепон, силікон, вата — на вибір). В основі — форма яйця; крила, гребінчик — у довільній формі. І заняття, і гра для діток! Така прикраса добре порадує дітей, які змушені сидіти вдома. Між іншим, моєму сину такі прикраси більше до душі, ніж складні вироби.
Оля Коваленко
Я закінчила на карантині все те, що починала останній пів року. І я дуже цим задоволена. Ще велика кількість робіт мене чекає. Навіть зробила декілька сюрпризів, на які не думала, що вистачить часу. Але сплю я на карантині ще менше.
Так як зранку збирати в школу і в садочок нікого не треба, то я практично до глибокої ночі творю. Інколи й відпочити хочеться, але карантин дав час, і я собі вирішила, що для мене цей має бути творчий час.
Даша Плющ
Чим я займаюсь на карантині? Багато є справ, іноді навіть втомлююсь. Можна прибрати квартиру, поскладати в шафі, створити шедевр на кухні і не тільки. От я відкрила для себе нове захоплення, вперше пробувала пекти хліб. Завжди думала, що це важко, але додаю трохи любові і все виходить.
Ще, звісно ж, малюю, таким чином вдосконалюю свою майстерність. Нових проектів немає, навпаки, завершую настінний розпис на своєму балконі, до якого руки постійно не доходили. Також розвиваю свою сторінку kyutasy в соцмережі Instagram.
Багато фотографую та сама виступаю в ролі моделі. Мені це подобається.
Віктор Лісаченко
Карантин мене трохи вивів із звичного способу життя, але зовсім не критично. Досадно, що заборонено гуляти парком (я прогулювався майже щодня), не зустрічаємося з друзями і не подорожуємо.
Щодо творчості, то все без змін. Писати картину — це як медитація: поки малюєш, ти відходиш від реальності, ти весь у тій реальності, яку сам створюєш у картині. За період карантину написав дві картини і починаю третю.
Лариса Гоменюк і В'ячеслав Запісецький
Карантин для нас з чоловіком, як виявилось, гарний безкінечний час для творчості... З насолодою готуємось до нового сезону в парку «Софіївка», закінчуємо замовлення від постійних клієнтів.
Ірина Романчук
Так, часу зараз багато для того, щоб зайнятися улюбленою справою. Я закінчила пару картин, які розпочала ще восени. Тепер руки дійшли.
Картини різного характеру, бо це мистецтво я тільки опановую. Це, можна сказати, для душі. Пишу на полотні олійними фарбами. Малювала просто для себе, гралася кольорами і фарбами.
Ще зараз готуюсь до масштабної роботи, але це поки що секрет.
