2020 рік підкинув усім чимало випробувань. Але чи мав він і приємні події, чи лише незгоди? На прохання УманьNews.City уманчани розповіли про свій 2020-й — досягнення, приємні моменти, цінності та сподівання.
Юлія Красновид
Для мене 2020-ий рік став про те, як побачити ще щось інше, окрім роботи. Не говорити, що бачу. Не декларувати, що усвідомлюю, що робота має бути далеко не на першому місці в житті. А дійсно це відчути, прожити і зробити своїм новим стилем життя. А ще він став для мене про увагу до себе, про глибинне розуміння своїх відчуттів та бажань. Про віру в свої мрії. Не тоді, коли просто заявляєш, що хочеш ось це і щоб було ось так. А про ту спокійну і тверду внутрішню впевненість, що так воно і буде. А ще цей рік — про мого чоловіка. Якого я правильно обрала 12 років тому і який поряд зі мною не лише в тяготах (тому що це для нас не так складно, нас виховали так, аби ми «терпіли», «мирились», «уступали»), а й в щасті, радості та повноті життя. Бо пережити і прийняти справді класні часи спокійно і без пошуку підвоха — це не всім дано. Я радію, що ми змогли пройти разом ще один рік, найнасиченіший за всю історію нашого спільного життя. Взагалі, про 2020-ий можна писати ще довго-предовго, бо він справді був неординарним, неповторним і, що там змовчувати — непростим, ой яким непростим. Але колись моя тренерка з аеробіки казала: «Болить — значить розвивається». І цей вираз чудово підходить бути гаслом цього року. Який от-от завершиться, і добре.
Дмитро Безверхній
Сказати, що 2020-й важкий рік, це як промовчати. На людство й на кожного з нас звалилася ціла низка випробувань. Але усі вони іще краще підкреслили зовсім маленькі чи й великі радощі року, що минає. З приємного, найприємнішого, — я щиро радий, що всі мої рідні та друзі живі-здорові, а ті хто хворів змогли перемогти ковід. Під час карантину мав удосталь часу на «подумати» й переосмислити власні цінності, адаптуватися до викликів нового світу й подекуди відчув себе Робінзоном Крузо, що живе подалі від людей. Весною нарешті зміг потримати в руках власну книжку. Карантин, на щастя, не завадив працювати над новими творами й це принесло перемоги в кількох літературних конкурсах. Відкрив для себе малювання як чудову медитацію.
Владислава Швець
В дитинстві батько любив запитувати, що я буду робити, коли нас будуть обстрілювати. Я відповідала, що підноситиму патрони. Тоді я іще й гадки не мала, що ця фраза буде метафорою 2020 року.
Цей рік був насичений подіями та емоціями для всієї родини і громади загалом. Всупереч провалам і локдауну, обмеженням і тотальному погіршенню стану здоров’я, цей рік подарував чудові можливості і спогади, навчив боротися і доводити справи до логічного завершення, а ще — вірити в диво. Дивом для мене стали Міжнародний художній симпозіум-пленер «Мистецтво без обмежень», який подарував мені знайомство із щирими і талановитими людьми, видатними художниками та новими друзями та був підтриманий не лише Українським культурним фондом, а і Головою представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні; створення туристичної стратегії міста, презентація гри «Місто говорить», екскурсії містом, які були розроблені в рамках реалізації проєкту «ReHERIT: спільна відповідальність за спільну спадщину»; мій син увійшов до когорти творчої молоді Черкащини, а мистецькі досягнення мами були визнані на Міжнародних конкурсах і фестивалях. Неможливе можливо, варто лише вірити у дива, бути щиро серцем і бути готовим до нового і наполегливо працювати.
Нових вам приємних відкриттів і Господнього благословення!
Ігор Соболенко
Рік минулий був, скажемо, нетривіальний, як і для всіх. Оці ковідні заборони, обмеження і т.п. торкалися мене і родину, як і всіх. Але, дякуючи Богу, нашу родину обминули ускладнення по здоров'ю. Хоча початок року ми провели у лікарні з дітками (не виключаю, що тоді вже вірус мав місце), було непросто, але діток вилікували (дякуємо і лікарям нашої дитячої лікарні). Не оминають тривоги щодо сьогодення і майбутнього України. Але стараємося залишатися оптимістами. І цьому підмурком є моя родина — дружина Юля та дітки, які є джерелом енергії для мене. Мати ще дає відчути себе сином. А також мої друзі в школі та ФК УТК. От з останнім, то я лише підтверджую афоризм, що щаслива та людина, в якої робота і хобі співпали!
Оксана Митяй
У 2020 році народився другий внук. А перший почав ходити і говорити.
Я створила Міжнародний центр психологічної допомоги для осіб, які проживають за кордоном, зокрема в Польщі.
Софія Кримовська
Рік, що минає, став для мене особисто і тепер уже нашої команди небайдужих дорослих насправді неймовірним. Лише уявіть, що раптом у тягучий і насправді здоровий ще карантин та ізоляцію спадає думка написати проєкт лялькового театру. Купити ширму, кільканадцять ляльок і колонку. Ми написали проєкт разом зі священиком УГКЦ в Умані отцем Дмитром Белеєм. Та ніколи не буває так, як задумав. Ширми виявилися огрядними, дорогущими, ляльки не завжди відповідали вимогам сюжету. Так ми продумали, як звичайний торговий намет перетворити у театр. Зібрала усі свої вміння та досвід, і почала сама шити, в'язати, розшивати, клеїти, пиляти, паяти, різати тощо... Але гастролі нашого театру виявилися під загрозою зриву, тож тут допомогли друзі, близькі, небайдужі — ми стали знімати «кіно». Нині наш театр — щось на кшталт студії і майстерні водночас. Все відбувається у квартирі наразі, але результатами задоволені не лише ми. Думаю, що той міні-грант, який ми отримали, а це 20 тисяч гривень, ми використали не на 100%, а на всі 300%. Проєкт закінчився ще в листопаді, але театр лише набирає сили. І ми працювали над виставами та майстер-класами навіть тоді, коли й самі хворіли (дякувати Богу, не важко). Часом думаю, якби не та вимушена ізоляція, мені б просто не вистачило часу додуматися до такого. Але головне — команда. Нас ще небагато, але казковий світ приваблює дорослих так само, як і дітей. Тому в новий рік з новими казками та історіями! Зичимо усім радості, здоров'я, сміливості у непрості часи і, звісно, казки!
Анастасія Кучер
Кажуть: «Буває день дорожчий року. Буває, рік не вартий дня». Я б сказала: «Цей рік вартий життя». Адже він був настільки різноманітний і насичений. Я щаслива, що на фоні всіх подій, цього року всі близькі серцю — живі і здорові. Мої життєві цінності лише підтвердились. Неймовірним цього року для мене, як мами, стали творчі успіх моєї юної художниці. Адже стаючи батьками ми радіємо досягненню своїх дітей більше за свої. Дякую цьому року і з вірою в краще чекаю прийдешній 2021 рік. Згадуючи рік, забудьте все те, що вам віщували новини. Сконцентруйтесь на світлих, щасливих митях, які з вами стались, адже саме з них і складається життя.
