Одеситу Олександру Суслику 50 років, половину свого життя він провів за ґратами. Відсидівши 26 років, він не може точно сказати скільки у нього було «ходок», говорить — близько десяти. Це були різні статті від розповсюдження наркотиків до квартирних крадіжок.
Олександр розповідає, що все почалося «по малолітці» у Кременчуці Полтавської області. Потім були Маневичі, що на Волині, Хмельницький, Херсон, Миколаїв, ще чотири строки, а це 15 років, провів у Одеській виправній колонії №14.
— Ти у всьому обмежений. Живеш за режимом: сніданки, обіди, вечері, «шмони», робота — все «через палицю». На волі ти захотів — пішов, не захотів — не пішов, робиш, що хочеш. А там ти зобов’язаний це все робити, — говорить Олександр Суслик.
Фото: https://www.bbc.com/
Як розповідає Олександр, після першої-другої відсидки уже саджали не по факту злочину, а через те, що він мав судимість. У рідних не було грошей на адвоката, і щойно він звільнявся, через декілька місяців знову повертався до в’язниці:
— Тобто, якщо ви втрьох здійснили незначний злочин, і двоє не були раніше засуджені, а я вже не перший раз попався, то мене саджали за те, що я був раніше засуджений. Сидів за всякі «фонари, порожники, глупости». Там, де можна було помахати пальцем, сказати: «Но-но-но, більше так не роби», я б, можливо, і зрозумів все, усвідомив, а мене одразу саджали, бо комусь потрібно було відпрацьовувати галочки.
Говорить, що найбільше за ґратами йогму не вистачало волі, жінок та наркотиків, так як Олександр наркоман. Через постійні «ходки» він так і не одружився. Він рано втратив близьких — у 20 років у нього не залишилось нікого крім сестри, яка з 12 років їздила до нього на побачення і лише вона весь цей час підтримувала Олександра.
— Це єдина моя рідна людина, яка залишилась, яка допомагає мені. Дай Бог їй здоров’я, — зізнався Олександр.
Кількаметрова бетонна огорожа, колючий дріт та життя у замкненому просторі — Олександр Суслик бачив це майже постійно. Відбуваючи покарання у різних колоніях він займався різними справами та здобував різні професії.
— Я ж з півдня — з Одеси, з міста Чорноморська, а в нас там весь дохід загалом із моря. Тобто, коли ти хочеш заробити грошей, тебе питають, куди ти ідеш і ти відповідаєш «на моря», тобто ти ідеш заробляти, відробляти.
Фото: Фото: https://varianty.lviv.ua/
Хоч Олександр і вчиняв злочин за злочином, проте все ж певні висновки зі свого тюремного життя зробив.
— Я це зрозумів з особистого досвіду, це даремно втрачений час, ви втратите одразу все: родину, стосунки з людьми, — застерігає Олександр Суслик.
Зараз колишній ув’язнений знаходиться у реабілітаційному центрі «Дмитрушки 2», про який Олександрові розповів його знайомий, з яким вони разом відбували термін в у Одеській виправній колонії №14.
— Він приїжджав до нас на Coffe House — це коли раз в тиждень збираються залежні люди і під час зустрічі їм проводять проповіді, пропагують поїхати до реабілітаційних центрів, змінюватись, виправлятись в Божому напрямку, — розповідає чоловік. — І він мені запропонував: «Саша, можливо час вже», а я в травні тільки звільнився. Я подумав і вирішив, що вже час.
Чоловік розповідає, що в реабілітаційному центрі у них є маленьке господарство: свині, кури, природа, ліс, приємне оточення, приваблива обстановка:
— Тут дуже гарні умови, дисципліна, постійно проводяться молитви, нас тут дуже гарно годують. Тому що я був в Чорноморську в реабілітаційному центрі, то там трішки гірше.
Особливість вільного життя у тому, що ми щодня вимушені обирати, Олександр зміг зробити правильний вибір і стати на «стежку» змін.
