Ти повинн(а)ий… чистити зуби, слухатися старших, ходити до школи, виконувати розпорядження керівництва, прибирати дім… А заради чого? А для того, щоб отримати мниму любов та повагу, підтримку. Людина, яка повинна, завжди буде тінню думки і бажань тих, хто нею керує.
Чому ми ведемося на цю фразу? Повинність як сурогат любові має два відтінки: отримати підтримку важливої людини і пристосуватися до бажань іншої, не менш важливої людини (аби уникнути подвійної травматизації). Таким чином, людина, як віслюк іде вказаною дорогою (щоб не били, не кричали) за прив’язаною до носа морквиною, без жодної можливості її з’їсти.
Виконування «повинностей» це замінник фраз «Я тебе люблю», «Твоя думка є важливою для мене». У випадках, коли система виховання не дає можливості виражати свої реальні відчуття щиро і відверто, виникає заміна формулювання («мамо, я тебе люблю» замість «мені так нудно з тобою, але я цього не скажу, бо ти образишся»), або заміна фрази дією (я витрачаю свій час, зусилля, ресурс, життя, аби виконати твої бажання і отримати краплинку твоєї уваги чи підтримки).
А на яку повинність підписані ви?
