За 9 років російсько-української війни десятки тисяч військових та цивільних українців отримали поранення різного ступеню тяжкості. Тисячі людей втратили кінцівки, хтось залишився без ока, або з половиною обличчя.

"Станом на 24 лютого 2022 року було зафіксовано близько 500 учасників бойових дій з різними ступенями ампутації кінцівок, у тому числі з подвійними ампутаціями, які потребували протезування. Кількість таких поранень серед військовослужбовців зростала з року в рік. Після 24 лютого точної статистики наразі немає, але можу сказати, що загальна чисельність таких пацієнтів збільшилась удвічі – щонайменше до тисячі осіб. Це – не тільки військові, а й мирні мешканці", розповів у коментарі "СтопКору" уповноважений Президента України з питань реабілітації учасників бойових дій, військовий фельдшер Вадим Свириденко.

На жаль, поки тривають військові дії, і ще тривалий час по їхньому завершенню (через масове замінування території країни), ще будуть страждати люди і втрачати частини свого тіла ─ через війну.

В квітні 2023 року у Львові відбувся Міжнародний форум з реабілітації, під час якого пацієнти центру «Незламні» (Національний реабілітаційний центр UNBROKEN) поділилися своїми думками з приводу того, як правильно спілкуватися і реагувати на людей, які втратили око або кінцівку, мають спотворене обличчя чи інші фізичні вади.

Ветерани розповіли, як правильно спілкуватися з військовими й цивільними, які пережили серйозні травми.

1. Не витріщай­теся

Не варто пильно розгля­дати скалічену людину. Навіть тоді, коли вам її дуже шкода і ви їй дуже вдячні. Людина по­чуватиметься ніяково. Ніхто би не хотів опинитися у такій не­комфортній ситуації.

2. Не кажіть «Одужуй!».

Якщо ви зустрі­ли людину з протезом у гро­мадському місці, то, ймовірно, вона вже одужала. Втрачена кінцівка, на жаль, вже не від­росте, навіть якщо ви бажати­мете цього від щирого серця.

3. Не «лізьте в душу».

Ветерани розповіда­ють: сторонні досить часто на­магаються зав’язати з ними розмову, щоб продемонстру­вати свою підтримку. Інко­ли люди запитують, як саме вони отримали поранення чи як травмувалися або їх цікав­лять деталі реабілітації. Не всім приємно згадувати цей досвід, тому спершу варто з’ясувати: чи хотілося б людині взагалі го­ворити про поранення чи реабілітацію.

4. Не демон­струйте жалості

Жаліти ко­гось, співчувати чи відчувати емпатію до травмованої лю­дини, а особливо до наших за­хисників, — це нормально.

Про­те ці почуття варто проявляти у конструктивний спосіб, напри­клад, демонструючи підтримку чи здивування, як добре люди­на справляється.

5. Не уникай­те

Багато людей ніяковіють чи почуваються незручно, коли зустрічають когось з ва­дами обличчя або протезом ноги чи руки. Люди не знають, як поводитися, не знають, про що говорити. Але травмова­ні чи протезовані люди є по­вноцінними членами нашого суспільства та дуже часто — з особливими заслугами. Вони потребують нашої з вами ува­ги й піклування.

6. Поговоріть зі своїми дітьми, і краще зробіть це завчасно

Діти часто пово­дяться безпосередньо. Пояс­ніть їм, що таке протез та чому людям їх встановлюють. Це до­поможе вам уникнути незруч­них ситуацій, коли ви зустріне­те протезовану людину

7. Спілкуйтеся

Людські стосунки й людські ре­акції завжди є індивідуальни­ми. Неможливо напрацювати вичерпний перелік ситуацій та рекомендацій на всі випадки життя. Але є одне універсаль­не правило: перш ніж щось ро­бити, про це слід спершу запи­тати, й тільки отримавши згоду можна продовжувати розмову, підбадьорювати, співчувати чи допомагати. А в деяких ситуа­ціях найкраще буде просто ра­зом помовчати.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися