За 9 років російсько-української війни десятки тисяч військових та цивільних українців отримали поранення різного ступеню тяжкості. Тисячі людей втратили кінцівки, хтось залишився без ока, або з половиною обличчя.
"Станом на 24 лютого 2022 року було зафіксовано близько 500 учасників бойових дій з різними ступенями ампутації кінцівок, у тому числі з подвійними ампутаціями, які потребували протезування. Кількість таких поранень серед військовослужбовців зростала з року в рік. Після 24 лютого точної статистики наразі немає, але можу сказати, що загальна чисельність таких пацієнтів збільшилась удвічі – щонайменше до тисячі осіб. Це – не тільки військові, а й мирні мешканці", – розповів у коментарі "СтопКору" уповноважений Президента України з питань реабілітації учасників бойових дій, військовий фельдшер Вадим Свириденко.
На жаль, поки тривають військові дії, і ще тривалий час по їхньому завершенню (через масове замінування території країни), ще будуть страждати люди і втрачати частини свого тіла ─ через війну.
В квітні 2023 року у Львові відбувся Міжнародний форум з реабілітації, під час якого пацієнти центру «Незламні» (Національний реабілітаційний центр UNBROKEN) поділилися своїми думками з приводу того, як правильно спілкуватися і реагувати на людей, які втратили око або кінцівку, мають спотворене обличчя чи інші фізичні вади.
Ветерани розповіли, як правильно спілкуватися з військовими й цивільними, які пережили серйозні травми.
1. Не витріщайтеся
Не варто пильно розглядати скалічену людину. Навіть тоді, коли вам її дуже шкода і ви їй дуже вдячні. Людина почуватиметься ніяково. Ніхто би не хотів опинитися у такій некомфортній ситуації.
2. Не кажіть «Одужуй!».
Якщо ви зустріли людину з протезом у громадському місці, то, ймовірно, вона вже одужала. Втрачена кінцівка, на жаль, вже не відросте, навіть якщо ви бажатимете цього від щирого серця.
3. Не «лізьте в душу».
Ветерани розповідають: сторонні досить часто намагаються зав’язати з ними розмову, щоб продемонструвати свою підтримку. Інколи люди запитують, як саме вони отримали поранення чи як травмувалися або їх цікавлять деталі реабілітації. Не всім приємно згадувати цей досвід, тому спершу варто з’ясувати: чи хотілося б людині взагалі говорити про поранення чи реабілітацію.
4. Не демонструйте жалості
Жаліти когось, співчувати чи відчувати емпатію до травмованої людини, а особливо до наших захисників, — це нормально.
Проте ці почуття варто проявляти у конструктивний спосіб, наприклад, демонструючи підтримку чи здивування, як добре людина справляється.
5. Не уникайте
Багато людей ніяковіють чи почуваються незручно, коли зустрічають когось з вадами обличчя або протезом ноги чи руки. Люди не знають, як поводитися, не знають, про що говорити. Але травмовані чи протезовані люди є повноцінними членами нашого суспільства та дуже часто — з особливими заслугами. Вони потребують нашої з вами уваги й піклування.
6. Поговоріть зі своїми дітьми, і краще зробіть це завчасно
Діти часто поводяться безпосередньо. Поясніть їм, що таке протез та чому людям їх встановлюють. Це допоможе вам уникнути незручних ситуацій, коли ви зустрінете протезовану людину
7. Спілкуйтеся
Людські стосунки й людські реакції завжди є індивідуальними. Неможливо напрацювати вичерпний перелік ситуацій та рекомендацій на всі випадки життя. Але є одне універсальне правило: перш ніж щось робити, про це слід спершу запитати, й тільки отримавши згоду можна продовжувати розмову, підбадьорювати, співчувати чи допомагати. А в деяких ситуаціях найкраще буде просто разом помовчати.
