Статус, права і обов’язки безробітних під час війни: пояснюємо на пальцях

Особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

До таких осіб належать:

1. особи працездатного віку до призначення пенсії, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готові та здатні приступити до роботи;
2.  особи з інвалідністю, які не досягла встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримують пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України.
3.  особи, молодші 16-річного віку, які працювали і були звільнені у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Зверніть увагу! Заява про надання статусу безробітного (призначення допомоги по безробіттю) може подаватися особою, яка після введення воєнного стану, має та/або мала визначене місце роботи на території Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Запорізької, Київської, Луганської, Миколаївської, Одеської, Сумської, Харківської, Херсонської та Чернігівської областей, а також м. Києва.

Права та обов’язки зареєстрованих безробітних визначені статтею 44 Закону України «Про зайнятість населення».

Зареєстровані безробітні мають право на:

1. безоплатне одержання послуг з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні; консультаційних, інформаційних та профорієнтаційних послуг з метою обрання або зміни виду діяльності (професії);
2. матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до законів України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Про зайнятість населення»
3. збереження права на виплату допомоги по безробіттю на період участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру (тривалістю до 180 днів, зокрема у разі заміщення тимчасово відсутнього працівника) у розмірах, встановлених до укладення ними строкового трудового договору на участь у таких роботах;
4. оскарження, у тому числі до суду, дій або бездіяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб, що призвели до порушення прав щодо зайнятості особи.

Зареєстровані безробітні зобов’язані:

1. самостійно або за сприяння центрів зайнятості здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців;
2.  відвідувати центри зайнятості, в якому вони зареєстровані, у визначений і погоджений з ними час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів;
3. дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов’язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення;
4.  інформувати центр зайнятості протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 Закону України «Про зайнятість населення».

Статус безробітного надається особі з першого дня реєстрації її у центрі зайнятості за її особистою заявою. 

Заяву можна подати: 

• під час безпосереднього відвідування;
• в електронній формі за допомогою засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі — Портал Дія), у тому числі мобільного додатку Порталу Дія;
• за допомогою засобів телекомунікаційного зв’язку.

Зайняте населення не може розраховувати на отримання статусу безробітного.

Статтею 4 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що до зайнятого населення відносяться особи які:  

• працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
• забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств).
• проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу,
• на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості,
• навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою;
• Непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства;
• Батьки – вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;
• Особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за нею відповідно до законодавства.