Надмірне навантаження на роботі, стрес, вимогливість до себе, прагнення відповідати очікуванням інших — причини того, що людина може набути синдрому емоційного вигорання. НСЗУ для пацієнта розповідає про «маячки» емоційного вигорання і про те, як його уникнути.
Що таке емоційне вигорання
Це стан фізичного, психологічного і емоційного виснаження, з яким немає сил впоратись. Людина втрачає бажання займатися улюбленими справами, робота дратує, не приносить задоволення.
Хто ризикує набути синдрому емоційного вигорання
На думку ВООЗ, емоційне вигорання стосується саме роботи, хоча може спричиняти проблеми і в повсякденному життя людини, заважати звичному циклу життєдіяльності.
Емоційне вигорання частіше трапляється у тих, хто постійно контактує з людьми — у лікарів, вчителів, психологів, операторів контакт-центру, працівників сфери обслуговування. Також сприяти розвитку емоційного вигорання можуть певні риси людини, такі як перфекціонізм, прагнення контролю, небажання делегувати обов'язки. Серед факторів — «нездоровий» трудоголізм, постійна робота в позаробочий час, монотонність діяльності та відсутність її помітних результатів.
Симптоми емоційного вигорання:
- відчуття виснаження та втоми;
- відсутність внутрішньої мотивації для своєї роботи;
- зниження професійної активності та погіршення якості роботи;
- цинічне та негативне ставлення до своїх обов’язків та навіть колег;
- незадоволеність роботою і життям.
Крім того, емоційне вигорання може спричиняти порушення сну, втрату апетиту, невпевненість у власних професійних здібностях.
Як запобігти чи подолати емоційне вигорання:
- виявити джерело стресу та знайти спосіб його «знешкодити» або змінити власне ставлення на цей збудник;
- дбати про баланс «робота» та «особисте життя»;
- робити перерви на роботі — виходити в обід на двір, відривати очі від комп’ютера, планувати паузи між прийомом відвідувачів;
- дотримуватись розпорядку дня та сну, займатись фізичною активністю;
- знайти час для турботи про себе та планувати різноманітні «приємнощі»;
- змінити графік роботи або відмовитись від вирішення професійних справ у позаробочий час;
- звернутись за потреби до кваліфікованої допомоги.
