Кожен із нас любить відпочивати — хтось досліджувати невідомі місця, хтось ніжитись на сонечку, інші люблять гори, скелі та вершини. Продовжуючи тему відпустки, УманьNews.City поцікавився в уманчан про їхні подорожі, які запам’ятались найбільше.
Ірина Крикун
Найбільше мені запам’ятався відпочинок на Буковині. Відвідати Чернівці — це була одна із мрій. Коли випала нагода поїхати, сумнівів не було. Найбільше вразив своєю архітектурою відомий Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Його масштаб, архітектура будови, території. Вперше в своєму житті побувала в театрі. Ще з дитинства створювала певні уявлення про театр. Відвідавши Чернівецький академічний обласний український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської, реальність перевершила всі очікування. Скільки вкладено людської праці, зусиль. Ця поїздка дуже приємно вразила мене. Напевне ніколи не забуду її.
Дмитро Міхайліс
Це була неймовірна подорож. Я і ще 400 людей досягли гори Петрос, висота якої 2020 метрів. Коли йдеш і тобі важко, але поряд є підтримка товаришів, то ніщо не страшить, а навпаки — мотивує та надає сил. Маршрут Карпатами був близько 40 км. Ми разом долали різні труднощі та перешкоди.В горах інша атмосфера, де загартовуються душі, що потім передають цю силу та мотивацію іншим, надихаючи на нові вершини. Емоції ще й досі переповнюють.
Максим Павленко
Найбільше закарбувалась мені в пам’яті поїздка-тур в Карпати — Рахів, Львів, Буковель. У мене було безліч неймовірних вражень — гори, західний колорит, краєвиди. Хоч це і було років 15 назад, але ці поїздки настільки вразили, що я неодмінно туди повернусь і обов’язково повезу свого сина, аби він теж відчув ті емоції і побачив ті краєвиди.
Анна Бурлака
Це було 5 років тому. Літо. Після двох місяців зустрічань мій хлопець повідомив, що збирається в Данію працювати, але обіцяє зробити все можливе, щоб я приїхала до нього, бо навіть думка про розлуку довжиною в рік була нестерпною для нас обох.
Зима. За декілька днів до Дня Святого Миколая, перенісши паперову тяготу, отримавши візу, я поїхала в далеку і таку невідому країну Данію до коханого.
Подолавши два дні дороги, розумію, що люди можуть жити інакше! Спершу вражає загальна картина: дороги, будинки, магазини, парки. Потім помічаю людей — усі життєрадісні, ніхто не поспішає, привітні, навіть попри мовний бар‘єр (багато знають англійську, але деякі, більш старше покоління, знають лише данську). І це не було перешкодою, бо можна було порозумітись і мовою жестів. Все завдяки тому, що данці відкриті та люб‘язні, у них навіть нема занавісок на вікнах. Ми зустріли разом з моїм хлопцем (на той момент) Новий Рік і мене вразило як данці люблять феєрверки, кожна сім‘я запускала салюти. Небо Данії сяяло і це без перебільшень.
