Степан Буряк —- знаний і шанований на Уманщині чоловік, він багато років працює на культурній ниві Уманського району.
А от про його захоплення краєзнавством і історією рідного краю знають не всі.
Здається, цікаві знахідки самі шукають Степана Буряка.
Він багато цікавого може розповісти про Уманщину і його рідну Кіровоградщину, досліджував події «Уманського котла» влітку 1941 року, виявив в сільському льоху залишки мамонта, багато зробив, аби про Корж-Кутівські «сліди Божої Матері» дізналося якомога більше людей. І от нова цікавинка від Степана Буряка: таємничі скельні малюнки на березі Синюхи.
Дивна знахідка
—- Брат завіз мене човном на інший берег, я рибалив і помітив під ногами рельєфне викарбуване в скелі зображення жіночої фігури розміром до 30 см. Не став відразу детально його вивчати, але коли поїхав додому воно мені все не давало спокою, хотілося поїхати ще раз, роздивитися і зрозуміти що ж там є.
Містична історія
Зібрався, поїхав. Не так то й далеко їхати з Умані до Синюхи, лише 60 км., але не просто вони мені далися, пригадує Степан Петрович. І спати хотілося в дорозі і заблукав двічі поки доїхав до пам’ятного мені місця. Аж перед самою скелею раптом серед білого дня почувся грім і пішов град. Перечекав його,потихеньку виїхав з ґрунтової дороги на стерню і вже пішки спускався через кукурудзяне поле до скелі на берег Синюхи.
Мені здалося, що геть і кукурудзиння не пускало мене, кожен качан ніби бив по голові. Але я таки спустився, майже вертикально до того місця де бачив ту фігуру жінки, що так зацікавила мене.
Знайшов, тільки дістав фотоапарат — знову загуркотів грім і почався дощ. Швидко сфотографував усе що міг і повернувся до машини.
Аналіз світлин
Світлини добре роздивився вже дома, коли завантажив на комп’ютер. Побачив, що це не просто жіноча фігура, а зображення вагітної жінки.
Поряд жіночої фігури є й інші дивні знаки викарбувані в скелі і все це в горизонтальній площині. Вертикально також побачив два стебла, нібито з зображеними качанами (схожими на кукурудзу), таке є. Роздивившись добре побачив зображені в камені очі, голову корови та інші символи, схожі навіть на літери.
Потім приїздив до місця своєї знахідки з фотографом, щоб зробити більш якісні світлини, але вода піднялася і практично все знайдене Синюха знову сховала від людських очей.
Раніше, до 1960-х років води в Синюсі було значно менше, а коли побудували Тернівську ГЕС , то у зоні водосховища вода піднялася метрів на 10-13, тому і скеля з її малюнками опинилися практично під водою. Видно лише верхівку. Але побачити то все, роздивитися, зрозуміти було б дуже цікаво, вважає Степан Буряк і його однодумці, які вже готують нову розвідувальну експедицію на Синюху.
Корені загадки
Цікаво, що в тих краях, які зараз хоче дослідити Степан Буряк, у 1936 році працювала велика Трипільська експедиція під керівництвом археолога Тетяни Пассек. Знахідки були настільки важливі, що відразу по закінченні війни польові дослідження продовжилися.
Т.С.Пассек серед учасників Трипільської експедиції в с.Володимирівка на р.Синюха. 1936 рік.
В 1946 році, була велика експедиція на трипільському поселенні Володимирівка яка займала площу понад 70 гектар (Новоархангельський район). Історичні місця перетнув величезний протитанковий рів, який знищив десятки давніх трипільських будівель. Це одне з найдавніших виявлених протоміст.
Археологічні дослідження на поселенні Володимирівка, 1946 рік.
За висновками археологині Тетяни Пассек: «Трипілля — східний форпост цивілізації Старої Європи, пов'язаний з нею генетично і духовно, а не наслідок виключно автохтонного розвитку місцевих племен. Вона має забудовані тисячами двоповерхових жител і громадськими спорудами, потужними укріпленнями поселення - протоміста. Відкриті сліди розвинених ремесел - гончарного, металообробного. У трипільських орнаментах виявлено розвинену знакову систему, яка еволюціонувала у напрямку до створення власної писемності…»
