Дві вищих освіти, столяр, помічник пекаря, солдат ЗСУ, фасувальник на тепличному комбінаті — такий шлях пройшов до своєї нинішньої роботи 27-річний оператор «Телекомпанії Умань» Олександр Запорожець. Нову професію йому довелося опановувати в умовах жорсткого карантину, коли інші втрачали роботу і розчаровувалися у житті.
Інтерактив на виставці абстрактного мистецтва "АЖЖАХ"
― На останньому місці роботи (на теплицях) зарплата була непогана, але робота не з легких. Я звільнився саме напередодні карантину. Деякий час був без роботи, а потім товариш порадив звернутися до «Телекомпанії Умань». Він чув, що там є вільне місце і знав, що колись я захоплювався фотографією. Вирішив спробувати. Пройшов співбесіду — і мене взяли на роботу.
Так сталося, що вчити Олександра не було кому. В перший день дали в руки камеру, штатив і відразу ж відправили на зйомку.
― Перша моя зйомка, як і друга, були в інфекційному відділенні Уманської міської лікарні. Саме в ці дні в місті зареєстрували перші випадки з підозрою на COVID -19 та були перші підтверджені результати захворювання.
Хоча порадами допомагали всі хто міг, Сашкові самостійно довелося вчитися новій професії з самого початку. У вільний від зйомок час він опановував телекамеру за інструкцією. Перевіряв усі налаштування, кожну кнопку, кожне підключення, роботу з мікрофоном і «петличкою» тощо. Одночасно вичитував в інтернеті і фахових книжках основи операторської роботи, принципи роботи зі світлом, закони побудови композиції в кадрі і головне ― як співпрацювати з журналістом, адже це командна робота.
Як і в кожного телеоператора, в Олександра був період опанування контрольних сигналів зйомки і паузи в моніторі відеокамери.
― Коли йде запис (Rec), на моніторі горить червона цятка, але ж на світлофорі червоний значить «стоп», а коли камера на паузі, то цятка горить зелена. А ми звикли, що на світлофорі зелений означає дозвіл рухатися. Потрібен був деякий час, щоб оцю асоціацію перебороти.
Добре було б повчитися в професіоналів, пройти курси чи хоча б побувати на майстер-класі, зізнається Олександр, але поки що він продовжує знімати і вчитися. Часто — на своїх помилках.
Запис коментарів про роботу бригад "швидкої" та перевірку медиків на коронавірус.
За словами Олександра, працювати під час карантину не було страшно. В той час, як більшість людей закрилися вдома і намагалися якомога рідше виходити на вулицю, журналісти ТК «Умань» продовжували регулярно працювати, висвітлювати, що відбувається в місті, оперативно розповідати про ситуацію з коронавірусом. І на кожній із цих зйомок був телеоператор Олександр Запорожець. В масці, інколи в рукавичках, інколи в захисному костюмі, але завжди там, де щось відбувалося: передача медикаментів, робота блокпостів, брифінги міської влади і медиків, роздача продуктових наборів, мийка деззасобами будинків і доріг. Усе це він бачив на власні очі і допоміг побачити все тисячам земляків.
― Не скажу, що було страшно. Розумів, що це серйозна хвороба, але не боявся. Домашні і друзі кожного дня розпитували: а яка сьогодні ситуація. Людям було дуже важливо це знати, а крім нас у місцевих ЗМІ оперативної інформації майже ніхто не давав.
Інфекційне відділення КНП "Уманська міська лікарня", де лікують хворих на COVID-19. Увесь час під час карантину біля відділення цілодобово чергували поліцейські.
Взагалі це дуже цікава робота, адже я за декілька місяців дізнався про Умань і уманчан більше, ніж, мабуть, за все своє попереднє життя. Раніше і не уявляв, що в місті є стільки всього цікавого. Тепер я завжди знаю, що відбувається, що де відкривають чи ремонтують, хто що сказав. Це надає певної суспільної ваги.
Зручно, що у мене гнучкий графік. Хоча сама робота не проста, потребує вмінь і навичок. Шкода, що зарплата лише трохи вища за мінімальну. Звичайно, хотілося б вищої оплати праці. Але поки що я не планую змінювати цю роботу. Буду працювати, а далі життя покаже.
