Своїм секретом опанування себе і гармонізації зв світом поділилася з читачами УманьNews.City уманська вчителька Тетяна Козиненко.
Вчителька
Тетяна Козиненко живе в Старих Бабанах і працює в Уманській НВК №17 (колишня школа-інтернат) 17 років. За цей час працювала вчителькою молодших класів, вихователькою, викладачем образотворчого мистецтва. Для людей які знають пані Тетяну — вона насамперед добра і справедлива вчителька, якій довіряють діти, поважають колеги і любить родина.
А ще всі відзначають її вишуканий смак, вміння вдягатися красиво і елегантно.
- Вона надзвичайно елегантна, в неї є свій стиль – стриманий і діловий, відзначає директор НВК Михайло Янчук.
Вона найкраща в світі сестра, вважає брат Василь Козиненко, комунікабельна, добра, справедлива.
- Думаю, це й тому, що вона художниця, вона вміє бачити і відтворювати красиве. І думаю, як творча натура, вона трохи втаємничена, буває мовчазна, задумлива і мрійлива.
Таємниця Тетяни Козиненко
Я просто вчителька, я люблю дітей і навчаю їх красивому — мистецтву, малюванню, спілкуванню.
Але в мене є хобі, про яке не знають ні колеги, ні друзі і дуже мало знайомих. Можна сказати, що це хобі у моєму житті з’явилось зовсім випадково, хоча як кажуть випадкових людей, речей, подій у нашому житті не буває. Все що нам дається — дається для чогось — це вже я зараз мабуть розумію, головне правильні висновки зробити і рішення прийняти у той чи інший момент свого життя. Був такий період, декілька років у житті, коли мені було дуже тяжко. Я насправді не розуміла що робити далі, я не любила себе і не любила навіть дивитись на своє відображення у дзеркалі. Я не знаю, звідки у мене такі комплекси взялися, але вони у мене були і вони мене супроводжували доволі довго, практично з підліткового віку.
Розглядаю зараз свої світлини зі школи і бачу, що в дитинстві, я ще десь на фотографіях є сама, а от вже в інституті, в старшому віці — тільки на групових фотографіях (робота, друзі, рідня). І це ж тільки зовнішній прояв мого внутрішнього конфлікту. Мені було дуже важко.
Початок нового життя
Пару років тому, а мені зважте, було 38 років (зараз 40 і я не соромлюся говорити про свій вік), я зважилася на першу у своєму житті фотосесію. Фотограф, до якого я вирішила звернутися, це практично був випадковий вибір — я подивилася профілі у фейсбуці, мені сподобалися її роботи і її власна фотосесія, щось мене зачепило. Я зателефонувала, домовилася за фотозйомку, з’ясувалося, що це зовсім поряд з моєю роботою по вулиці Павлова. Це було перед новим роком, тому планувалося декілька традиційних фотографій біля ялинки в антуражі фотостудії.
Власне, це була моя перша зустріч з професійним фотографом-митцем. Точніше, фотографинею. Інна Тарнавська щось таке побачила в мені, що через деякий час запросила поїхати у Христинівку на її професійну тематичну фотосесію. Я була на той час трохи «тяжка на підйом», така невпевнена в собі, довго думаюча людина, а тут треба швидко вирішити: погоджуватися чи ні і їхати. І ніби щось всередині мене помінялося: я відразу погодилася.
Зміни
Нас було троє дівчат-моделей і старовинний потяг. Мене вразило те, як вдало Інна підібрала образи для кожної із нас, як ми гармонійно виглядали.
Ми перевдягалися вже на місці зйомок і неодноразово. Образи які ми втілювали, були несподіванкою для нас. Тільки Інна знала, що вона хоче і який мав бути результат. Зізнаюся, це було захоплююче! Мені сподобався сам процес фотографування, «вживання» в образ, відтворення емоцій притаманних саме для цієї сцени. Я дійсно прожила якийсь унікальний відрізок життя у чужому образі і мені це дуже сподобалося.
Потім, на мій день народження Інна подарувала мені мою особисту фотосесію, де за її задумом я перевтілювалася в графиню і художницю.
Тему, ідею, вбрання Інна придумує і підбирає самостійно. В неї є величезний вибір одягу для фотосесій і найцікавіші плаття — це її ручна робота. Мені вона пропонує такі романтичні образи в стилі «ретро» і мені це надзвичайно подобається. Я дуже комфортно почуваю себе в образах історичних чи літературних персонажів, вони близькі мені по духу, я ніби переживаю миті з життя моїх героїнь. Не знаю, чи я «вписуюся» в образи, чи образи «вписуються» в мене.
Інна, на мою думку, унікальний фотограф, тому що вона вміє створювати образи без ретушування і «фото шопу». Тому й від своїх моделей вона вимагає «справжності», вжиття в образ і реальних емоцій. А це дуже добре видно на фотографіях.
Екстремальні фотосесії
Влітку минулого року у нас була фотосесія в гроті Венери.
Там особлива атмосфера і незвичайне місце. Саме там ми знайшли латаття, яке дуже давно шукали. То була ціла історія, як ми туди діставалися, як робили фото. Заради декількох кадрів ми по плечі вгрузли в мул і багно, змокли, там був дуже неприємних запах, але ж які красиві вийшли фотографії!
Ще була дуже знакова для мене фотосесія в соняхах у платті з 10-ти метровим шлейфом. Це ми зробили спеціальне фото до Дня Незалежності.
Надзвичайна була фотосесія в Буках на каньйоні. Я взагалі вперше потрапила в ці місця, вражена їх красою, а відповідно і фотосесія вийшла дуже вдалою, як на мене.
Безумовно, наша «Софіївка» надихає на фотосесії всіх. Ми з Інною також реалізували декілька проектів. Ось нещодавно я втілила образ Софії, якою я її розумію і відчуваю. Інна приготувала костюми які абсолютно відповідають часові.
Там все відтворено до найменших деталей, навіть шнуровка на черевиках. Інна декілька років збирала всі деталі для костюму, створювала його, а днями подзвонила і каже: от була в «Софіївці» і «побачила» цей образ. Запросила в Умань і ми створили ось такий «карантинний» проект, бо обидві вже скучили і за роботою і за людьми.
Життя починається коли ти почнеш жити
Чи не вперше в житті я знайшла таке заняття яке припало до душі і я отримую від нього справжнє задоволення. І від підготовки і від процесу і від результату. Колись я думала що фотосесії це для молоденьких дівчат, але справжній митець Інна Тарнавська не просто побачила мене, але й допомогла мені побачити, повірити і полюбити саму себе. Я дійсно зараз отримую задоволення від того, що я роблю, в мене є вогник у очах, інтерес до життя, є бажання робити щось нове і красиве.
Я ж все одно була і залишаюся вчителькою. Можливо, моє захоплення трохи вирізняється від захоплень інших людей, але я дуже люблю дітей і віддаю себе своїй роботі повністю. Але раніше, коли поза межами роботи для мене життя не існувало, я втомлювалася, «вимотувалася до нитки», хоча й була на 15 років молодшою. А зараз, той вогник що є в моєму серці він так само як гріє мене, так і тих, хто навколо мене. Мені вистачає сил і часу тепер і на школу і на захоплення. Я ще більше люблю свою роботу і отримую задоволення від того що я роблю.
Більше того, я тепер можу більше допомогти дитині, поділитися тим, що маю і вмію, адже я сама пройшла шлях від сором’язливої, закомплексованої дівчинки, невпевненої у собі молодої дівчини, невпевненої у собі жінки до того, якою я зараз стала. Раніше я чекала поки мені хтось допоможе, а тепер пояснюю дітям, що крім нас самих не допоможе ніхто знайти себе. Ніхто крім нас самих не зробить наше життя яскравим і насиченим. Тільки від нас самих залежить — знайти заняття, хобі, роботу до душі. І звичайно, важливі однодумці, люди з якими можна поділитися своїми думками, порадитися і творити великі красиві справи.
Але не тільки з дітьми я готова про це говорити. Я знаю багато жінок, які комплексують, мають фобії, депресують або сумують, особливо, коли говорять про свій вік «за тридцять». Коли я почала робити фотосесії мені було 38 років, недавно виповнилося 40. І лиш тільки зараз я зрозуміла як це прекрасно бути жінкою, я віднайшла себе, свій стиль і внутрішньо відчуваю себе справді щасливою жінкою. Мені комфортно в моєму віці, а значить і іншим людям навколо мене комфортно сприймати мене, адже в світі все дуже гармонійно пов’язано.
Тому коли на моїй фейсбук сторінці ( а в мене насправді доволі вузьке коло друзів) з’являються нові фотографії з новими образами з нових локацій, для мене дуже важливі відгуки. Особливо, коли люди пишуть про свої відчуття при перегляді фотографій, діляться враженнями, запитують про мої емоції і зміст кожного кадру.
Та найголовніше, навіщо я показую ці роботи — це переконати інших людей, в першу чергу жінок, що не треба боятися, треба повірити в себе і знайти себе.
Що далі
Зараз я не замислююся над тим, як буде розвиватися моє захоплення. Поки що ми з Інною накопичуємо різні образи, створюємо їх, реалізуємо. В паперовому вигляді в мене не більше 1-2 фотографій з кожної сесії. Це поки що електронний альбом.
Але безумовно, якщо хтось зацікавиться нашою колекцією і захоче реалізувати як рекламний проект, фото-альбом, або скажімо, «ретро-календар», думаю це було б цікаво і мені і Інні.
Поки готувався матеріал
Тетяна і Інна провели днями ще одну фотосесію. Цього разу втілили в життя уманську «Мері Поппінс», на добре пізнаваних локаціях.
І обидві так «вжилися» в образ чарівної виховательки, що вирішили самі стати чарівницями!
Всім, хто бажає взяти участь у розіграші фотосесії від Інни Тарнавської, або проголосувати за людину треба перейти на пост.
Вірте в себе і в дива, бо вони трапляються!
