2 квітня відзначають Міжнародний день дитячої книги. Він відзначається з 1967 року в день народження казкаря Ганса Крістіана Андерсена.
УманьNews.City запитав в уманчан різного віку, які книги вони любили читати в дитинстві.
Вікторія Колесніченко
Моя улюблена книжка дитинства — казка Шарля Перро «Попелюшка». Ця історія про бідну дівчину, яка врешті стала принцесою. Попелюшка була добра та незлоблива, вродлива та ніжна, але мачуха та сестри гнобили її. Та принц розгледів всі її найкращі сторони і закохався у неї. Попелюшка мені подобається тим, що вона слухняна, працьовита та чинить добрі справи. Казка багато чому може навчити будь-яку людину. Це й добро, і повага до людей. Я у дитинстві мріяла про принца. Довго жила з почуттям, що все навкруги чарівне і я теж вийду заміж за принца. І тільки коли виросла, зрозуміла, що казку ми робимо самі!
Ірина Ізмухамедова
Шарль Перо, казка «Хлопчик-Мізинчик». Казка про маленького, але такого неймовірно сильного духом маленького хлопчика, який зміг врятувати себе та своїх братиків від Людожера, а також забезпечити своїй сім’ї життя без злиднів та горя! Ця історія для мене приклад того, що навіть «маленьке добро» з вірою в серці може здолати «величезне зло», яке впевнене, що воно незламне.
Іван Пахольчук
Цілком природньо, що й мені, як і кожній дитині, у цей період життєвого шляху, попри неймовірні злидні середини 1950-х років, праглося до прекрасного. А де його було взяти, як не у казці? Тому, як тільки навчився складати літеру до літери, то й став чи не найактивнішим у своїй віковій категорії читачем сільської бібліотеки, за короткий час перечитавши все, що стосувалося цього жанру. Незбагненні почуття викликав казковий світ уже знайомих із маминих розповідей казкових героїв. Тепер без мами, завдяки книжці, ти залишався сам на сам у двобої із Змієм Гориничем чи Кощієм Безсмертним. І — перемагав! А, яким задоволенням було занурення в казковий світ Івана Франка. Кумедні історії персонажів його збірки «Коли ще звірі говорили» заставляли не лише сміятися, а й пізнавати і думати. Чи ж не весела, віршована книжка Богдана Чалого та Павла Глазового «Про відважного Барвінка і коника Дзвоника» розпалила в мені любов до поетичного слова. А ще із пам’яті виринає маленька книжечка оповідань Бориса Комара «Незвичайне полювання». Вельми вагомою причиною приємних спогадів про цю збірочку пригод літературних героїв, списаних з таких самих звичайних, як і мої земляки, жителів українського села, є те, що нею я — учень другого класу був нагороджений за відмінні успіхи у навчанні і зразкову поведінку. Наразі, коли інтернет заполонив інформаційний простір, хочу, щоб мене почули онуки моїх ровесників: не цурайтеся книги, володарями яких би сучасних і модних гаджетів ви не були.
Петро Плюта
Моя улюблена книга це «Тереодори з Васюківки» Всеволода Нестайка. До мене вона потрапила дуже давно, коли я навчався в молодших класах. Історія просто неначе написана про мене і мого найкращого друга (хоча ми не робили такого, як в книзі). Вона розповідає нам про двох друзів Яву і Павлушу. Ця книга навчила мене по справжньому дружити. Попри всі сварки і негаразди потрібно йти рука об руку, і ніколи не здаватись. Це показано у третьому розділі книги, де Павлуша врятував Яву від смерті (здається). Також найбільш запам'ятався розділ, де вони копали метро під свинарником, і туди провалилась свиня, у них навіть була своя ціна на метро.
Я б хотів щоб саме цю книгу прочитало якомога більше людей, дітей. Особливо раджу батькам дати цю книгу своїй дитині, щоб вона побачила, що світ не обмежується одним телефоном; і можна весело проводити час з реальними людьми в реальному світі.
Якщо чесно, я думаю коли буде нагода, хочу ще раз прочитати цю книгу.
Марина Пустова
В дитинстві, як і зараз, я дуже любила казки. Проте в 10 років я прочитала казку «Маленький принц» Екзюпері і мій світ змінився. Ця книга вчить бути відважним і відповідальним за усе, що ти робиш. Також, на мою думку, казка вчить, що думка інших людей не завжди правильна і треба слухати себе. Я вважаю, що казки з дитинства формують поняття, що добре, а що погано і було б добре, якби ми частіше читали казки та і книги загалом. Можливо, світ був би добрішим і кращим.
P.S. Якщо ви ще не читали-раджу прочитати! А якщо читали — раджу прочитати знову!)
Сашко Галімон
«Маленький принц» Антуан де Сент-Екзюпері — не те, щоб це була моя улюблена книга, але вона одного разу дуже сильно вплинула на мене — так би мовити внесла величезний внесок у розвиток моєї особистості. У віці 12 років цю книгу мені подарувала старша сестра, аргументуючи це тим, що я вже не маленький і потрібно привчати до високого мистецтва. Прочитавши всю книгу буквально за пару днів, я був украй здивований тому, що в дитячій книзі піднімаються такі дорослі питання. Такі, як життя і смерть, любов і відповідальність, дружба і вірність. Але ще більше я закохався в цю книгу, прочитавши її в 14 років. Я відкрив для себе нові тези, і ще більше зрозумів філософію Екзюпері.
Аміна Блідар
Казка з народної творчості «Круть і Верть». Якщо коротко, головний персонаж всім допомагає, а йому ніхто. Він пече хліб, а в кінці всі інші, хто не допомагав, хочуть разом з ним його їсти. Та головний герой говорить промову і тим самим змушує всіх інших до праці. Казка подобається, тому що в ній показана праця, яку треба цінувати. Не можна приходити на все готове і забирати це. Все прагне праці, адже приємно в результаті якоїсь роботи насолодитися плодами. Я, як дитина з гарним вихованням, навчена всім допомагати, але деяким людям завжди мало і мало. Якщо завжди будеш старатися для інших, то сама залишишся ні з чим. Потрібно вміти відмовляти людям, аби вони самі досягали цілей, які схожі на твої.
Дмитро Гапон
«Аліса в країні чудес». Нам задавали цю книгу ще в школі на канікули. Коли починав читати, думав, що книга така ж одноманітна, якими мені тоді здавались більшість книг. Але чим більше читав, тим більше втягувався! Чудовий твір від Люїса Керола! Книжку мені подарувала ще мама. У творі розповідається про пригоди дівчинки Аліси, яка впала в нору за Білим Кроликом. Перед цією дівчинкою в сюжеті постає дуже багато труднощів і питань, які вона змушена вирішити сама. В творі також є смішні епізоди, де Аліса хвалить сама себе. Від прочитання отримав неймовірні емоції. Мене захопили цікаві ілюстрації, дивні місяці і тварини. Події в цьому творі змінювались дуже швидко, як і її перебування в кожному місці. Це — фантастичний і цікавий твір для прочитання як діткам, так підліткам і дорослим. Він досліджує багато наукових концепцій сучасної неврології, постійне існування «Я», незламного духу та впевненості в собі.
Лєра Петльована
«Пес на ім'я Мані або абетка грошей», автор Бодо Шефер. Вона цікава, пізнавальна. Цікаве: про фінанси, та як у юному віці розпоряджатися грошима. Кіра знаходить пса, виявляється пес вміє розмовляти і знає все про гроші. він навчає Кіру і вона стає фінансовим експертом, допомагає іншим правильно розпоряджатися грошима. Я зрозуміла, що книгу потрібно читати ще в ранньому віці, щоб не витрачати марно гроші, заощаджувати. У мене є дуже багато висновків, головне це те, що я навчилася заощаджувати кошти, відкрила власний рахунок, зробила «касетки бажань», створила щоденник успіхів. Ця книга (історія) дуже схожа на багатьох дітей. Я думаю, потрібно книгу читати і дорослим також (бо частіше дорослі більше роблять помилки щодо фінансів, кредитів).
Миколай Рибак
Найцікавішою книжкою мого дитинства стала книга під назвою «Навколо світу за 80 днів» Жюль Верна. З перших же рядків я повністю занурився в події, які розгорталися. Захоплюючий сюжет, кольорові ілюстрації, цікаве оформлення — саме те, що сподобалося мені і зацікавило . Кожна наступна сторінка не була схожою на попередню. Цю книгу можуть прочитати як і дорослі, так і діти. І кожен може почерпнути щось своє. Ця книга дуже вплинула і на мою свідомість. Вона змогла змусити мене постійно вірити в себе. Навіть, коли проти тебе весь всесвіт, навіть коли здається, що вихід не знайти, не дивлячись на перешкоди, які трапляються на шляху, я все одно вірив в себе і в свою перемогу. Я подорожував разом найулюбленішим персонажем твору — Філеасом Фоггом. Філеас Фогг, ексцентричний англійський джентльмен, який склав парі, що він об'їде земну кулю за 80 днів — неможливий термін для кінця XIX сторіччя. В цьому йому допомагає його вірний слуга Паспарту. Саме Філіас Фогг викликав у мене велике захоплення, адже він зустрічає на своєму шляху різні перепони, але холодний розум і чудова витримка допомагають містеру Фоггу з успіхом подолати усі перешкоди. І саме цю книгу я б хотів порадити усім, хто не може знайти вихід з якоїсь складної життєвої ситуації, бо саме ця книга навчила мене бути позитивним і вірити в краще.
Вадим Ніколаєв
В дитинстві найбільше любив казки, насамперед НАРОДНІ КАЗКИ (були збірки різних народів). Майже всі були улюблені.
Валентина Устинова
Улюблених книжок було кілька — кожна у різні дитячі роки. Почну з дивної казки (з філософським підтекстом!) «Тім Талер, або Проданий сміх» німецького письменника Джеймса Крюса. Вже не пригадаю, як вона потрапила мені до рук — може, в бібліотеці порадили, бо я не оминала всіх трьох книгозобірень, що працювали на той час у нашому цукрозаводському селищі. З прочитаного винесла просту, але важливу мораль: щасливий сміх дорожчий за будь-які гроші. Бо якщо смієшся — значить, все добре. Тому й сміялась щиро й безтурботно над кожним дотепом українського дитячого письменника Грицька Бойка, з його жартівливих віршів для дітей. Багато яких і зараз актуальні. Бо персонажі його невмирущі — хвалько, брехун, ледар, базіка, невіглас, недотепа, боягуз, підлабузник, задавака, ябеда, роззява, симулянт — перелік можна продовжувати. Хіба ось цей герой вам нікого не нагадує?
Виступайченко Панас
Часто виступає.
А для чого? В котрий раз?
Сам того не знає.
А рука його, рука, —
Мов крило у вітряка.
А язик — ой леле! —
Лопотить та меле!
Захлинається, кричить
І веде до того,
Як в порожнє перелить
Воду із пустого.
Може, є і серед вас
Виступайченко Панас?
Ви йому, братове,
Не давайте слова!
Важко пояснити чому, але кілька разів перечитувала «Республіку ШКІД» про життя безпритульних підлітків, яких зібрала під своїм дахом незвична школа. ШКІД — абревіатура від школи соціально-трудового виховання імені Достоєвського. Її створив у 1920 році педагог Віктор Миколайович Сорока-Росинський, якого вихованці скоротили до Вікніксора. За таким прикладом ми теж почали називати декого з учителів. Може, це дивно, але саме в шкільному дитинстві відбулося моє знайомство з англійським письменником Джоном Голсуорсі. Випадково його трилогія «Сага про Форсайтів» потрапила мені на очі — книгу якраз читав мій дідусь, він був великим книголюбом. Тож спершу я ковтала захоплюючий сюжет уривками, таємно — дорослі вважали, що такі романи не для дітей. А вже в студентстві історію родини Форсайтів перечитала як обов’язкову книгу з предмету Зарубіжна література. Але знаменита «Сага» Нобелівського лауреата вдовольняє мою читацьку спрагу й зараз.
