Уманська журналістка Ліля Кушніренко розповідає, що завжди цікавилася українськими брендами, а кілька років тому почала вести блог в Instagram, де розповідає про свої знахідки усім підписникам. Також вона ділиться своїм досвідом виховання дітей — сина Романа і доньки Соломії, кулінарними рецептами та просто сторінками власного життя.
УманьNews.City запросив Лілію до розмови, щоб дізнатися як з’явився такий вибір теми для блогу та звідки вони черпає свої ідеї.
— З чого почався твій блог?
— Все почалося з «чарівного пенька» від друзів. Близькі мені люди знали, що я дуже люблю українські бренди і постійно вишукую нові. В мене на початку навіть був звичайний вордовський документ, куди я записувала всі бренди, які знайшла. Там я відмічала плюси і недоліки кожного (ну, звісно, це було дуже суб’єктивно). Але цей документ «ходив по руках» і, коли хтось їхав за кордон, просили порекомендувати «щось цікаве на подарунок». Саме друзі, почали натякати, що можна було б щось писати на цю тему, ділитися і що це справді може бути комусь цікаво. Я написала перший свій пост 2-3 роки тому у Facebook, а Instagram сприймала як просто альбом для фото тільки в онлайн-режимі, не розглядала його як майданчик для блогу. Тоді багато було схвальних відгуків і один негативний. Не знаю чому, але саме він мене спинив. Я десь на півроку закинула цю справу. Але друзі знову почали підштовхувати мене відновити те, що почала і не зупинятися на першому пості. Я сіла, розробила контент-план на кілька місяців і почала писати. Дала сама собі завдання, що два рази на тиждень має бути пост про українські бренди. Так все почалося. Згодом додала трішки особистого — якісь сімейні будні свої чи захоплення, чи просто враження, як то кажуть, від життя.
— Чому саме про українські бренди?
— Ще у 2012 році на знайомій побачила неймовірно ніжну і легку, але дуже якісно зшиту сукню і думала, що вона коштує космічних грошей, бо саме цю сукню бачила на Каті Осадчій в одному з випусків «Світського життя». Я не втрималася і спитала, якого бренду сукня. Коли ж дізналася, що це український мас-маркет, то почала гуглити. Так почалося моє знайомство з українськими брендами і моя безмежна любов до бренду Must-have. Нині в мене відсотків 85% гардеробі — це саме українські бренди. Мрію про 100%. І вже 100500 разів переконувалася, що український мас-маркет нічим не гірший за європейський, а навіть, часом, і кращий. Правда, дорожчий. Це так. Але ж тут і масштаби виробництва не такі. Чому саме українські? Не знаю. Можливо тому, що своя сорочка ближча до тіла. Завжди пишаюся, коли людина спитавши, яка марка одягу, дивується типу: «Нічого собі і в Україні таке шиють!». Хоча зараз вже менше дивуються і, на щастя, більше люблять свої бренди, ніж в 2012 році.
— Як ти знаходиш українські бреди, щоб розповісти про них друзям і підписникам?
— Для цього є купа телеграм каналів, на які я підписана, також спеціалізованих сайтів та каталогів — там і шукаю. Один з них так і називається «Я створюю в Україні». Буває, радять друзі. Також підписана на українських зірок, які теж полюбляють українське і часто тегають бренди — це Соломія Вітвіцька, Катя Осадча, наприклад.
— Продукти яких українськими брендів та сама купуєш?
— Ооо, це довгий список. Боюсь тоді чоловік дізнається відповідь на питання: «Чому так швидко тане бюджет?» Але серед улюблених: Must-have, THE LACE, jasmine, NESHA, CARDO, TM byMe, rinari та інші.
— Як ти обираєш теми: про що чи про кого писати?
— Тут все дуже просто. Роблю підбірки до свят «Що подарувати» або просто пишу, на що зараз люди звертають увагу, залежно від сезону. Літо — купальники, шорти і сукні, зима — верхній одяг. Пишу про новини від брендів, нові колекції, колаборації, їх соціальні проекти. Або, якщо вперше говорю про бренд, то це попадає в рубрику #інстабренд_знайомство. Також відслідковую новини в таблоїдах. Там часто пишуть, які українські бренди обирають зірки — як вітчизняні, так і світові.
— Чи заробляєш ти на блогерстві?
— Бувають пропозиції. Це в основному бартер. Але, щоб це був заробіток — ні. Це просто якийсь додатковий бонус у вигляді подарунка.
— На кого із українських чи уманських блогерів підписана ти?
— Підписана в основному на молодих матусь, з яким спілкуюся і в реальному житті. Бо у самої маленька дитина і мені цікаві ці мамські теми. Для натхнення читаю психолога Аню Якименко.
— Ти ведеш блог в Instagram, нещодавно написала, що будеш і в Facebook — чи вони будуть ідентичні в обох соцмережах?
— Так, буду дублювати, бо аудиторія різниться.
— Ти вивчала інформацію про ведення блогу чи все інтуїтивно?
— Спочатку було інтуїтивно. Допоміг журналістський досвід: збирати, систематизувати інформацію було легко. Також читала інших блогерів, надихалася. Потім пройшла кілька безкоштовних курсів і кілька платних. Хотіла більше зрозуміти про обробку фото, контент та інше. Зараз знову проходжу безкоштовний курс. Це завжди цікаво — вчитися, надихатися. Навіть, якщо вже знаєш, то просто ще раз систематизуєш все в голові.
— Ти ведеш свій блог уже кілька років. Чи маєш кілька порад для тих, хто лише задумується про ведення власного — з чого почати, як вибрати тему, а чого в жодному разі не можна робити?
— Як на мене, перед цим варто дати собі відповідь на запитання: «Для чого це мені?», «Чого я хочу досягти?», «Знайти однодумців чи ділитися своїм досвідом знаннями?», «Чи це буде просування себе як особистості?», «Чи просування бізнесу?». Тобто має бути тема і мета. Варто подумати, що вам справді цікаво: якісь захоплення та хобі або, можливо, ваша професія дає можливість вести цікавий блог (фотограф, лікар, косметолог і т.д.). Бо, вести блог, це своєрідна робота. І хоч для мене це на рівні хобі, я завжди складаю контент-план. Маю сталі рубрики та відслідковую цікаві теми. Коли пишу пост — дивлюся як він «зайшов» аудиторії. Роблю висновки. Це регулярна робота. Тому потрібно створити свій власний розклад і намагатися не відходити від нього. Окрім того, для Instagram важливий візуальний контент. Продумувати варто і його (для мене особисто це найважче).
Ще один важливий пункт — навігація. Всі рубрики потрібно систематизувати і прописати окремими хештегами, щоб людині було легше орієнтуватися у вашому блогерському просторі. Це такий собі вияв поваги до аудиторії. Я, до речі, свого часу не одразу це зробила, і тому багато хто не міг знайти попередні пости (коли зробила навігацію, то стало простіше і мені, і читачам).
Якщо чесно, я не настільки профі в цьому, щоб казати чого не можна робити, а що можна. Але, якщо ведеш блог, то ти маєш орієнтуватися в темі. Якщо ж ти початківець і хочеш вивчати якусь тему, наприклад, любиш готувати, плануєш в цьому розвиватися і паралельно розвивати свій блог, то так варто і сказати.
Ще для мене важлива щирість. Це не значить, що людина повинна все своє життя напоказ викладати, але ту частину, яку ти показуєш, вона має бути справжньою. Не награною. Бо це видно. Буває знайома з людиною особисто і вона, наприклад, розказує свою історію успіху, а ти слухаєш і знаєш, що було або не зовсім так, або зовсім не так. Це відштовхує.
