Роман Гурочкін
Може це звучатиме дивно, але я позитивно і спокійно сприймаю сьогодення. Завдячуючи своєму свідомому й прагматичному відношенню до різних речей і подій, я навпаки відчув, що прийшов час для переосмислення багатьох моментів. Попередній хаос життя тільки створював різні цілі, бажання, дії в геометричній прогресії. В результаті все це накопичувалося і було малоефективним… Тому, коли сьогодні хтось десь натиснув кнопку СТОП, моє життя не змінилося, звички не змінилися, але з’явилася купа часу на роздуми, планування та й просто байдикування. На робочих просторах моя команда сидить по домівках, а я виконую функції диспетчера, щодня з’являючись в закритому салоні для вирішення певних задач для підтримки компанії. Важливі задачі закриваються, а неважливі відкладаються… А оскільки, «завдяки везінню» ще кілька місяців тому я вдома обладнав комфортне робоче місце, то мій карантин взагалі проходить в задоволення. І найголовніше — я нарешті запустив свій акваріум, який очікував цього понад рік у зв’язку з моїм хаотичним рухом. Тобто мій режим: пробіжка, салон, дім, ніяк не змінився, а з друзями, завдячуючи месенджерам та соцмережам, я завжди на зв’язку. Фізичний контакт обмежений до мінімуму, навіть з батьками принципово не бачусь. Тому раджу всім спокою і робити тільки те, що наразі від нас залежне — насолоджуватися моментом і планувати завтрашній день…
Сергій Плотніков
Тут важливо пам’ятати, що карантин — це не канікули, тому слід тримати себе в тонусі, як морально, так і фізично. Тому з фізичної активності — тренування вдома та прогулянки з собакою. Для професійного пауерліфтера, який виконує вправи з вагою близькою до 300 кг цього звісно мало, але розумію, що це тимчасово і сподіваюсь скоро повернутись до повноцінних тренувань та підготовки до змагань. А от для розумової активності — зараз купа часу для читання корисної літератури, планування подальшого розвитку та вдосконалення роботи власної кав’ярні після закінчення карантину та робота над новим проектом, який, сподіваюсь, «оживе» вже цього року. Все пройде, і карантин також. Ну, а поки він триває, це чудова можливість приділити собі і своїм рідним більше часу, а також скласти план дій для досягнення своїх цілей.
Віктор Петриченко
Читаю, бо до цього руки не доходили давно. Підганяю методичну документацію з роботи, бо в мене завжди «хвости». Займаюся, за можливості, спортом в домашніх умовах. Займаюсь дітьми: в ігри різні граємо, читаємо, малюємо, спорт також обов`язково. Всеможливі прибирання вже попридумували і реалізували їх. В нашій боксерські групі (є така у вайбері) започаткували челендж на краще відео спортивного тренування в домашніх умовах. До речі, сьогодні визначились переможці. Окрім всього перерахованого, зібрав в купку свої думки, певні життєві пріоритети, цінності передивився та погляди на різні речі. Зрозумів, що від 1223 року, коли монголо-татари прийшли з військом перший раз на Київську Русь, до тепер майже нічого не змінилось по суті. Тоді київські князі не були єдині і воювали один проти одного, плетучи інтриги, обдурюючи один одного. Збирали страшенні податки з простого народу. Те саме і зараз.
Олександр Плотніков
Я вважаю, що карантин — це не відпустка, а саме той момент коли можна перезавантажитись та закінчити ті справи, на які банально не вистачало часу. Особисто я витрачаю цей час на самоосвіту, користуюсь освітньою платформою Prometheus, читання книжок, професійний розвиток, а найголовніше — є достатньо часу щоб провести з донечкою та повторити шкільну програму. Вечорами, з сім‘єю граємо в настільні ігри. Також відпрацьовуємо багато нових та цікавих ідей, які незабаром, втілимо в роботі нашої кав’ярні «Cool Cups» та чайному магазині. Розробляємо інтернет-магазин. Часу нудьгувати немає. Єдине чого бракує під час карантину, так це живого спілкування з друзями та знайомими. Ну і, звісно, скучив за роботою. Хочеться побажати всім уманчанам, міцного здоров’я. А ще будьте свідомими та відповідальними, бережіть себе та своїх близьких!
