Зоя Шишковська
Працюю дистанційно з учнями школи мистецтв. Розробляю відеоуроки, які можна переглянути в Ютубі на каналі Уманська дитяча школа мистецтв. Шию маски для знайомих та родини. Більше часу приділяю і своєму захопленню — лялькам, освоюю нові матеріали, до яких руки раніше не доходили.
Ірина Удовенко
За звичним темпом життя не скучила, але, звісно, відмежованість від соціуму та активної трудової діяльності накладає відбиток незатребуваності і обмеження самореалізації, як фахівця своєї справи. Дяка сучасним технологіям — працюю вдома дистанційно, використовуючи новітні навчальні платформи типу Moodl. А також в електронній переписці зі студентами та віддаленого контролю виконання завдань чи опанування матеріалу. Домашня робота не має свого закінчення та яскравого прояву, як відомо. Але... ми разом з сином вимили вікна у квартирі, помили люстри та «совєтські» сервізи (ось це відкладалося досить довго), почали викидати речі, які підпадають під категорію «не чіпалося 2 роки». Радію, що випала нагода побути з сином, тому що через темпи моєї роботи та навчання сина ми майже не бачилися, вже не кажучи про повноцінне спілкування. Але за роботою відчуваю потребу і своєрідний сум.
Зінаїда Жолновська
Майже нічого не змінилося. Я домогосподарка. Хіба, що тепер не ходимо на позашкільні заняття. Дуже рідко з дому мушу вийти. Не потрібно нікуди поспішати. Готую різні страви, які більш складніші. Ще до карантину для сім'ї випікаю хліб, не складні солодощі (бісквіти, рулети, тертий пиріг, рогалики, печиво). Трохи не вистачає очного спілкування з рідними та друзями. Звичайно, не вистачає прогулянок на свіжому повітрі, особливо за гарної погоди. До речі, школа студія Сова організувала дистанційні заняття, онлайн походять уроки на платформі Zoom, школа мистецтв на ютуб викладає уроки малювання, в загальноосвітній школі дають на тиждень завдання на самостійне опрацювання. Дитина майже постійно зайнята.
Вікторія Глобчак
Залишаємось вдома, дотримуємось карантину. Чи скучила за звичним життям? Не те слово!!! Для людини, у якої кожна хвилиночка зайнята у звичному житті, такий вимушений спокій і бездіяльність дуже некомфортні. Але це зараз не на часі. Дуже віримо, що незабаром ми всі повернемось до звичного ритму життя: здорові і неушкоджені. Чим займаю свій вільний час? По-перше, в Інстаграм щодня ідуть он-лайн тренування для 300 моїх вихованців «Крок вперед», в цьому мені допомагає учасниця старшої групи колективу — Марія Гончар (оскільки перед карантином я прооперувала коліно, робочі моменти професії). У групі колективу на Вайбер уже другий тиждень проводимо фото і відео-конкурси, щоб дітки залишались в тонусі, адже вони теж дуже сумують за заняттями, і для танцюристів такі тривалі «канікули» дуже негативно впливають на досягнення, здобуті на заняттях попередньо. Опрацьовую сценарій нашої спільної вистави із студентами-хореографами УДПУ, які проходили педагогічну практику на базі нашого колективу. Прем'єра вистави «У пошуках синього птаха» була запланована на травень. У світлі останніх подій, вона мабуть перенесеться на пізніше, але ми обов'язково покажемо цю чудову хореографічну казку, коли все заспокоїться. Поки що всі наші творчі плани «зависли до кращих часів», а їх було чимало. У квітні — фестивалі в Одесі і Львові. У травні — Париж та наш міжнародний проект в Умані «Global-Dance». У червні — Албанія і Македонія. У липні — Грузія. Але з'явився час на найрідніших — своїх діток! Адже саме їм уваги не вистачає у буденному житті, майже вся увага мами була зайнята щодня творчими дітками. Разом готуємо, прибираємо, щовечора граємо у «Монополію», тренуємось вдома. А ще на період карантину у мене з'явився чудовий репетитор з англійської мови — це моя донечка, студентка філологічного факультету Київського національного університетуту ім. Шевченка. Щодня заняття по 1-1,5 год., все як має бути, із домашніми завданнями. І нарешті я ЧИТАЮ. Дуже багато, дуже різне. З уже прочитаного за карантин: І.Роздобудько «Ґудзик», Т.Герітсен «Асистент», С.Морган «Як зберегти таємницю», наразі розпочала Полу Гоукінз «Глибоко під водою» та чекає повторного прочитання Д.Грін «Провина зірок». Час для переосмислення та перезавантаження. Всім уманчанам, всім українцям, всім людям бажаю якнайшвидшого повернення до звичного ритму життя, завершення карантину, не втрачати надії, намагатись знаходити позитивні моменти у ситуації, яка склалась, берегтись, і навіть в таких умовах найголовніше — залишатись ЛЮДЬМИ.
Анна Слуцька
Ми планували з чоловіком
Англійською заговорить,
Навчитись танцювати сальсу
І гроші з воздуха робить.
Культурно мали розвиватись,
До опери ходить онлайн.
І по музеях прогулятись,
Забуть про поспіх та дедлайн.
До карантину готувались,
Скачали кучу посилань.
Як розів’ємося нівроку,
Нарешті час є для бажань!
Та плани швидко відмінились,
Уроки з ранку до темна.
Скипали мізки і тягнулись
Нестримно руки до ремня!
Шкільна програма, то не жарти,
Це не під яблуней лежать,
Бо, як Ньютону, вам не вдасться
За мить закони всі пізнать.
Ми були чемні та терплячі,
Тепер нас нагороди ждуть!
Розвинулись…
Тепер напевно
Медаль за другий клас дадуть!
Інна Толобистюк
Я ходжу на роботу у відділ освіти, працюємо у звичному режимі, але у закритому доступі. Зараз заходів і уроків немає, тому у мене з'явився час для упорядкування посібника з предмета «Мистецтво» для 11 класу, над яким працювали учителі музичного та образотворчого мистецтв шкіл міста. Також опановую нові форми дистанційного навчання під час підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Курси для учителів мистецьких спеціальностей, які планувалися на весняних канікулах в УДПУ, відбудуться, тільки у дистанційному режимі. Тому вирішила також їх пройти, щоб зрозуміти, як це працює. Вдома після роботи перевіряю уроки у дітей, зроблені за день, цікавлюся як проходять онлайн уроки, що вчили і т.д. Старший син захоплюється грою на гітарі, тому майже щодня демонструє нову вивчену мелодію. А на вихідних разом печемо солодощі.
Людмила Чупряк
Я на період карантину перебуваю у відпустці. Тому на роботу не ходжу взагалі. Чим займаюсь? Мабуть, як і всі — всім по трохи. Читаю книги, зокрема, новий ретро-детектив Дмитра Безверхнього «Порцеляновий погляд», дивлюсь історичний серіал «Ізабелла», готую своїм домашнім різні смаколики, печу рогалики і тортики із нових рецептів на фейсбуці. Удосконалила свої навики кермування автомобілем, так як нині мало пішоходів і машин, а вільного часу побільшало, то це був ідеальний момент. А ще мрію про дачу, ці маленькі затишні будиночки, які описані в книгах не дають мені спокою. В даний час сестра принесла марлю і тканину — попросила пошити кілька масок їй на роботу. От сиджу, виконую замовлення. Паніки немає, тому що нікуди не ходжу. Підтримую морально чоловіка, який нині в Польщі, щаслива генерую ідеї та насолоджуюсь життям. Добре і затишно дома.
Наталія Осіпенко
Сьогодні, в умовах оголошеного карантину, ми опинилися в ситуації, коли змушені сповільнитися і повністю перебудувати своє життя під обставини, що склалися. Карантин не перешкода для освітнього процесу. Успішно вирішити їх дозволяє платформа Moodle, яка надає широкий вибір різних інтерактивних завдань, в які можна включити фото, відео, голосові доріжки. Вишивка — це спосіб виявити творчі здібності, відволіктися від повсякденності. Вишивання заспокоює, допомагає психологічно розслабитися. Рукоділля в цілому благотворно впливає як на фізичне, так і на психічне здоров’я. В першу чергу, це ручна праця — дія руками, і тримаючи, наприклад, голку з ниткою, ви активізуєте нервові закінчення на пальцях, які відповідають роботі тих чи інших внутрішніх органів. Також при рукоділлі ми входимо ніби в стан медитації, відволікаємося від проблем, рятуємося від стресів повсякденного життя. Так, звичайно, тривале вишивання, в’язання і інша копітка робота може негативно позначитися на зорі, поставі, та й втомити. Так що все повинно бути в міру. Нині саме час дочитати книжку, яка так довго лежала в шухляді, подивитися цікавий фільм, на який не вистачало часу, або ж відточити кулінарні навички. Карантин — це не відпустка, не канікули та не відпочинок! Це можливість усвідомити життєві цінності по новому! Здоров’я усім!
Леся Барабаш
Карантин проводжу вдома, тож працюю дистанційно. Намагаюся дотримуватися звичного ритму та графіку роботи. На «побутові подвиги» поки що не тягне. Крім не зовсім приємних карантинних моментів — обмеження спілкування наживо та вільного пересування, втілюю й низку позитивних можливостей: почитати давно відкладені книги, переглянути цікаві фільми, зайнятися саморозвитком. Хоча робочих буднів все ж не вистачає.
Світлана Скляренко
Сиджу вдома — бережу своє життя і оточуючих. В місті Умань ми перші зачинили свій магазин «Респект» ще 16 березня. Вдома зовсім не вистачає часу. Стараюсь раніше прокидатись, роблю фізичні вправи, п’ю багато води, їм корисну їжу. Розвиваюсь — онлайн проходжу різні тренінги і курси. Зараз займаюсь йогою, дихаю, медитую, мені це дуже подобається. В нашій родині у кожного свій розпорядок дня. Чоловік працює віддалено і займається спортом. Також він в нас ходить до магазину за продуктами. Донька дистанційно навчається в ліцеї, готується до ЗНО, додатково вчить дві мови. Навантаження у всіх максимальне. Ми для родини вирішили, що наче ми у відпустці — виїхали десь дуже далеко і там непогода, ми сидимо вдома, п’ємо вино, смачно готуємо, дивимось класні серіали, релаксуємо! Головне, що ми проводимо час разом! Це класно! Ще в нас є кіт Шон, який підлаштовується під кожного члена родини. А ще мені дуже приємно, що під час карантину ми з іншими друзями-волонтерами стараємось об'єднати людей з різних куточків світу. В онлайн режимі проходимо курси «Щастя», які допомагають людям пережити стрес, депресію, тривогу та емоційну кризу. До нашої спільноти доєднались люди з Канади, Іспанії, Італії, Литви та зі всієї України. Головні умови для людей, які приєднуються, бути з Україною в серці. Курси безкоштовні для родин військових та волонтерів. Мене запросила на них моя подруга Прилуцька Наталя. І я щаслива, що в такий важкий час ми знову об'єднуємось, поповнюємо свій ресурс, щоб навіть сидячи вдома на дивані, рятувати світ. Бажаю всім бути здоровими, щасливими і тільки на позитиві! Всім 36.6! Все буде добре!
Наталія Ревнюк
Під час карантину особливих змін не відчула. Працюю вдома дистанційно. Готую матеріали на сайт університету про життєдіяльність університету, його історію, розвиток. Адже у 2020 році маємо відзначити 90-річчя з його створення. Разом з колегами готуємо матеріали до презентаційного видання про університет. У соціальних мережах та Viber підтримую зв'язок із студентами та колегами. Також працюю із студентами в інформаційно-освітньому середовищі. Зараз у мене лекційний курс. Студенти знайомляться із змістом лекцій, отримують завдання для самостійної роботи, виконують, а я перевіряю. Також їм надані ресурси для додаткового ознайомлення із особливостями застосування методів соціальної роботи, курс, який я читаю. Особливих домашніх справ не зробила. Готую, прибираю в звичному режимі. Правда більше їм. Маю двох дорослих дітей-студентів, стимулюю їх навчатися дистанційно і розвиватися. Найбільш задоволені наші домашні улюбленці, кіт і собака, ми завжди вдома. Тому вони частіше гуляють, ну і ми з ними. Мені легше, у мене приватний будинок, є подвір’я. Телевізор не дивлюся, новини читаю в Інтернеті з офіційних джерел. Там же дивлюся цікаві серіали — до карантину цього не робила.
