«Сірники — не іграшка» — кожен в дитинстві неодноразово чув цей вислів. Але іноді сірники можуть бути дуже чудовим предметом для гри і творчості. Головне — знайти правильний підхід до цього матеріалу для рукоділля. Так як це зробив уманчанин Дмитро Михайленко.
Дмитро почав займатися сірниковим мистецтвом ще бувши студентом педагогічного університету. Та, зізнається, якби не одна подія в житті, то можливо б і ніколи не почав робити вироби із сірників.
— Була зима, я захворів, сидів удома. І від того, що не було що робити, я вирішив щось зібрати із сірників. Перше, що я зробив — кубик. Звичайний, маленький кубик. Його я зібрав, мабуть, десь з 20 разу, доки нарахував потрібну кількість сірників для того, щоб він не розпадався. На той час в мене інтернету ще не було, тому не міг подивитись якісь відео-уроки, — згадує Дмитро.
Але на єдиному кубику Дмитро не зупинився. Далі створив будиночок і з кожним разом намагався створити більші вироби. І перше, що він створив — хрестик, який виконав у власно названій техніці «плетіння хрестиком».
— Ідея полягає в тому, що сірники одного кубика переплітаються з сірниками іншого, таким чином створюється певна композиція. Спробував зробити саме такий хрест тому, що думаю це було найлегше, — розповідає Дмитро Михайленко.
Та з кожним великим виробом Дмитрові хотілося створити щось ще більше. Так виникла ідея створити стілець із сірників. Проте, на створення такого проекту пішло чимало часу — цілих сім років.
— Чому так довго, сім років? Тому що, мабуть, не було натхнення. Тобто, були моменти, коли я починав збирати, а збирав я його з певних детальок, які довго лежали на шафі. Зібрав стільницю, потім частинками зібрав ніжки. З часом він виростав більшим і більшим. І саме знайомство з Ланою Вєтровою, керівником Національного реєстру рекордів України, спонукало мене закінчити свій виріб.
Зараз він знаходиться в Уманському краєзнавчому музеї, де кожен бажаючий зможе його побачити. Для створення незвичайного стільця Дмитро використав 34 тисячі 350 сірників. Збирав його з «блоків» різних розмірів. Перший елемент даної роботи було створено в 2012 році, повністю закінчено в грудні 2018 року. А вже на початку 2019 року, під час другого фестивалю сірникових рекордів, отримав диплом рекордсмена України за найбільший стілець із сірників.
— Через три місяці після фестивалю Лана Вєтрова зателефонувала і запропонувала мені, як рекордсмену, поїздку до Болгарії. До речі, в український дитячий табір, який знаходиться в Болгарії. Ми з дружиною відвідали його і нам дуже все сподобалось. Там я проводив майстер-класи для дітей по виготовленню сірникових виробів. Бачив море (посміхається), відпочив, — ділиться спогадами Дмитро.
В певний період свого життя Дмитро намагається створити якийсь виріб. На сьогодні його колекція нараховує більше 30 унікальних витворів — це ланцюжки, хрестики, кілечка різних розмірів, стілець, будиночки, вазочки. Проте, Дмитро зізнається, що обмежений у виборі виробів, які хоче створити, адже у своїй техніці він не використовує клею.
— Всі мої роботи зібрані. Лише сірники, декілька інструментів і — створюється шедевр. Для міцності в кінці своєї роботи, для того, щоб виріб був міцнішим, я можу скрити їх лаком, адже кожне дерево з часом всихається.
Зараз Дмитро працює над створенням колекції чоловічих краваток-метеликів. І найбільше чого йому не вистачає — часу. Адже створити виріб із сірників — дуже кропітка робота, якою майстер займається лише у вільний час. Також в планах Дмитра побити власний рекорд та створити ще більший виріб. І встановити вже новий рекорд України, вже у рідній Умані.
