13 січня на Уманщині щедрують, водять «козу», ворожать на долю.

Як святкувати і що саме робити цього дня розповідає Надія Тульчинська,  історик, краєзнавець:

За звичаєм, від обіду до заходу сонця хлопці і дівчата щедрують із зіркою (на Уманщині її називають «звізда»). Коли смеркне, починається друга Свята вечеря. Їмо все, що наготували на святки: пісне і не пісне. Доїдаємо кутю і «Василя» - різдвяний калач. Після вечері парубки і дівки водять Козу (варіант з Івангородського передмістя Умані - «водять Меланку»). Опівночі дівки ворожать «на Долю»

Збереглися записані уманською дослідницею-краєзнавицею Ольгою Діденко автентичні Уманські щедрівки:

А в полі береза


А в полі береза тонка та висока
Щедрий вечір, святий вечір.(2)
Тонка та висока, коренем глибока, (2)
А на тій березі срібная роса, золотая кора, (2)
Налетіли райськії птахи, (2)
Обклювали срібную росу, золотую кору, (2)
Вийди, вийди, гречная панно, (2)
Та позбирай срібную росу, золотую кору, (2)
Та занеси до золотаря, (2)
Хай тобі зробить обручку на ручку, (2)
Ще й на останку - золотую чарку, (2)
Обручкою обручатися, (2)
Чарочкою мед-вино пити, 
Щедрий вечір, святий вечір!

 

«Меланка»

з Івангородського передмістя Умані:


Наша Меланка господиня,
На Синім Морі ложки мила.
На Синім Морі ложки мила,
Ложку, тарілку упустила.
Ложку, тарілку доставала,
Білесенький хвартух замарала.
Повій, Вітре буйнесенький,
Висуши хвартух білесенький.
Повій, Вітре, яром, яром,
Висуши хвартух крайом, крайом!


 

Коза з Умані скаче


Го-го-го, Коза, го-го, сірая, го-го, білая.
Ой, розходися - розвеселися,
По цьому дому, по веселому.
Де Коза ходить - там жито родить,
Василько Козу по кутку водить.
Де Коза рогом - там жито стогом,
Де Коза ногою - там жито копою!
Гуляй, Кізонько, гуляй по лужку,
Не ходи, Козо, в Кочубіївку!
В Кочубіївці всі люди стрільці - 
Хочуть Козу вбить, шкуру облупить...

14 січня на «Василя» на Уманщині, ще як сонце не зійшло, а хлопці йдуть посівати. 
Дівчата теж посівають, але після сходу сонця. Добра прикмета: перший посівальник - хлопчик. Першому посівальникові обов’язково даємо гроші а також солодощі.

Традиційно посипали зерном, а не крупами. На Уманщині посівали зерном з дідуха. Перший посівальник, який прийшов посівати обмолочував дідуха макогоном і зерно забирав собі. Ним посівав інших господарів, до кого заходив.

Пісня на посівання

з Івангородського передмістя Умані:

А в полі, полі сам Господь ходив,
Діву Марію за ручку водив.
Діва Марія їсти носила,
Їсти носила, Бога просила:
- Зароди, Боже, жито, пшеницю,
Жито, пшеницю, всяку пашницю,
Що в полі зерно - а вдома добро!
Сію, вію, посіваю! З Новим годом поздоровляю!

Читайте також: Різдвяні співи: 5 колядок і щедрівок від Уманських вертепів

 

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися