Пропонуємо продовжити подорож у минуле Умані. Маємо ще одну частину дослідження уманського краєзнавця і директора ДІАЗ «Стара Умань» Владислава Давидюка про готелі Умані сто і більше років. Сьогоднішня розповідь готель «Брістоль».
Двоповерховий будинок по вул. Небесної сотні, 14 збудований на початку ХХ століття в традиціях неокласицизму. Його власником був пан Ольховський. У 1903-му і в наступні роки в будівлі знаходився готель «Брістоль». У січні 1914 року в будинку розмістився магазин з продажу музичних інструментів і фотоприладів І.М. Свідського.
У квітні 1919 року кімнату №4 займав перший радянський військовий комендант м. Умань А.С. Страйгородський. Саме в цю кімнату, згідно з наказом №31 Уманського військового комісаріату від 4 квітня 1919 року, населення Умані повинне було: «… с 6-го апреля по 8-е апреля включительно от 10 часов утра до 6 час. вечера сдать коменданту г. Умани (гостинница «Бристоль», комната, 4) все нательное белье свыше 4-х пар (в пару входит рубаха, кальсоны и носки) и постельного: простынь свыше 2-х шт. на каждую постель, наволочек, полотенец свыше 4 штук на каждого человека. Кроме того все имущие классы, а таковыми считаются лица обложенные контрибуцией, должны сдать еще по одному одеялу. Все сдаваемые вещи должны быть в исправном виде, вымыты и вполне годны к употреблению… Полагаясь на благоразумие населения, предупреждаю, что в случае несдачи белья будет применена конфискация всего белья и предание суду укрывателей по всем строгостям революционных законов».
У перших числах лютого 1920 року в приміщенні колишнього «Брістолю» була сформована і в подальшому знаходилася вартова рота Уманського повітвійськомату. У ніч на 8 травня 1920 року бійці вартової роти вели бій із повстанцями, які захопили частину міста з боку «Софіївки» і пішли на вулиці Садову та Радянську. У цьому бою загинули троє бійців, їх поховали на території колишнього парку «Шато де Флер». На цьому місці зараз знаходиться загальноосвітня школа № 1 ім. О.С. Пушкіна.
У 1922-1925 рр. у будинку знаходився штаб 2-го кавалерійського корпусу, очолюваного Г.І. Котовським. Кабінет командира гарнізону знаходився на другому поверсі.
З 1930 по 1933 рік у будівлі розміщувались навчальні приміщення спочатку Інституту соціального виховання, а з 1933 року — педагогічного інституту. З 1934 року в будинку розмістилася швейна фабрика, а адміністрація фабрики у цей період знаходилася за адресою: вулиця Радянська, 17-19.
Квітневого ранку 1954-го року розпочалася генеральна реконструкція швейної фабрики. На пустирі, що був між фабрикою та поштою (Зараз «Будинок дитячої та юнацької творчості»), виріс новий триповерховий корпус, а з іншого боку будівлі, як скеля, піднялося п’ятиповерхове приміщення. Над старим приміщенням добудували третій поверх. Слід надати належне будівельникам, цілісність споруди вони не порушили, витримали всі пропорції споруди колишнього готелю. До жовтневих свят 1956 року всі корпуси злилися в єдиний на півкварталу будинок, що і донині привертає погляд своїм красивим фасадом. Остаточно корпуси фабрики введені в експлуатацію влітку 1958 року.
