Уманчанка Валентина Мельник має активну громадську позицію, почуття обов’язку і патріотизму. А ще вона мама п’ятьох чарівних дівчат, приватний підприємець і волонтерка. Валентина Василівна Мельник отримала міську відзнаку «Жінка року міста Умань 2018» у номінації «жінка-мати».
Валентині і Сергію Мельникам будувати бізнес та займатись волонтерською діяльністю допомагають п’ять чарівних донечок — Олена, Таїсія, Марічка, Соломія та Яся. Як розповіла пані Валентина, з дитинства дівчата залюбки допомагають батькам у підприємницькій діяльності і знають ціну грошам. Проте зізнається, що про велику сім’ю не мріяла, але це справжній подарунок для них із чоловіком:
— «Так склалася доля, так Бог дав», — казала колись моя мама. Я ніколи не думала, що матимемо п’ять доньок, бо різниця між першою і другою доньками аж десять років. Мрії і плану, що у нас буде «7 я» — не було, — з усмішкою розповідає пані Валентина. — Будні мами, у якої п’ять доньок, це безкінечна черга домашніх справ, робота, волонтерські обов’язки, усе те, що й в решти жінок, але помножене на п’ять. Коли втомлююсь, коли дуже важко, я спілкуюсь із старшою донькою, і вона говорить: «Мама, то ж всі повиростають і наступить момент, коли ти будеш лежати на дивані, а тобі будуть все приносити і подавати». Це все жарти, проте все так, як в звичайній сім’ї, але важче — більший простір, який потрібно прибрати, більше їжі приготувати, усім приділити час. Хоча у нас діти надзвичайно самостійні, у кожного є обов’язки, вони їх дотримуються і виконують.
Валентина Василівна вже 23 роки займається підприємництвом. Розповідає, що розпочала власну справу одразу після закінчення педагогічного інституту:
— Я стала підприємцем у 1996 році. Закінчила університет і тоді не було роботи, в 90-х було дуже важко, і тому ми зайнялись підприємницькою діяльністю. Це було результативно, і ми втягнулися, розвинулися. Я люблю свою роботу, мені це мені приносить задоволення, черпаю в роботі енергію і натхнення, і результат є. Ми з чоловіком — окремі підприємці, два платники податків.
Наприкінці літа 2014 року пані Валентина разом із чоловіком Сергієм почали займатись волонтерською діяльністю. Саме тоді до сімейних турбот і підприємницької діяльності Валентини Мельник додались також волонтерські клопоти.
— Друзі Сергія у 2014 році пішли воювати у складі Уманського взводу батальйону імені Кульчицького, і ми допомагали хлопцям. Потім наші телефони роздали по всьому фронту, нам дзвонили, а ми вже не могли відмовити у допомозі. Так виникла волонтерська організація, яку організували зі Світланою Скляренко, — скромно розповідає пані Валентина. — Зараз потреб таких уже немає, як на початку, але рух волонтерський є. Мрію, щоб не було у нас війни. Сергій і я були там на фронті, і це дуже важко.
Валентина Мельник зізнається, що має багато мрій, бо ж без мрії не можна жити. Мріє про перемогу, мир та мати трохи більше часу. А ось усі труднощі їй допомагає долати незмінний оптимізм. Дуже любить, коли щовечора вся сім’я збирається після роботи і навчання вдома, всі розповідають про свій день, діляться планами.
— Мрію, щоб було трохи більше часу, щоб усі мої діти і рідні були здорові — це дуже важливо. Я оптиміст і у всьому бачу лише «плюси». У мене життєве гасло — немає негативу, ми створюємо його самі, у будь-якій негативній ситуації, у будь-якому «мінусі» потрібно знайти «плюс». Лише так, бо дуже легко піддатись паніці і розкиснути.
