Уманчанка Оксана Валеріївна Ящук приєдналась до волонтерської родини Уманської міськрайонної громадської організації «Разом» у грудні 2014 року.
Пані Оксана розповідає, що досі прекрасно пам’ятає свій перший день у волонтерському центрі:
— Скажу чесно, дуже багато було нерозуміння від рідних і знайомих, всі говорили: «У тебе двоє дітей, займайся своїми дітьми». А я відповідала, що почалася війна і моєму сину 15 років, я тут для того, щоб мій син не пішов на війну. А у мій перший день у волонтерському центрі мене зразу посадили на касу, чергувати на прийом. Наша волонтерська організація відрізняється тим, що у нас все записується і документується, а люди, які приносять допомогу, розписуються. І пам’ятаю, що в перший мій день якраз вантажили дуже велику машину, 5 чи 7 тонн, на Схід і мені сказали: «Записуй усе, що виносять». Я бігала за всіма і не могла усе записати, бо виносили усе так швидко, практично увесь волонтерський центр вивантажили і ледь мої речі не винесли. А речі мого знайомого, який теж прийшов вантажити машину, кудись поїхали на фронт і когось зігріли його шапка і шарф.
Оксана Валеріївна має двох дітей — сина Івана та доньку Поліну, які наслідують приклад мами і також не залишаються осторонь волонтерської діяльності та спілкування із захисниками України.
— Інколи потрібно щось повантажити чи принести — син більше так допомагає. А донька переймається, спілкується з добровольцями. І я в цьому плані отримала великий плюс від волонтерського центру, який дуже позитивно вплинув на моїх дітей. Пам’ятаю першу зустріч доньки із добровольцем, коли він прийшов до нас на чай, вона після спілкування сказала: «Мама, тепер я зрозуміла, що ти маєш на увазі, коли говориш — змінюйте ваше оточення». З того моменту я абсолютно спокійна за свою дитину, — розповіла Оксана Ящук.
Також пані Оксана долучається до роботи з патріотичного виховання, яку проводять волонтери ВО «Разом» та сама їх ініціює:
— Насправді проводимо дуже багато різноманітних акцій і проектів. Маємо двосторонній проект зі збирання вторсировини і пластику — так збираємо кошти для різних потреб і він також екологічний. А особисто мене найбільше чіпляють зустрічі із бійцями — це для мене найтепліше, найяскравіше.
Окрім того Оксана Ящук уже досить тривалий час досліджує і координує роботу із вивчення і організації реабілітації демобілізованих та поранених бійців, їх сімей. Оксана Валеріївна зазначає, що для неї це дуже важлива тема:
— Це питання постало з 2015 року, коли почали повертатись з війни перші хлопці і ми зрозуміли, що вони абсолютно не бачать себе у цьому суспільстві. Ми чуємо те, що не чують інші, бо нам довірять, це перше місце, куди приходять хлопці і звертаються за допомогою. Задача кожного з нас — допомогти людям, які нас захистили, повернутися назад і реалізувати себе у цьому соціумі.
— Волонтерський центр — це для душі, дає внутрішнє задоволення і самореалізацію, дає зрозуміти, що ти комусь потрібен. Мрію, щоб закінчилась війна і отримати новину про перемогу, щоб не було невпевненості у завтрашньому дні, Україна відбулась як держава, а ми були більш одностайніші, як суспільство.
За багаторічну волонтерську діяльність отримала відзнаку «Жінка року міста Умань 2018» у номінації «волонтерство».
