В Уманському краєзнавчому музеї створили інсталяцію, що розповідає про Голодомор на Уманщині у 1932-33 роках. Постійну експозицію музею: фотографії, документи, карту Уманського району, на якій вказана кількість жертв штучно організованого голоду у кожному селі, доповнює інсталяція «Голод-33 на Уманщині: останній обід».
Засобом вираження ідеї «Голод-33: останній обід» слугують вода, хлібина житнього хліба, кілька скоринок хліба, зерно, пшоно, квасоля та побутові речі, якими жителі Уманщини користувалися в домашньому господарстві: глиняна миска, шматок старенького полотна, стограмова склянка, огарок свічки у шматку кори, обгорнутий чорною стрічкою. В експозиції також представлені перші книги про Голодомор 1932-33 років: книга британського дипломата і публіциста Роберта Конквеста «Жнива скорботи: радянська колективізація і голодомор», перша українська книга про Голодомор 330го Лідії Коваленко і Володимира Маняка «33-й: голод: народна Книга-меморіал», перша на Уманщині книга-спогади очевидця Павла Артеменка, — розповіла науковий співробітник Уманського краєзнавчого музею Надія Тульчинська.
У 1932-33 роках в Уманському районі сучасної Черкаської області померли від голоду до 40 відсотків дітей і молоді віком до 16 років, 65% чоловіків та 35% жінок. До Голодомору на Уманщині проживали 166 тисяч 680 осіб. За офіційними даними, від голоду померли 10 тисяч 340 людей. Та ці дані применшені. Насправді Голодомор 33-го викосив половину населення Уманського району — від голоду загинуло не менше 88 тисяч, можливо й більше.
За свідченням очевидців, у селі Рижавка від недоїдання померло 60 відсотків жителів — три тисячі душ. До Голодомору 1932-33 років у Рижавці було п’ять тисяч жителів. У селі Війтівка (нині Родниківка) голод убив 418 жителів села. У цьому селі з голоду померли родичі Івана Гонти.
Більше дізнатись про Голодомор 1932-33 років на Уманщині можна, завітавши до Уманського краєзнавчого музею (вулиця Незалежності, 31). Інсталяція діятиме протягом місяця.
