17 жовтня в рамках фестивалю «Поетична осінь» в Уманському державному педагогічному університеті зібралися двадцять письменників із Черкащини та Вінниччини, які розповіли про ро роботу, прозу і поезію, видані книги та майбутні плани.
— Це справді унікальна нагода. Такої кількості письменників та ще й з двох областей — Черкаської і Вінницької в нас ще не траплялось. До речі, у нас цього року поетична осінь у всіх значеннях поетична і дуже насичена — уже було кілька зустрічей з письменниками з Київщини, — розповіла доцент факультету української філології УДПУ та письменниця Марина Павленко. — Ця зустріч цікава і корисна тим вже тим, що студенти зможуть побачити одночасно стільки письменників, хтось запам’ятається більше, хтось менше, але враження залишаться, бо це зовсім різні люди.
Черкащину на зустрічі представляли Микола Шамрай, Анатолій Горбівненко, Олекса Озірний, Сергій Ткаченко, Катерина Вербівська, Наталя Лапіна, Світлана Горбань, Оксана Галаєва, Ольга Месевря, Людмила Солончук, Ганна Клименко (Синьоок), Петро Поліщук, Ольга Сотник та Іван Дубінін. У складі вінницької делегації до Умані приїхали Андрій Стебелєв, Сергій Татчин, Наталя Доляк, Юлія Броварна, Ірина Зелененька й Віктор Мельник.
Голова Черкаської обласної організації Національної спілки письменників України Володимир Поліщук зазначив, що до Умані хотіли приїхали значно більше письменників і поетів:
— Наша письменницька організація традиційно проводить літературно-мистецькі свята «Поетична осінь», започатковані ще з 1976 року. За програмою, як правило десь близько тижня, проходять різні заходи, зустрічі в творчих колективах. Письменники нашої спілки, ті, які не в Черкасах, цей тиждень мають так активно попрацювати на своїх територіях — такий момент активізації літературної роботи. Ми хочемо тут перед студентами і викладачами виступити, а потім ще міжспілчанський такий діалог зробити. Зараз, коли книговидання, а особливо книго розповсюдження не така проста справа, щоб наші письменники могли друкуватися у журналі «Вінницький край», вінничан запросимо для друку у нашому журналі «Холодний яр». Та інші форми співпраці. А в Умань страшенно хотіли, бо «Софіївка», тим паче така пора і такий погідний день.
Про роботу, прозу і поезію, видані книги та майбутні плани розповідали двадцять письменників із Черкащини та Вінниччини. Зокрема й сподівались не лише розповісти про себе, познайомитись із колегами письменниками, а й відвідати давно знайомі уманські місця, особливо ті з письменників, хто родом із Умані та Уманщини або ж проживали тут у різний час. А також запастись натхненням для літературної творчості.
— Вінницька спілка письменників, а саме Андрій Стебелєв, запросили і сказали, що можна поїхати в Умань, поспілкуватись із тутешніми читачами, обмінятись досвідом із письменниками, які живуть тут. І, чесно кажучи, для мене це дуже класна поїздка, бо я ніколи не була в Умані, сподіваюсь піду у «Софіївку» і, можливо, надихнусь на якесь оповідання, — розповіла письменниця і журналістка із Вінниці Наталія Доляк. — Коли я зустрічаюся із читачами, я ніколи не готуюсь. Я прихожу в аудиторію, дивлюсь що це за читач і вже тоді йде бесіда. Дуже часто прошу, щоб одразу ставили питання — мені важливий такий діалог між мною і читачем. Звичайно розповім про написані романи, зокрема про «Шикарне життя у Вупперталі» та «Де трава зеленіша» і які зараз розповсюджую, про свій шлях до романів. Головне, щоб мені вистачило часу, бо нас тут приїхало багато. Для мене це також така платформа, де я можу про себе заявити.
— Мені приємно зустрітися на своїй рідній землі, бо я народився в Краснопілці, жив у Шарині і Ладижинці. Я вперше запрошений сюди, як письменник. Я багатоверстатник, тому що і перекладач — десь з півтора десятка мов перекладаю, в мене 10 поетичних книжок, є детективний роман, кілька книжок літературної критики, крім публікацій в періодиці, — розповів секретар національної спілки письменників України, перекладач і письменник із Вінниці Віктор Мельник. — Цікаво і писати, і перекладати. Якщо трішки розледачієш, то перекладати трохи легше, бо коли пишеш художній твір, ти твориш його з себе, а коли перекладаєш — просто ретранслюєш те, що вже написав хтось, трошечки менше треба від себе додавати.
— Ми приїхали у складі письменницької делегації, яка бере участь у фестивалі «Поетична осінь». У Черкасах відбулось відкриття — вечір називався «Черкаси, осінь і любов», їздили на Смілянщину, до Сміли заїжджали, тепер — в Умані. Фестиваль вирує, — розповіла письменниця із Черкас Наталія Лапіна.
— Звичайно, нам хотілось побачити і уманчан, і ми знали, що з Вінниці приїдуть письменники й поети — нам з ними теж дуже хотілось поспілкуватись, і, перш за все, поділитись нашими творчими здобутками. У нас вийшло підряд кілька збірочок у співавторстві із десятьма письменницями «Львів. Пані. Панянки», «Львів. Спогади. Кохання». У мене особисто у серпні вийшов новий роман «І це все, що я хотіла сказати про кохання», — додала черкаська письменниця Світлана Горбань. — Ще мріємо побачити нову «Софіївку» і, звичайно, саму Умань — старовинне, чудове місто.
Поспілкуватись із письменниками Черкащини та Вінниччини запросили студентів і викладачів університету, представники уманських літоб’єднань, бібліотек та усіх бажаючих.
