Своїми дослідженнями і напрацюваннями із молодими людьми поділилась вишивальниця із Вінниччини Оксана Шуляр. На зустріч прийшли також викладачі та уманчани, які прочитали про зустріч у Facebook.
— Я приїхала показати традиційну вишивку — що вона жива і відворюється, що цьому можливо навчитися, — розповіла майстриня народної вишивки Оксана Шуляр. — Дехто вважає, що це дуже складно і навіть не хочуть пробувати. Я думаю, що молоді люди, які тут були, зацікавились і спробують відроджувати нашу традиційну вишивку.
Під час творчої зустрічі Оксана показувала традиційні шви та техніки. Розповіла, що молодь зацікавилась вишивкою:
— Показувала майстер-клас вишивання низзю. Розповіла, що це за техніка, її особливості, адже вона вишивається з вивороту полотна, це і оберегове значення — ближче до тіла вшивається, подалі від людських очей. Цим узорам більше 7,5 тисяч років — ромби і годиннички зображені на уламках трипільської кераміки. Це дуже старовинні узори, їх треба зберігати, відтворювати і передавати далі.
Уманчани вже знайомі з роботами Оксани, зустрічались під час фестивалю «ШіДі Ріді». Традиції української вишивки вона вивчає п’ять років і найбільше уваги приділяє саме вишивці Східного Поділля. За її словами, поштовхом для цього стали події на Сході:
— В мене був такий страх, що Україна зникає і хотілось щось зробити для того, щоб цього не сталося: зберегти, відтворити. Я познайомилась з чудовими людьми, переселенцями з Луганська, Андрієм і Інною Єрмаковими — вони переїхали на Вінниччину і почали відроджувати нашу подільську вишивку, почали вчити всіх безкоштовно. Я кілька разів була у них на майстер-класах, захопилась їхньою творчістю і після того почала сама шукати, сама малювала схеми. Коли вже зробила кілька сорочок, зрозуміла, що можу теж цьому вчити людей, які навколо мене і їжджу по селах у Бершадському районі, вчу людей.
Під час творчої зустрічі окрім вишивки Оксана Шуляр поділилась секретами виготовлення згард — східно-подільських прикрас із бісеру.
