Краєзнавець, директор ДІАЗ «Стара Умань» Владислав Давидюк систематизував історичні документи, спостереження очевидців проваль, і їхніх дослідників-аматорів. Презентував світлини і власні дослідження цієї теми. Окрему увагу приділив розвіюванню міфів про уманські підземелля
Історія уманських підземель цікавить і уманчан і гостей міста. Уманчан перш за все тим, що ніхто не знає, де й коли з’явиться нове провалля, адже сучасної карти підземних ходів не існує. А гостям було б цікаво пройтися декілька метрів історичним маршрутом під землею. До цього часу існували розрізнені свідчення, спогади, креслення і карта фіксації проваль в різних районах сучасної Умані.
Так одне з останніх «гучних» проваль виникло у вересні минулого року під час реконструкції Центральної площі. Тоді у ямі розміром 5х6 метрів виявили катакомби. Багато охочих, незважаючи на застережні стрічки, ризикнули спуститися у нору. Побачили декілька «рукавів» підземелля у різні сторони, довжиною проходу до 100 метрів, заввишки до 2 метрів. В глині гарно збереглися стрільчасті арки, написи. Спеціальна бригада київських археологів відзначила унікально гарний стан збереження підземелля. Вони зробили висновок про те, що ці катакомби є частиною великої уманської мережі ходів ХVII століття. В 20-х роках минулого століття на території площі розташовувалися торговельні ряди. Тому, ймовірно, торговці використовували підземелля як погреби, про це свідчать заглиблені ями – «міни», і ходи «в нікуди», які служили для зберігання продуктів і льоду.
Громадськість наполягала на тому, аби під час реконструкції підземелля не засипали, а зробили реконструкцію і відкрили для відвідувачів, як іще один туристичний об’єкт. Зараз ці ходи законсервовані під великою клумбою. В планах влади — створити там «музей уманських підземель»
Як зазначає Владислав Давидюк, підземелля є і на території Василіанського монастиря —найстарішої зі збережених споруд міста, датованої 1765 роком. З'ясувалося, що підземні ходи виводять далеко за місто. Історики вважають, що катакомби створили ченці, аби мати змогу втекти під час Коліївщини – національно-визвольного повстання. «Ченці вже знали, що буде з ними після повстання Залізняка і Гонти, і заздалегідь готували ходи, аби просто втекти із монастиря», — вважає автор нової книги.
Книга «Історія Умані: міфи і дійсність в документах» буде справжньою знахідкою для тих, хто цікавиться історією Умані, вивчає її, проводить екскурсії містом. Видали книгу обмеженим накладом в Уманському видавничо-поліграфічному видавництві «Візаві».
