Пам’ять, що повертає до життя: історія одного кохання

Аліна Вовк ─ дружина захисника України Максима Вовка. Після загибелі чоловіка, щоб зберегти пам’ять про нього, Аліна використовує різні можливості: ініціювала назву вулиці його іменем і встановлення пам'ятного знаку, створила фільм та планує видати книгу. Проте її зусилля цим не обмежилися.

Максим ніколи не був байдужим і завжди мріяв про залучення людей до важливих суспільних змін

В пам'ять про загиблого чоловіка Аліна створює коворкінг: зручне і затишне місце для віддаленої роботи і живого спілкування, де ветерани російсько-української війни зможуть почуватися «як вдома» і об'єднуватися навколо нових ідей. Аліна вважає, що створення цього громадського простору було б у дусі прагнень Максима.

Жінка згуртувала навколо себе однодумців, заручилася підтримкою в громаді, написала грантовий проєкт до Українського ветеранського фонду і отримала підтримку.

10 березня 2023 року, коли Максим загинув, світ Аліни зруйнувався, їй було важко справлялись з втратою. Жінка оговталася і почала повертатися до життя в день народження Максима ─ 13 червня.

“Мені стало дуже соромно перед дітьми і перед Максимом, бо я знаю, що він би цього не хотів. І це почало повертати мене до життя. Я хотіла зробити так, щоб його пам'ятали”.

З того часу Аліна почала крок за кроком працювати над тим, аби втілити пам'ять про коханого чоловіка в реальні речі. А мама Максима їй в цьому допомагає.

Рідні добилися розміщення меморіальної дошки на школі в Городецькому, де навчався Максим.Автор: Аліна Вовк

Аліна виборола посмертне присвоєння Максимові звання сержанта, адже він пройшов відповідне навчання, але загинув і не встиг його отримати.

Завдяки зусиллям жінки в селі назвали вулицю іменем Максима, а за власні кошти вони з мамою чоловіка виготовили адресні таблички для всіх будинків на вулиці.Автор: Аліна Вовк

Зараз Аліна опікується відразу кількома меморіальними проєктами.

Щоб зберегти пам’ять про Максима, вже зроблено немало: є документальний фільм, збирає матеріали на біографічну книгу, триває робота над створенням СТО з тими інструментами і приладами, якими працював Максим. А тепер буде і коворкінг.

Вирішила — поки я буду жива, буду робити все, щоб його пам'ятали.

“Взагалі, коли щось роблю, завжди думаю — як би на це відреагував Максим, що б він сказав, як би прокоментував. Живу його думками і думками про нього ─ і тому все виходить”.

Цей матеріал опублікований на платформі Sylanka. Це простір історій від жителів України, які є свідками, пережили чи переживають події повномасштабної війни РФ проти України. Платформа має на меті допомогти українцям “відновлюватись” та об'єднуватись задля можливості долучитися до відбудови України. Розповіді об’єднані у “нитки”, що дають можливість читачам прослідкувати зв’язок та виокремити для себе практичні поради та досвід.