Уманська художниця Лариса Гоменюк вже майже 30 років займається зображувальним мистецтвом. З її творчістю уманці мали змогу познайомитись під час спільних виставок художників Умані та Уманщини, а також під час міжнародних виставок із митцями з поріднених міст і в Умані, і за кордоном. Сьогодні картини пані Лариси можна побачити і придбати в «Софіївці», де вони з чоловіком разом працюють.
Лариса Гоменюк і її чоловік В’ячеслав — художники. Діти також мають художній хист і вже зараз допомагають батькам, коли ті творять нові картини, а також підробляють, власноруч розписуючи магніти. Пані Лариса переконана, що бути художницею — це її покликання і ніким іншим вона себе не бачить. Вона розповідає, що походить із творчої родини, однак вирішила пов’язати своє життя із зображувальним мистецтвом лише у старших класах школи.
На сьогодні Лариса Гоменюк створила вже кілька портретів уманських Героїв, які загинули захищаючи Україну, а також історичних постатей, які боролись і борються за незалежність нашої держави.
Пані Лариса розповідає, що сьогодні відвідувачі «Софіївки» найчастіше звертають увагу на сільські пейзажі і портрети.
— На тепер особливо зараз дуже цікавить сільський пейзаж, українська хата — ми раніше не так часто малювали картини на цю тему, а тепер навіть хочеться. Дуже сильно почали цікавити портрети. Раніше купували один-два портрети Тараса Шевченка на рік, а зараз дуже часто замовляють або купують і доводиться знову повторювати. Гетьмани теж цікавлять. Іван Сірко. Козака Мамая нещодавно чоловік малював. Тож, така тематика людей цікавить. І, звичайно, «Софіївка», — розповідає художниця.
Редакція УманьNews.City пропонує вам 10 фактів про художницю Ларису Гоменюк.
Вільний художник
Це класно — бути вільним художником. Ти малюєш, що тобі хочеться. Вранці став, захотів намалювати кульбабки — малюєш. Робиш те, що тобі хочеться.
Після того, як ми попрацювали в школі, ми дуже з чоловіком оцінили змогу бути вільними художниками. Не залежати ні від кого, лише він від мене, а я від нього. Один одному допомагаємо.
Сім’я художників
Це так класно. Раджу дівчатам, які навчаються на художньому відділі, гарно придивлятись до хлопців, бо це класно. Ми один-одного розуміємо з півслова, де треба, допомагаємо, і це класно.
Коли вперше спробувала малювати у «Софіївці»
В 1996 році ми з чоловіком закінчили Уманський педагогічний університет і працювали в Рижавській школі. Це була цікава робота, до душі. Але вже тоді, ще працюючи в школі, я їздила на вихідних у «Софіївку», щоб малювати портрети.
Творити при глядачах
Буває, наприклад, малюю портрет, вже втомлена, бо за день зробила п’ять портретів і вже не помічаю щось, і проходить повз людина, дивиться і каже: «Ой, гарно, гарно, але якісь губи трошки маленькі». Дивлюся — справді маленькі. Так що, інколи оточуючі навіть допомагають.
Малювання — гарний настрій і відпочинок
Я не знаю, як кому, а нам з чоловіком так добре, коли сідаємо малювати — нам це як відпочинок. Мені за щастя, взагалі, сісти і малювати, бо тоді всі домашні справи відкладаєш. Коли малюю, то завжди гарний настрій.
Ми своїм діткам завжди говорили: «Шукайте таку роботу, щоб ви не працювали жодного дня. Щоб робота вам подобалась».
Улюблені техніка і матеріали
Реалізм. Ми працюємо з чоловіком в реалізмі.
Нам подобається зробити більш схоже — якщо малюєш квіточку, щоб вона була схожа на ту квіточку, яку ти малюєш, і щоб до неї, як люди кажуть, хотілося доторкнутися. Особливо Славік так гарно це все передає. Я більш так емоційно можу, а він такий, більш скрупульозний.
А моє — це портрети.
Мені найбільше чомусь хочеться малювати простим олівцем. Хоча чоловік говорить, що в мене найкраще виходить пастеллю. Але пастель така специфічна, не дуже приємна для рук, бо трохи сушить шкіру. Але теж цікаво нею малювати. І олійна фарби — це без коментарів
Олійні фарби взагалі, без коментарів, бо портрет олійними фарбами, то це дуже круто, особливо в наш час. Він довше малюється набагато, з ним треба більше повозитися, попрацювати над ним, але виходять теж цікаві речі.
Яке хобі у художниці
Дуже люблю вишивати. Але не вистачає часу, тому «вишиваю» пензликами на полотні, коли калинку малюю з рушничком. Дуже люблю в'язати. В школі, коли був такий важкий час і троє дітей в сім'ї, а батьки не мали змоги придбати щось новеньке, то я вив’язувала, шила-перешивала, вишивала собі речі. Але так мабуть усі робити в той час.
Люблю майструвати, але не має часу.
Улюблені місця
Улюблене місце в Умані — «Софіївка»
Колись, на початку, я пробувала рахувати, скільки картин з «Софіївкою» ми створили, але це дуже багато, вже не порахуємо.
А в самій «Софіївці» улюблене місце — остів Кохання.
Картинна галерея в квартирі
Коли закінчується сезон в «Софіївці», картини, які залишаються, ми переносимо частково до «Мальви» і решту до нашої квартири. І тоді усі стіни в нашій квартирі завішані нашими картинами. І це прикольно — зимувати в такій картинній галереї.
Порада молодим художникам від Лариси Гоменюк
Просто так в нашому житті нічого не буває. Вища сила чи Бог, хто як називає, нами керує і створює такі ситуації, в яких ти маєш проявити себе. І якщо ти не встиг щось зробити, то просто цей момент пройде і не повернеться. Спішіть жити, спішіть творити, спішіть робити добро.
