14 травня — День вшанування українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. Офіційне звання Праведників народів світу отримали 14 уманців. Серед них ─ учасники підпілля ОУН, яких потім репресувала радянська влада.
Уманське гетто
За матеріалами дослідників проекту «ReHERIT: спільна відповідальність за спільну спадщину», у 1941 році в Умані проживали 9 тисяч євреїв.
Вони стали першими жертвами нацистської окупаційної політики. Вбивства євреїв в Умані розпочалися одразу після вступу німецьких військ до міста 1 серпня 1941 року.
Тим євреям, хто не став жертвами вбивств, окупаційна влада наказала переселятися до гетто. Для нього було обрано частину старого єврейського кварталу міста (Раківки), що сформувався довкола міського базару.
В’язням гетто було заборонено залишати територію без дозволу влади – карою за непослух був розстріл.
22 квітня 1942 року гетто в Умані остаточно ліквідовано. На той час у ньому перебувало близько 1500 осіб. Зібраних людей поділили на дві групи. Тих, кого визнали працездатними, вивезли до трудового табору у с. Кузьмина Гребля, що за 14 км від Умані. Решту розстріляли у лісі поблизу міста.
Аналогами київського Бабиного Яру в Умані стали Сухий Яр та Собківське лісництво, де в період окупації стратили, за різними даними, від 13 000 до 25 000 євреїв.
З 9 тисяч євреїв, що залишилися в Умані у 1941 році, до кінця війни дожили одиниці. Внаслідок Голокосту місто фактично втратило свою єврейську спільноту.
Праведники
Протягом всього періоду окупації нацисти розстрілом залякували місцеве неєврейське населення, аби виключити спроби допомогти сусідам-євреям. Проте більшість євреїв, які пережили Голокост, навряд чи змогли б зробити це без допомоги своїх неєврейських сусідів.
Після створення у 1953 році Національного меморіалу катастрофи та героїзму «Яд Вашем» в Єрусалимі на нього було покладено завдання виявляти і перевіряти випадки порятунку, відтак надавати рятівникам офіційне звання Праведників народів світу. Серед інших, його отримали 14 уманців (за даними ReHERIT).
Уманські Праведники
- Віра Боцманівська,
- Віра Глазкова,
- Олексій Губарь,
- Мотрьона Коваль,
- Раїса Ларжевська,
- Микола Ларжевський,
- Леонід Ларжевський,
- Іван Ларжевський,
- Олена Марченко,
- Станіслава Новак,
- Тетяна Семченко,
- Єфросинія Ястремська та її дочки:
- Зося Ястремська,
- Ніна Ястремська.
Уманське підпілля ОУН рятує євреїв
Про унікальний випадок, організовану роботу учасників підпілля ОУН з порятунку євреїв, детально описав у своїй публікації для Радіо Свобода журналіст Дмитро Джулай. Він зазначив, що вперше інформація про Віру Боцмановську та її порятунок Мирона Демба з'явилася у книзі історика Богдана Чорномаза «Діяльність національно-патріотичного підпілля на Уманщині...»
До цього часу практично не було відомо про організовану роботу учасників підпілля ОУН з порятунку євреїв.
Не зважаючи на смертельну небезпеку, бандерівці підроблювали документи, переховували на своїх конспіративних квартирах та використовували зв'язки організації, щоб рятувати цих та інших уманських євреїв.
Оунівці Олекса Губар, Віра Боцмановська, Іван та Леонід Ларжевські були офіційно удостоєними державою Ізраїлем звання Праведників світу.
Після війни радянські органи засудили Губара до розстрілу, а троє інших Праведників отримали великі терміни в таборах.
Врятований: один епізод про порятунок
Зі спогадів Мирона Демба, 1932 р.н.
... «Залиште хлопчика мені», ‒ Віра Боцмановська дивилася на свою колишню колегу, вчительку Раїсу Демб-Гофман, яка тікала з двома синами з гетто. Так 10-річний Мирон залишився, а його мама з маленьким братиком пішли у невідомість.
«Твоє прізвище Мельник, а звати тебе Вася, ти мій родич», ‒ сказала Віра. А тоді зголила його кучері й гарно одягнулаФото: Мирон Демб, фото 1933 року
... «У її кімнаті був величезний портрет Петлюри. Зазвичай говорили, що Петлюра вбивав євреїв, ‒ згадував Мирон Демб перше знайомство із новим домом. ‒ А тут висить його портрет й ця жінка взяла до себе єврейського хлопчика...».
Мирон не знав, що потрапив до конспіративної квартири ОУН. Її тримала колишня вчителька початкових класів та ботаніки Віра Боцмановська,
«Віра Михайлівна ненавиділа радянську владу і німецьких окупантів, ‒ згадував Мирон Демб. ‒ За німців вона вела активну роботу, борючись за самостійну, вільну Україну».
Тоді Боцмановська працювала у їдальні СД. Саме ця німецька спецслужба відповідала, зокрема, за виявлення та розстріл партизан, націоналістів та євреїв. За завданням проводу Віра мала дізнатися їхню агентуру.
А в цей час в її домі єврейський хлопчик Мирон, який вважав себе великим радянським патріотом, вперше почув «Ще не вмерла Україна», читав оунівські брошури та спостерігав за підпільною діяльністю бандерівців.
Боцмановська переховувала Мирона вже близько року, коли німці кинули її нареченого до в’язниці. Бандерівця «Петра» спіймали за перевезенням націоналістичної літератури і невдовзі розстріляли. Віра чекала, що і до неї скоро прийдуть з обшуками, тому відправила хлопчика в безпечне місце.
«За мною прийшла дівчинка, ‒ згадував останні години у будинку Боцмановської Мирон. ‒ Причин мені не сказали. Я вже звик до Віри Михайлівни і якось не хотілося звідти йти».
Мирона відвели до його рідної матері. Вона вижила, дістала фальшиві документи і змогла прилаштуватися в колгоспі, а молодшого сина віддати в дитбудинок.
Свою рятівницю Віру Боцмановську тоді Мирон бачив востаннє.
Відповідно до свідчень Мирона Демба 8 травня 2018 року українка Віра Боцманівська отримала звання Праведниці народів світу.
Також того дня звання отримала полька Станіслава Новак, яка допомогла влаштувати Мирона Демба у Віри Боцманівської, а сама переховувала його молодшого брата Кіма (1940-1987) і допомогла їхній матері Раїсі виїхати з Умані із підробленими документами.
Кінець німецької окупації врятований Мирон зустрів разом із своєю матір’ю та молодшим братом в колгоспі неподалік Умані. Його батько Яків Демб, боєць Червоної армії, загинув на фронті. Мирон Демб працював робітником на уманських заводах. Одружився, мав сина та дочку. На все життя за ним закріпилося ім’я Василь, яке йому дала Віра Боцмановська. На фото: Мирон Демб разом із сином та дружиною у 1993 році. Переїхали родиною жити у Німеччину.
Доля Праведниці
У 1945 році в Умані Віру Боцмановську затримало НКВС.
Жінку засудили до розстрілу, а потім змінили вирок на 20 років таборів.
У 1955 році її звільнили.
Відомо, що під час допитів Боцмановську брутально бив слідчий. Вже у таборі жінці ампутували груди, вона втратила чутливість пальців на ногах, стала глухою, у неї почалися проблеми із психікою.
У 1960 році до Мирона Демба та його матері Раїси Демб-Гофман, яка помирала від онкології, прийшов слідчий КДБ. Він сказав, що Боцмановська просить про реабілітацію. Демб підтвердив факт свого порятунку, але приховав свідчення про її націоналістичну діяльність. Сама жінка теж це відкидала, що було звичним на той час явищем.
Під час опитування свідків виявилося, що Віра Боцмановська на початку німецької окупації також переховувала в себе й солдат Червоної армії, членів партії, носила радянським військовополоненим їжу.
Її реабілітували, проте в жінки не було грошей, щоб переїхати в Україну. Процедура компенсації коштів за її конфісковане майно довго вирішувалася. Очевидно Боцмановська не дочекалась цього й померла у середині 1960-х років в місті Усть-Лабінськ на Кубані.
Довідково
Постановою Верховної Ради України від 11.02.2021 р. №1178 установлено відзначення щороку 14 травня в Україні Дня пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. Спеціальна комісія єврейського меморіального музею «Яд Вашем» встановила 2 691 (станом на 01.01.2022 р.) ім'я таких героїчних українців, присвоївши їм почесні звання «Праведник народів світу». Україна – на четвертому місці у світі за кількістю Праведників народів світу.
