Умань відома своїми цікавими історичними місцями, тут завжди є на що подивитись. Майже 20 % пам'яток архітектури Черкаської області зосереджено в нашому місті. Всього ж до бази даних історико-культурної спадщини міста Умань внесено 161 об’єкт.
УманьNews.City пропонує познайомитися з 5 історичними, архітектурними об’єктами, які збереглися до наших днів.
На ретро-світлинах, взятих з відкритих джерел в Інтернеті, ми бачимо цікаві і знайомі місця Умані, як вони виглядали в різні часи.
На сучасних фотографіях, також взятих з соціальних мереж і відкритих джерел, ми можемо побачити зміни, які відбулися зі знаковими будівлями, пам’ятками архітектури, об’єктами культурної спадщини.
При підготовці матеріалу було використано напрацювання команди проекту ReHERIT – переосмислення, актуалізації та розвитку потенціалу матеріальної та нематеріальної культурної спадщини в Україні, який працював в Умані у 2018 - 2021 роках.
Умань історична і сучасна
Монастир Покрови Пресвятої Богородиці (монастир Василіанів) був заснований в Умані у 1765 р. за сприяння воєводи Київського Францішека Салезія Потоцького. Монастир отримав від Потоцького щедру фінансову підтримку: двісті тисяч злотих на потреби обителі та два села – Гереженівка та Монастирок, прибутки з яких йшли на її утримання. Магнат також подарував монастирю площу в Умані, на якій розташували церкву, школу та келії для монахів. Спочатку усі будівлі монастиря були дерев’яними.
1770 - 1780 рр. дерев’яні будівлі келій, храму та колегії були замінені на муровані.
Вже з 1790-х років завдяки навчальному закладу при монастирі Умань стала знаним регіональним центром освіти.
З 2006 р. будівля василіянського монастиря стала частиною Державного історико-архітектурного заповідника “Стара Умань”. Тут почали проводити екскурсії підземеллями монастиря – до теперішнього часу добре збереглися підземні переходи, господарські приміщення та келії монахів.
Місцева греко-католицька громада проводить в монастирі свої богослужіння.
Умань, цікаві місця
Чоловіча гімназія. Будівлю зведено у 1896 – 1897 роках. Проєкт будинку приписують Владиславу Городецькому, творцю відомого київського «Будинку з химерами». В Умані можна почути, що гімназію було зведено на місці, де раніше стояв графський палац Станіслава Щенсного Потоцького, і що стіни гімназії склали з цегли розібраного палацу. Дослідник Умані, краєзнавець Владислав Давидюк це спростовує і відзначає, що раніше тут стояли окремі господарські будівлі Потоцьких, згодом пристосовані під потреби військового відомства.
Нині це Уманський фаховий коледж технологій та бізнесу Уманського національного університету садівництва
У 1995 році технікум став агротехнічним коледжем, а у 2010 році він набув статусу структурного підрозділу Уманського національного університету садівництва.
Пам'ятки Умані
Торгові ряди, базар. У 1780 р. на кошти родини Потоцьких на місці базару і старих дерев’яних торговельних приміщень було зведено цегляну будівлю торгових рядів. Проєкт підготував архітектор Тепінгер.
Сьогодні торгові ряди – це одна з найстаріших будівель Умані: вона на десять років старша за кам’яні будівлі василіянського монастиря і на шістнадцять років – за дендрологічний парк “Софіївка”. Наприкінці XVIII ст. ряди та базар довкола них були центром Умані, звідки Умань росла і розбудовувалася.
Цікавою особливістю будівлі є її поліфункціональність – торгівля тут співіснувала із міською адміністрацією.
Ім’ям “ратуша” будівлю називають вже в документах кінця XVIII ст., тому можна припустити, що тоді поруч із крамницями засідало міське самоврядування (Умань, попри статус приватновласницького міста, мала магдебурзьке право). Поєднання торгівлі та міської влади під одним дахом може здаватися дивним з перспективи ХХІ ст., проте було досить типовим для Поділля у XVIII ст.
У 1970-х роках будівлю було визнано унікальною пам’яткою торговельної архітектури. Постановою Ради Міністрів України від 6 вересня 1979 р. No 442 споруду взято під охорону держави. На початку 2000-х будівлю торгових рядів було відремонтовано.
Зараз тут розташований центральний міський ринок. Це знову колоритний світ спілкування і взаємодії городян і селян, українців і хасидів, місцевих і туристів.
Історія Умані в одній пам’ятці
Концертний зал / Військовий собор / Кінотеатр. У цієї будівлі в центрі міста поєдналися і нашарувалися ключові етапи розвитку Умані ХІХ – ХХ століть: міста як власності польських магнатів, міста як важливого військового осередку Російської імперії і історії радянської Умані.
Будинок, задуманий як концертна зала і простір для світських заходів польської еліти міста, почали зводити у 1830 році коштом графа Олександра Потоцького. Через два роки, після невдалого польського національного повстання, усі графські маєтності і будинки були конфісковані і стали власністю імперії.
Будинок отримав нову назву – «Публічна зала для шляхетних зібрань» і тридцять років слугував місцем зустрічі, спілкування і розваг багатоетнічної еліти Умані.
У 1866 – 1877 роках тут діяв військовий манеж для виїжджування коней кавалерійського полку, у 1877 – 1878 роках, під час російсько-турецької війни, тут утримували полонених турків, а після війни зберігали зброю та амуніцію і облаштували гауптвахту.
У 1894 році будівлю було викуплено і перебудовано у Військовий собор святого благовірного князя Олександра Невського та святої преподобної Ксенії.
Після 1917 року собор став місцем українського руху. Біля нього проходили мітинги і збори з українськими політичними вимогами, паради українізованих частин імперської армії, відбувалися панахиди за Тарасом Шевченком і загиблими вояками українських загонів, оголошували універсали Центральної Ради.
У 1921 році храм змінив свою конфесійну приналежність і перетворився на кафедральний собор Української автокефальної православної церкви, ставши осередком українських впливів в місті та окрузі.
В середині 1920-х років на хвилі радянської антирелігійної кампанії храм планували зруйнувати вибухівкою, проте будівля виявилася міцною, постраждала лише дзвіниця. Тому ухвалили рішення перетворити храм на кінотеатр, який і відкрився тут у 1932 році.
У 1950-х роках центральний вхід стали прикрашати шість колон, а на фронтоні з’явився барельєф із зображенням Івана Черняховського.
Останній фільм тут показали в середині 1990-х років, відтоді кінотеатр закрився. Будівлю було продано приватному власнику, окремі приміщення в ній стали надаватися в оренду. Колись красива і доглянута, сьогодні вона переживає занепад.
Цікаві факти про Умань
Жіночу гімназію в Умані почали будувати у 1900 році, у вересні 1901 році класні кімнати відкрили для дівчат.
Щоб відшукати кошти на будівництво гімназії, міська дума Умані з аукціону під забудову продала частину землі однієї з центральних міських площ, передбачався і продаж частини міського гаю – «Грекового лісу» на вирубку.
Будівля планувалася спеціально для потреб жіночої освіти: коридорну систему тут було замінено системою центральних залів. Їх використовували для зібрань та уроків танців. Грати на фортепіано і танцювати у великій залі дівчат заохочували і на великій перерві. Це була одна з найулюбленіших розваг гімназисток.
У 2020 році Уманська міська гімназія – школа естетичного виховання посіла перше місце у рейтингу шкіл Черкаської області і утримує цю першість.
Вже в перші роки тут навчалося близько 400 учениць. На 1904 році жіноча гімназія мала повний склад учнів – всі сім класів і один підготовчий. Аби дати можливість вчитися усім охочим, у 1913 році гімназію було розширено: під класи віддали приміщення третього поверху будівлі Міської думи. У 1914-1915 роках відкрився спеціальний 8-ий клас – дівчата, що його закінчували, здобували фах домашньої наставниці.
З 1999 року школа стала міською гімназією.
