Вікторія Сигидюк із Монастирища, але із 2016 року пов’язала своє життя з Уманню — спочатку це було навчання в Уманському НУС, а потім і улюблена робота екскурсоводом. УманьNews.City Вікторія розповіла, про свою дитячу мрію, яка стала дорослою роботою та про цікаве хобі.
З 15 лютого року Вікторія працює в Краєзнавчому музеї і саме 24 лютого мала проводити першу екскурсію. А після відновлення роботи, вона працює у відділі краєзнавчого музею — в Художньому музеї.
Що потрібно, аби стати екскурсоводом
Дитяча мрія Вікторії отримала цікаву трансформацію у дорослому житті. І тепер вона може розповісти багато цікавого про «Софіївку» і Умань. Але ще у 10 класі, під час екскурсії до Львова, вчителька географії напророкувала Вікторії, що дівчина буде працювати екскурсоводом.
— Ще з малечку мене цікавила історія і в дитинстві я хотіла стати археологом. Коли постало питання вибирати навчальний заклад, я хотіла вступати або на міжнародні відносини, або вчитись на історика. Але не склалося. А мій тато навчався в університеті садівництва на факультеті плодоовочівництва і я теж вступила в цей навчальний заклад — це було таке розчарування молодості. Однак мені сказали, якщо вступлю в УНУС, то зможу працювати екскурсоводом в «Софіївці», — розповідає про свої перші кроки до роботи екскурсоводом Вікторія.
Дівчина зацікавилась можливістю стати екскурсоводом і досягла цієї цілі.
— У перший рік навчання я не знала до кого підійти, бо мені сказали, що потрібно пройти курси, і лише в квітні вже дізналась, що потрібно приходити ще у січні в адмінбудівлю. І коли наступного року у нас були зимові канікули, я пішла на ці курси — щосуботи сідала на автобус до Умані, дві-чотири години була на курсах і поверталась додому в Монастирище. Курси тривали десь чотири місяці і в травні 2017 року я провела вже свою першу екскурсію в «Софіївці». Вікторія розповідає, що за ці роки вже й не порахує, скільки екскурсій вона провела «Софіївкою», бо це неможливо. Але найактивнішими місяцями для екскурсоводів у «Софіївці» є травень, червень і жовтень. У ці місяці завжди найбільша кількість відвідувачів.
Та лише екскурсіями «Софіївкою» Вікторія Сигидюк не обмежилась. І тепер вона також залюбки може провести для усіх охочих екскурсію вулицями Умані і розповісти багато цікавих фактів з історії міста.
— Минулого року в мене виникла ідея, що проходячи містом, ми не піднімаємо очей вище магазинних вивісок. А в нас на будинках є гарна ліпнина, є гарні будинки на вулиці Європейській, повз які ми проходимо щодня і навіть не знаємо, що ті споруди мають історичне значення. Тож, я вдягнула одяг ніби історичний, Євген Гуменюк був ліхтарником. Під час цієї екскурсії містом я розповідала про електрифікацію, про те як у місті майже з’явився трамвай та інше. Це й була екскурсія «Історія однієї вулиці», — ділиться своїм досвідом з проведення екскурсій Віка. — А років два тому я знайшла інформацію про улюблений десерт Софії Потоцької. І включила тоді цей елемент в свою звичайну екскурсію, продемонструвала туристам цей десерт. Всі були в захваті.
Як вигадувати квести про історію Умані
Розповідати про місто можна у різний спосіб. І Вікторія Сигидюк вирішила робити це цікаво.
— У 2019 році в Умані був проєкт «ReHERIT: спільна відповідальність за спільну спадщину», участь в якому брали екскурсоводи та історики зі Львова. Вони обирали місця для дослідження і екскурсій із єврейською спадщиною, про яку мало хто знав. В рамках проєкту ми пройшли кілька тренінгів і це було дуже круто. І саме після тих курсів я розробила свій перший квест-екскурсію «Ангели й демони», — пригадує Вікторія Сигидюк. — А пізніше я познайомилась із Людмилою Гекалюк і вона почала підкидати мені екскурсії: спочатку вони були безкоштовні, а потім люди почали дізнаватися, в «Софіївці» також почала пропонувати, що можна познайомитися з містом, де також є цікава історія. Також Людмила Юріївна пропонувала проводити заходи до різних свят і я почала придумувати інші квести.
За цей час Вікторія вигадала вже не один квест, в яких залюбки беруть участь і уманці і гості міста.
— Також минулого року проводила квест до дня закоханих, учасниками якого були закохані пари і жінки 50+, як вони себе охарактеризували. Всі бігали, розгадували завдання, фотографувались, танцювали. Було круто і навіть без мене, бо зазвичай я на квесті разом з учасниками, а тут вони були самі. Однак щоразу, коли я вигадую захід без моєї участі, то дуже переживаю, щоб учасники все зрозуміли, знайшли і все вдалось, — ділиться своїми емоціями від проведення квестів та екскурсій Вікторія. — В цьому році я також проводила квести. Деякі з них були навіть для мене неочікувані. Владислава Швець, яка працювала із дітками переселенців, попросила придумати квест, щоб розважити дітей. Це було не просте завдання — вигадати і провести квест для дітей в обмеженому просторі — в дворі, де вони живуть. Але так з’явився квест «Золотий жолудь» — діти шукали цей золотий жолудь, копали, бігали, знаходили підказки.
Вікторія розповідає, що темою і локацією для квесту може бути будь-яка частина або навіть будівля міста.
— Цього літа відбувся квест, який я давно хотіла провести, на території Університету садівництва. В ньому брали участь уманці і група переселенців. Було три команди. І переселенці перемогли, не знаючи ні самого навчального закладу, ні студмістечка, але вони прибігли перші. Також ці ж переселенці побували на квесті «Ангели і демони». І ось нещодавно провела квест «Умань на полотні», де ці переселенці теж перемогли. Такі люди надихають робити щось нове, — ділиться враженнями Віка. — А на квест «Умань на полотні» надихнула виставка в картинній галереї. Там на картинах так чітко змальовані міські історичні будівлі і я подумала — як же було б круто, якби люди спочатку тут знайшли картини з будівлями, а потім вони сфотографували в такому ж ракурсі, як вони зображені на картинах. Так, спочатку придумала загадки, щоб вони знаходили картини в галереї, а потім бігали по місту і фотографували.
Вікторія Сигидюк дуже відповідально підходить до організації екскурсій та квестів. Намагається не лише розповісти цікаві історії, а й створити відповідну атмосферу.
— Загадки на моїх квестах віршовані, вірші пишу сама, завдання пишу на крафтовому папері, обпалюю його, пишу пером, ставлю печаті — намагаюсь створити відповідну атмосферу: містичну, загадкову, пригодницьку.
Як знайти своє улюблене хобі — історія Вікторії Сигидюк
Своє хобі вікторія знайшла близько чотири роки тому. І навчання в університеті садівництва також стало в нагоді, адже завдяки цьому до любові до рослин додались ще й знання.
— Якось я побачила, які віночки продають у нас на площі на ярмарку на Різдво. І за деякі мені було трохи страшно, бо вони виглядали як ті, що носять на проводи на кладовище, лише що їм круглої форми надали. А в нас «Софіївка» — це просто скарбниця природних матеріалів: різноманітні шишки, жолуді, каштани, інше. В нас дуже багато всього росте. Так я почала по трохи заготовлювати матеріали і втягнулася. А після віночків почала робити ялинки. Ялинки у мене всі унікальні, підбираю для них дрібнесенькі деталі, на одну ялинку витрачаю до восьми годин роботи. Ялинку виготовляти складніше, ніж віночок, оскільки вона має багато дрібних деталей, які потрібно ідеально припасувати.
З виробами Вікторії можна познайомитись на її сторінці в Instagram і замовити собі унікальні і оригінальні віночок до будь-якого сезону чи ялинку на Різдво.
Улюблені місця Вікторії Сигидюк в «Софіївці» і в Умані
— В «Софіївці» люблю бувати скрізь, але найулюбленіше місце — на поляні «Грибок» під двома старими дубами, щоправда один з них вже всох. Там дуже гарно видно небо, гарна трава. Коли лежу під дубом, читаю книгу, то відчуваю себе як на якійсь картині або в американському фільмі.
Улюблена будівля в Умані — центральна бібліотека. А загалом люблю місця, де менше людей. Я виготовляю віночки і ялинки, і там де менше людей, а більше чагарників, є можливість назбирати природного матеріалу. Збираю його скрізь, і в «Софіївці», і в місті.
